Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Зажерливість, зрадництво та репресії як "золотий стандарт" української політики

SKIT | 15.11.2007 15:15

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
0

Жадібність, зрадництво, репресії – класичний трикутник української політики. Причому, жадібність завжди виступає чільним, ведучим елементом цієї політики.Є домінуюча ціль всілякої діяльності функціонерів при владі – жадібність, загарбництво, є регулятор проявів такої домінанти – система репресій і є спосіб вирішення проблем-зрадництво.

Жадібність, зрадництво, репресії – класичний коктейль, класичний трикутник української політики. Причому, жадібність завжди виступає чільним, ведучим елементом цієї політики.Є домінуюча ціль всілякої діяльності функціонерів при владі – жадібність, загарбництво, є регулятор проявів такої домінанти – система репресій і є спосіб вирішення любих конфліктних ситуацій для владців – зрадництво, запроданство, продажність. Ось в цьому замкненому колі і крутиться віками українська політика. Цей "золотий стандарт" існував і при комунізмі, і до нього, і після нього. При комунізмі, коли домінувала система репресій, ген зажерливості тихенько дрімав в своїй ніші і носа боявся потикнути на світ божий. Але прийшла до нашої еліти подвійна незалежність – від іноземних загарбників і від власного народу – і еліта, в першу чергу, трансформувала під свої потреби репресивний механізм. Репресивний механізм тепер почав працювати тільки проти простого народу, а для еліти він став повністю безпечним, просто ділитись награбованим з наглядачами потрібно. Народ же,як звик при комунізмі бути безправним бидлом, так ним і залишився при "незалежності", а національна еліта замінила собою місце імперських загарбників.

Під гнітом іноземних загарбників тліли не тільки ідеї національного визволення і відродження, але й ідеї власного збагачення, ідеї "запанувати у своїй сторонці", як хтось замітив з тексту нашого гімну.

Після дарування історією нам незалежності в 1991р. стартувала боротьба між обома цими ідеями, тобто між ідеєю національного відродження та ідеєю особистого пограбування власної держави. З рахунком 1: 99 перемогла ідея "дерибану". Ублюдочній програмі "Наїстись, нажертись, зажертись!" націоналісти не змогли протиставити нічого конкретного і системного, відповідно, і програли начисто, так як і самі були, в більшості своїй, інфіковані геном зажерливості... Фольклорно-патріотична атрибутика перетворилась в трофей здирників і використовується ними як ширма для прикриття реальної змісту політики нашої правлячої еліти.

Наш президентська влада всією своєю публічною діяльністю намагається створити вигляд, що в Україні вирує національно-патріотичне життя і влада його підтримує, а насправді це – пуста видимість, ширма для зовсім іншої діяльності. Щоб хоч трохи прикрити розгул загарбництва, влада в інформаційному просторі створює іллюзію існування серйозної культурної, просвітницької політики. Нам показують роздачу медальок і покладання квіточок в той час, як повним ходом ідуть системні процеси руйнування підвалин національної культури, освіти, охорони здоров"я. Наша сучасна влада обслуговує гонку збагачення олігархів та свого збагачення – от і вся її сутність.

В чому полягає ліберальна політика поточного президента: це надання повної свободи для проявів нестримної жадібності за рахунок замороження, дезактивації механізмів репресій по відношенню до представників політичного класу еліти. Чому політичні опоненти після бурхливих публічних дебатів біжать за лаштунки і обнімаються-цілуються? – Вони заспокоюють один одного, що публічні перепалки- це просто політичний цирк, гра на публіку, реально вони лише змагаються за право першого дерибану в демократичному антуражі, а реальних репресій між ними не може бути, правоохоронні органи – це для простолюдинів, а не для них!Сучасний український варіант демократії і свободи – це свавілля і "беспредел" для еліти та посилення латентних форм репресій до народу.Всі в нас рівні красти і займатись здирництвом, тільки вибрані мають такі можливості, а інші – ні, вибрані можуть відкупитись від покарання, а інші – слідують в переповнені СІЗО.

Ідеї на кшталт "Країні потрібен порядок" по суті ні що інше, як вимога відновити механізм репресій по відношенню до політичної еліти, як вимога привести бермудський трикутник української політики хоча б до рівностороннього вигляду.

Зараз ми спостерігаєм гіпертрофований розвиток жадібності серед нашої еліти, ця жадібність стала вже загрозою N1 для національної безпеки, в угоду їй системно знищуються самі засади існування української нації.Тільки репресії по відношенню до цієї здичавілої від безкарності еліти можуть зупинити деструктивні зміни в нашій спільноті, ніякі волання і благання, ніяка просвітницька робота озвірілих коррупціонерів не зупинять. Ідея сильної руки і жорсткого покарання високопоставлених порушників буде лише зміцнюватись в головах людей.

Тільки грубі репресії проти грубої сваволі та жадібності – інших механізмів регуляції для цієї примітивної системи влади не існує. Для нас не існує культурних, цивілізованих рецептів виходу з існуючого тупіка, такий діагноз. Гуманітарні рецепти європейських, заокеанських радників-порадників не вартують для нас ні гроша, на нашу гангрену вони приписують зеленку і якусь аеробіку!"Облиш мораль всякий, хто сюди заходить!" – такий девіз нашої еліти, моральними чинниками на неї подіяти неможливо!

Чому БЮТ завжди програє коаліцію внутрі існуючих еліт?

-Тому що він серйозно декларує вихід за рамки золотого трикутника української політики, він хоче поставити на інтереси більшості (тобто простого народу), а не на інтереси олігархічно-елітної меншості. Тяжко сказати, наскільки послідовні і далекосяжні ці наміри, цього не знають навіть ініціатори такої революції. Твердо можна сказати лише одне: ця революція повинна проходити в два етапи. На першому етапі "золотий трикутник" української політики повинен бути відновлений за рахунок реанімації елементу "репресії". Репресії повинні привести до тями, до "норми" апетити жадібної еліти, корупція повинна прийняти "м"яку" форму. Коли еліта стане боятись свавільничати, лише тоді можна буде готувати заміну "золотого" трикутника "загарбництво-зрадництво-репресії" на модель влади з європейськими цінностями. На разі, ідеї нових моральних засад політики ще дуже слабо артикульовані, що і не дивно. З другої сторони, не потрібно придумувати ніяких особливих сценаріїв революції, достатньо добитись елементарного дотримання функціонерами влади норм діючого законодавства – і це дасть разючі зміни в суспільній атмосфері, а там можна буде мудрувати і над новими моделями влади.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua