Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
ЕСМ   Дугін   Яценюк   Порошенко   Гуцуляк   Олег Гуцуляк   Поліщук   Віктор Поліщук   Олесь Бузина   Бузина   Адольф Шаєвич   Шаєвич   Є   Є!

Ще не проспалась, Україно? Ч.2 (Евразійці у владі, релігії та медіа)

Юрій Самсон | 22.10.2007 14:45

25
Рейтинг
25


Голосів "за"
44

Голосів "проти"
19

Хтось пропонує не ставитись серйозно до заяв Дугіна та поплічників про успіх в побудові "підпілля"? А даремно, в сфері інтересів евразійців лежать не тільки політика та влада, але й релігія та журналістика. І якщо держслужбовця можна звільнити, звівши таким чином його агентурну цінність до нуля, то як бути зі служителями культу та журналістами?

Ще не проспалась, Україно? Ч.2 (Евразійці у владі, релігії та медіа)
Ідеолог "евразійства", духовний батько "Евразійського саюза маладьожі", один з тих, кого СБУ офіційно назвало організатором злочину на Говерлі, Алєксандр Дугін структури ЕСМу інакше ніж імперським "підпіллям" та "партизанською мережею" в Україні не називає. Це уточнення роблю на самих початках, аби уникнути дискусії навколо термінів. Цілі створення такого підпілля і агентурної мережі теж не приховуються – підривна діяльність, метою якої є ліквідацію державності України, розкол її території.

І. Влада

Стосунки євразійців з Українською владою складались непросто. Найгірше, як не дивно, їм велось за Кучми.

Спроби створити в Україні розлогу підривну мережу своєї агентури спецслужби РФ розпочали ледь не з першого дня Української незалежності. Однак, на початках, коли стара агентура КГБ була глибоко інтегрована практично в усі політичні структури та державні інституції України, Кремль не переймався ані вербовкою нових агентів, ні структуризацією старих. На початку ж нового тисячоліття, коли різного роду ПСПУ та КПУ виявились неспроможними до успішної реалізації планів Кремля в Україні, розпочалась робота зі структуризації рухів, які б ідею евразійства проголосили б стрижневою. Так в 2003 році під керівництвом народного депутата Олексія Ременяка, обраного до ВР як N21 від Блоку Юлії Тимошенко (саме так!!!) було створено нову партію – "Словянский народно-патріотічєскій саюз", після Помаранчевої революції відверто перейменовану в "Партію політики Путіна". Російські евразійці покладали на цю структуру значні свої надії як на легальну надбудову для підривної мережі.

Однак, в часи кучмізму, коли державний апарат працював на скріплення персональної влади Кучми, розгортання таких мереж в Україні було неможливим, щоправда, не через патріотизм чи професіоналізм спецслужб, а через персональну відповідальність їх керівників перед "папою" та підтримкою диктатури Кучми Кремлем. Останній справедливо розумів, що розгортання російської підривної мережі агентів в Україні буде розцінено тодішньою Банковою як недружній акт і само по собі вдарить по геополітичним інтересам Москви.

Після 2004 року ситуація кардинально змінилась – РФ пішла на прямий конфлікт, адже, після отруєння Ющенка, приховувати власну ворожість до самого існування України Кремлю не мало сенсу. І саме період 2005-06 років став періодом стрімкого становлення обширного підривного підпілля різного роду евразійців.

СБУ за інерцією відреагувало, оголосивши найбільш одіозних російських екстремістів, зокрема і Дугіна, персонами нон-грата. Реакція РФ в цій ситуації була неминучою – це світова практика дипломатії. Звичайно, РФ "симетрично" відповіла, заборонивши в'їзд на свою територію таким другорядним українським політикам, як Жулинський та Порошенко. Щодо останнього, ситуація найбільш кумедна, оскільки саме він, ще до того, як перебіг до майбутніх "помаранчевих", стояв коло витоків евразійського руху в Україні. Порошенко в свій час був делегатом трьох "з'їздів саатєчєствєнніков" в Мінську, депутати з його фракції у ВР разом з депутатами від КПУ та ПСПУ входили до групи "ЗУБР: за Україну-Білорусь-Росію", він сприяв сепаратизму та укріпленню позицій РФ в Придністров'ї тощо.

Однак, нове політичне керівництво держави в особі кіндер-сюрприза Арсенія Яценюка кинуло всі свої, м'яко кажучи скромні, дипломатичні здібності, аби зам'яти конфлікт, і дуже скоро Яценюк радісно доповів українській громаді, що він досяг з Кремлем домовленості, суть якої зводилась до того, що Дугін і йому подібні можуть вільно пересуватись нашою територією – від Крут (де евразійці неодноразово безкарно паплюжили курган Героїв Крут) до Говерли. Взамін на таку цінну для кожного українця поступку, як доступ кумів та просто симпатичних Президентові людей на територію РФ. Безумовно, це був прорив нової дипломатії України, який і дав свої наслідки – збільшення в геометричній прогресії агентури Кремля, завдяки такій демонстративній безкарності.

Спецслужби України сприйняли сигнал нової Банкової і припинили свою активність з нейтралізації евразійського підпілля в Україні.

Разом з тим, активізувалась робота з легалізації та просування у владу старих агентів "евразійсько-словянської єдності", пошуку для них нових політичних ніш.

Але повернемось до витоків. 2003 рік, Україна Кучми. Установчий з'їзд партії "Словянсько народно-патріотичного союзу" (СНПС). Голова оргкомітету – народний депутат України від БЮТ Ременюк, який стане головою цієї партії, а пізніше – співголовою "Партії Політики Путіна".



Виступає член оргкомітету СНПС, помічник депутата Ременюка Віктор Поліщук (фото з облікової картки члена СНПС, яке сьогодні висить на офіційному сайті Святошинської райдержадміністрації): "Створення партії, в основі якої закладена ідея слов'янської єдності, на мій погляд, отримає значну підтримку серед населення України. Тільки в єдності слов'ян можна домогтися поваги світової спільноти. Але все робиться, щоб слов'ян роз'єднати, не рахуються з їхньою думкою. Про це яскраво засвідчили події на Балканах – розправа з Югославією." (З протоколу З'їзду СНПС). Цінні погляди для нової "помаранчевої" влади. Настільки цінні, що їх носій нині нині в Україні Ющенка плідно працює в президентській владній вертикалі заступником Голови Святошинської райдержадміністрації столиці Незалежної України. В повноваження Поліщука входять, між іншим, організація: діловодства та контролю за виконавською дисципліною; правового забезпечення діяльності районної у м.Києві державної адміністрації; кадрової політики та нагород; взаємодії з правоохоронними органами; оборонної та мобілізаційної роботи; функціонування районного архіву; матеріально-технічного та комп"ютерного забезпечення діяльності районної у м.Києві державної адміністрації. Більше того, сьогодні Віктор Поліщук готується очолити одну з екологічних партій і зіграти самостійно у великій Українській політиці, очевидно не без фінансової підтримки Кремля. І це тільки один яскравий приклад вдалої адаптації діячів "слов'янсько-евразійського" руху до нових політичних умов в Україні.

Давно відомо: сьогодні – корупціонер, завтра – агент впливу. Про кримінальні та інші, варті суспільної уваги, історії вищезгаданого персонажа напишу дещо згодом. Як і про йому подібних в коридорах української влади.

Хтось пропонує не ставитись серйозно до заяв Дугіна та поплічників про успіх в побудові "підпілля" в Україні? А даремно, в сфері інтересів евразійців лежать не тільки політика та влада, але й релігія та журналістика. І якщо держслужбовця можна звільнити, звівши таким чином його агентурну цінність до нуля, то як бути зі служителями культу та журналістами, в колах яких Кремль давно і наполегливо вербує агентуру.

ІІ. Релігія

Якщо Ви чекаєте що я тут зараз довго писатиму про Московський патріархат, як агентурну мережу евразійського руху, – помиляєтесь. Очевидне не потребує пояснення. Наразі евразійці свою активність спрямовують в рівній мірі і на використання у власних цілях служителів культів, які сама російська імперська ідеологія традиційно вважає ворожими.

Два прецікавих приклади.



В серпні цього року в московській синагозі відбулась офіційна (!) зустріч Павла Заріфулліна (на фото праворуч; це той, кого СБУ назвало співорганізатором злочину на Говерлі) з головним рабином Росії Адольфом Шаєвичем (на фото ліворуч). У результаті перемовин вони дійшли згоди, що в них є один спільний ворог – "новий український неонацизм, що є квазіідеологією помаранчевого режима Ющенка". А ще в них є спільні погляди на допустимість збиткування активістів ЕСМу над пам'ятними знаками в Україні. Так, за тиждень до згаданої зустрічі між рабином Адольфом та слов'янином Заріфулліним Агенція єврейських новин розповсюдила інформацію-співчуття членам ЕСМу, "репресованим" в Україні за знищення пам'ятного знаку УПА в Харкові.

До речі, свої погляди на "режим Ющенка" рабин Адольф оприлюднив задовго до офіційних контактів з ЕСМом, тож хто там чий агент впливу судити не берусь.



Не менший інтерес для евразійців становлять також і служителі протестантських церков, і в цьому не перешкоджає постулат про "єретичний протестантський Захід, як загрозу православній Російській імперії".

На одному з релігійно ферментованих заходів ЕСМу з доповіддю виступив пастор Євангелістсько-Лютеранського приходу св.Петра і Павла Мокшанська, Тамбовської області, активіст ЕСМу Сергєй Кірюшатов (фото з офіційного сайту ЕСМу) з доповіддю "Імперська держава і церква". Суть доповіді зводилась до тези, що, за словами пастора Кірюшатова, Лютер закликав християн допомагати розповсюдженню як Небесної імперії, так і імперії замної – своєї батьківщини. При цьому Дугін, який також брав участь в заході, заявив, що лютеранська доповідь була однією з найцікавіших на тому конгресі, очевидно вирішивши, що під земною імперією Лютер мав на увазі саме Росію.

Про агентів евразійського руху в релігійних організаціях України буде моя окрема стаття.

ІІІ. Медіа

Евразійці серед пишучої братії водились давно, і часто самі шукали виходи на Дугіна та компанію, активно популяризуючи його маячню в українських ЗМІ, особливо в Інтернеті. Наприклад, один з авторів "Народної правди" Олег Гоцуляк, в інтерв'ю сам собі декларує себе як рух "нових правих" в Україні, питає і відповідає: "А хто є характерним виразником шляху Традиції в розумінні українських "нових правих"? Серед росіян – Олександр Дугін..." Решта писань в тому ж дусі.

А ось самі евразійці шукають більш "знакових" на їх думку медійників, які б згодились за представників їх ідеології в українських ЗМІ.

Особливо ЕСМ рекламує "творчість" Олеся Бузини (фото В. Гонтаря), який, ймовірно, і надалі проштовхуватиметься на центральні телеканали України московськими акціонерами цих каналів.

Діяльність евразійських журналістів в Україні також потребує окремого допису, що є в моїх планах, але вже сьогодні можна зазначити, що правових чи політичних засобів протидії підривній діяльності такого роду агентури в демократичній державі не існує. Тут своє слово має сказати громада. І я зовсім не натякаю на народну рецензію на книжку Олеся Бузини "Вурдалак...", яку довший час носив автор на своєму писку.



Інші обличчя активістів ЕСМу для загального знайомства було подано в моїх попередніх публікаціях:

1.Ще не проспалась, Україно? Ч.1 (Тези)

2.Ворог серед нас. Українці, подивіться на писки тих, хто прагне знищення України! ЕСМ в обличчях та іменах. Ч.1

3.Ворог серед нас. Українці, подивіться на писки тих, хто прагне знищення України! ЕСМ в обличчях та іменах, які вони сьогодні панічно намагаються сховати... Ч.2

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua