Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Українському Вільному Козацтву 90 років

Анатолій Грива | 30.10.2007 10:41

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
2

У цьому році виповнюється 90 років від дня створення Українського Вільного Козацтва, яке від початку свого існування, з квітня 1917 року, виступило, як організація територіальної самооборони українського населення, як форма державної влади, як ідеологічна національна державотворча народна організація.

Українському Вільному Козацтву 90 років
1917 р. (квітень)

- початок формування загонів Вільного козацтва в Звенигородському повіті на Київщині;

- відбувся козацький з'їзд у Звенигородці, на якому було прийнято такі постанови:

1. Вільне козацтво організовано для оборони вольностей українського народу та охорони ладу.

2. Вільне козацтво є територіальною військовою організацією, до якої мають право вступати громадяни повіту, не молодші 18 років.

3. Не можна приймати до організації людей, ворожих українській справі, а також тих, хто мав кримінальні злочини.

4. Всіма справами організації завідують ради козацької старшини.

5. Командна старшина є виборною;

Козаки брали активну участь у створенні в м. Києві Першого Українського козачого полку ім. гетьмана України Б.Хмельницького. Полк самочинно був створений 18 травня 1917 року і налічував близько 3 тис. вояків.

1917 р. (серпень)

- відбулося формування загонів Вільного козацтва в повітах: Бердичівському, Уманському, Київському, Канівському, Черкаському, Остерському, Ніжинському та Борзнянському.

1917 р. (16 жовтня)

- відбувся з'їзд Вільного козацтва в м. Чигирині на Черкащині, на якому були присутні 2 тис. делегатів, що представляли 60 тис.

організованих вільних козаків України й Кубані (на з'їзді було обрано

Генеральну Раду з 12 осіб та отамана – командира 1-го Українського корпусу генерала Павла Скоропадського); Оскільки генерал П.Скоропадський перебував на фронті, то наказним військовим отаманом і генеральним писарем Вільного козацтва було обрано Івана Полтавця-Остряницю.

1917 р. (13 листопада)

- Генеральний Секретаріат затвердив обов'язковий для вільнокозацьких організацій Статут "Вільного Козацтва на Україні".

Центральна Рада підтримувала ідею організації загонів Вільного козацтва, прагнула надати вільнокозацькому рухові чітких ор¬ганізаційних форм.

1918 р. (10 серпня)

- вийшов Закон Ради міністрів Української Держави "Про відновлення українського козацтва".


До 1917 року на землях сучасної України, які входили до склади царської Росії козацтво існувало, як окремий військово-соціальний стан місцевого населення. Козаки проживали по всій території, вважаючи Україну козацькою державою, якою вона стала після переможної національно-визвольної боротьби на чолі з Гетьманом України Богданом Хмельницьким. Проте вони не мали козацького самоврядування, яке існували раніше у формі Гетьманщини, і було знищено ще за часів Катерини II.

На землях же сучасної Росії козацтво існувало у формі козацьких військ – іррегулярного війська. Причому, землі Дону, Кубані, Тереку та інших козацьких військ не входили до складу Росії, а поєднувалися з нею федеративними зв'язками.

З початком творення Української Народної Республіки вільні козаки (а пізніше вони стали називатися українськими козаками, цю їхню назву і статус було закріплено у 1918 році на державному рівні Законом Ради міністрів Української Держави "Про відновлення українського козацтва") виступили оборонцями місцевого населення "...від Сяну до Дону...". Гаслом вільних козаків стало – боротьба за Соборну Самостійну Українську державу. Вони виступили каталізатором і активними учасниками самостійницьких політичних процесів в Україні. Вільні козаки стали основою всіх українських військових формувань періоду 1917-1920 рр. Їніми зусиллями були створені унікальні державницькі форми самоврядування – Холодноярівська республіка, а пізніше у 1941 році – Овруцька.

У лавах Українського Вільного Козацтва було багато талановитих військових керівників. Одним із засновників Українського Вільного Козацтва став генерал-хорунжий Микола Устимович, який пізніше був командиром елітної частини – Власного Конвою гетьмана Павла Скоропадського. Засновником і отаманом Харківського Слобідського коша Вільного Козацтва став Іван Кобза. Головою першого з'їзду Вільного Козацтва і курінним отаманом Тарасівської волості став внук по братові великого Кобзаря Ананій Шевченко. Організатором УВК на Кубані став Кіндрат Бардіж. В Одесі осавул Кубанського війська Володимир Сахно-Устимович сформував в серпні 1917 року 2-й Гайдамацький полк Вільного козацтва, до якого увійшло багато пластунів і який отримав назву 2-й Пластунський Гайдамацький полк Українського Вільного Козацтва. Очолив його полковник Іван Орлов-Орленко, який написав такі рядки:

"За волю, за долю, за славу Вкраїни!

Вперед, милий брате, ідім...

І працею нашою рідні Руїни

Синам українським вернім!..."

Вільні козаки відійшовши на еміграцію зберегли свою організацію. Її керівні органи в наш час активно діють в Канаді та США, а члени УВК є учасниками всіх найбільш знакових політичних подій в Україні, включаючи Помаранчеву революцію.

Діяльність УВК на Україні у 1917 році поклала початок існуванню нової форми самоорганізації козаків під назвою "Українське Вільне Козацтво" чи "Українське козацтво", яка суттєво відрізняється від січової та військової форм, при яких козаки локалізуються на певній території та організують своє існування окремо від населення всієї країни.

Раніше на території України історики фіксували існування Запорозького, Реєстрового та Слобідського козацтва, які були ліквідовані царським російським урядом. Пізніше на час ведення воєнних компаній царська влада створювала на Україні козацькі війська – Чорноморське, Катеринославське, Бузьке, Усть-Дунайське Буджацьке, Українське, Окреме запорозьке, Азовське, Дунайське.

Підставою для сумнівів щодо відновлення козацького стану в сучасній Україні і Росії може бути той факт, що до 1920 року радянська влада знищила всі козацькі війська. Декретом від 25 березня 1920 року було скасовано козацькі військові землі, що стало кінцевим пунктом агресії радянської Росії проти незалежних козацьких республік.

Розвиток козацького руху в сучасній Росії базується на законодавчому закріпленні статусу козаків, як репресованого народу. Звідси і законодавчі акти у цьому напрямку, потім закон про державну службу, потім певні пільги на окремій території і тд.

Що ж стосується України, то такий шлях тут не підходить.

Починати потрібно з того, що Україна має законодавчо закріплені назви "Українське Вільне Козацтво" та "Українське козацтво" і відповідно зміст цих понять. Перше закріплено Статутом "Вільного Козацтва на Україні" (13 листопада 1917 р.), а друге – Законом Ради міністрів Української Держави "Про відновлення українського козацтва" (10 серпня 1918 р.), згідно з яким вводився устрій у формі козацьких військ за зразком тих, що раніше діяли в Росії. Але таких устрій не був сформований через виникнення антигетьманського повстання.

Тому найбільш життєспроможною формою існування козацтва у сучасній Україні може бути саме "Українське Вільне Козацтво".

Залишається вивчити зміст і досвід творення організаційних структур і методів господарювання УВК для негайного його впровадження. І це є справді актуальним для козаків питанням через те, що в наш час у суспільстві проводиться громадське обговорення проекту Закону України "Про Українське козацтво". Цей закон буде найближчим часом поданий на розгляд Верховної Ради України VI скликання.



Можливо розвиток козацького руху в Україні за формулою "Українське Вільне Козацтво" і створить ту організацію самооборони та самоврядування українського народу про яку останнім часом постійно йде мова через засоби масової інформації зважаючи на останні події на Говерлі, в Одесі та ін.

Підтвердженням цих міркувань є результат соціологічного опитування, яке було проведено на одному із сайтів. Там на запитання – Кому потрібен Закон України "Про Українське козацтво"? – стовідсоткову (100%) підтримку отримала відповідь – Всім українцям, щоб відновити інститут КОЗАЦТВА – охоронця нації!

Слава Україні!










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua