Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
політика   антикримінальне повстання

Помаранчевий феномен: антикримінальне повстання чи революція?

Olexandr | 22.11.2007 13:06

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
7

"Помаранчеві" події 2004 року – це антикримінальне повстання народу проти криміналізації суспільного життя. Але перехід від криміналізму до демократизму можливий лише завдяки розвитку соціальної культури громадян. В цьому полягає історичний урок антикримінального повстання з помаранчевою ознакою

Сьогодні, через три роки після "помаранчевих" подій, які відбулися в Україні, маємо ще наполегливіше шукати відповідь на питання: "Що то було?". До тих пір, допоки не усвідомимо уроків, даних нам цими подіями, ми не зможемо знайти відповідь на питання: "Що робити в Україні?".

Дослідження "помаранчевих подій" і подібних проявів у інших колишніх республіках, що вийшли із стану тоталітаризму, вказує на існування наступної закономірності: після виходу із стану тоталітаризму суспільство на шляху до демократизму має пройти проміжний стан – стан криміналізму. "Перестрибнути" через цей соціальний закон неможливо.

Що ж таке є стан криміналізму? Цей стан завжди виникає у суспільстві, у якому вирішальна його частина уражена ще комплексом сваволі і ілюзій, отриманим у спадок від тоталітаризму, і тому ще не здатна до демократизму. Для того, щоб у такому суспільстві запанував демократизм не сформувалася ще належна соціальна (політична, економічна, правова, моральна) культура громадян, на якій завжди засновується демократія. Громадяни отримали свободу, але через відсутність у них цієї культури не можуть розпоряджатися цією свободою по-демократичному. Свобода без культури – це "сліпа" свобода. А якщо свобода громадян є "сліпою", то з цього не можуть не скористатися злочинці, щоб отримати владу із рук "осліплених" громадян. Кризовий стан соціальної культури громадян – це "рай" для політичних авантюристів різних мастей. За цих умов влада у державі в цілому і її окремі "гілки" не можуть не криміналізуватися. Це – соціальний закон. Виходячи із цього закону, і слід розглядати "помаранчеві" події в Україні і подібні прояви в інших посттоталітарних країнах.

Криміналізація влади спричиняє злоякісну форму експлуатації народу злочинцями різних мастей, зокрема засобами корупції, незаконної приватизації, псевдопідприємництва та інших зловживань. В країні насаджується зверху і підтримується з допомогою влади соціальний порядок кримінального типу, сприятливий для панування "класу" злочинців над "класом" незлочинців. Це не може не викликати відповідну реакцію громадян, які потерпають від кримінальної експлуатації. "Помаранчеві" події в Україні слід кваліфікувати як виявлення народного спротиву криміналізації державної влади. Таким чином, "помаранчеві" події мали антикримінальний характер.Наступне питання, яке маємо розв'язати: що це було – революція чи повстання? Революція полягає у прогресивній заміні старого соціального порядку на новий. Чи привели "помаранчеві" події до цього в Україні? Ні! Отже, не можна їх кваліфікувати як революцію у справжньому значенні цього слова. Для того, щоб відбулася демократична революція має сформуватися належна соціальна культура громадян, на якій лише і може засновуватися демократія. До тих пір демократична революція в Україні не можлива. Таким чином, "помаранчеві" події – це не революція, а народне повстання, що має антикримінальний характер. І тому цинізмом є насаджувані противниками "помаранчевих" подій ідеї про те, що вони є витвором якихось вождів чи вожаків, а не самих народних мас. Це було справді народне повстання, що мало благородні ідеали Справедливості, які нікому вже не вдасться спаплюжити. Лише ті, хто боїться народу можуть намагатися принизити народну суть і антикримінальний характер цього повстання.

Які ж уроки цього антикримінального повстання? Урок перший: громадяни усвідомили, що вони знаходяться у стані кримінальної експлуатації, який існує завдяки криміналізації державної влади. Урок другий: перехід із стану криміналізму у стан демократизму можливий по мірі формування у суспільстві належної соціальної (політичної, економічної, правової, моральної) культури громадян, на якій лише і може засновуватися демократія.

Звідси випливає і відповідь на питання: "Що робити в Україні?" – найбільше для соціального прогресу в Україні можна зробити шляхом сприяння розвитку соціальної культури громадян. Як показує світовий досвід, саме вона забезпечує соціальний прогрес і процвітання народів. І ніяких інших шляхів до цього не існує.

Олександр Костенко, експерт з питань ідеології

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua