Від управління цілями до управління цінностями

Звертаємо увагу, шановний читач, мова тут не про досвід політичної зради у середовищі номінальної (інакше її не назвеш) нинішньої еліти і зради останньої перед нацією і державою.

Помаранчева революція – технологія і суспільні очікування... Умовна демократія, ешелонована корупція, видимість збереження правових засад державними інституціями від Леоніда Кучми та косність і брак гнучкості, надання переваги тактичним рішенням над стратегічними, руйнування основ парламентаризму і права, Конституційного суду і судової системи у цілому, протистояння між силовими відомствами та всередині них, розгул тієї ж корупції і ще більша розшарованість суспільства від Віктора Ющенка. До того ж, і це має свою цінність, людина, нація, країна, з перемогою помаранчевої революції, отримали іще політичний плюралізм і свободу слова. Та у довісок – зухвале маніпулювання суспільною свідомістю і люмпенізацію широких мас населення, соціал-популізм і перманентну політичну кризу, яка раз од разу відбивається на "продовольчому кошику" пересічного громадянина.

За умов знищення авторитарного режиму Кучми країна перед вибором: авторитарного режиму лідерки блоку свого імені, авторитарного режиму Партії Регіонів, авторитарного режиму Секретаріату Президента Ющенка, що прикриваючись його ім'ям, готовий знищити країну. І у нації немає, власне, вибору, адже за наявністю альтернатив, напів-вибір – поглиблення політичної кризи і громадянський конфлікт чи соціальний консенсус.

Говорячи відверто і прямо, хочемо зазначити, що на нинішньому етапі політичний консенсус можливий, як не дивно, лише за умов створення коаліції (як би ви її не називали: демократичною чи широкою) БЮТ і Партії Регіонів. Об'єднання удава з павуком (ви самі розбирайтеся: хто є ким). Гарантій щодо неможливості чи можливості створення такого союзу немає ні в кого. Ми ж розглянемо це питання ну хоча б гіпотетично. Відтак ми проти відсутності свободи маневру на користь його волі. За загальнонаціональне примирення.

Отже, об'єднання не в ім'я програшу, а заради перемоги, перемоги суспільства над амбіціями окремих політиків... Зрозуміло, що за таких умов від цих політичних сил відсахнеться та чи інша частина електорату, однак в іншому випадку і БЮТ, і Партія Регіонів приречені до страти. Але, як ПР, так і БЮТ у разі об'єднання, в подальшому щонайменш компенсують, а то й здобудуть прихильність тих, хто склав лави розчарованих у політиці і політиках через постійні чвари, звинувачення один одного тощо і тому голосують будь за кого. Також можуть сподіватися на підтримку проігнорувавших вибори та проголосувавших "проти всіх". Очевидно, подібна ситуація вимагатиме відмови від подальшої маргіналізації (аж до люмпенізації) суспільства, щільної роботи з електоратом, сприятиме політичній структурізації суспільства довкола розбудови єдиної, соборної, національної держави. Поряд з цим відбудеться відтиснення кон'юнктурних партійних об'єднань на узбіччя реальної політики, на кшталт НУ-НС, на політичну пенсію підуть їх почесні, формальні і неформальні лідери. Подібна ситуація сприятиме становленню нових і посправждньому еліт.

Коаліція Партії Регіонів – БЮТ, отримавши конституційну (насьогодні – у 331 голос) більшість, отримає реальну можливість проведення популярних і, насамперед, непопулярних реформ заради виконання взятих на себе передвиборчих обіцянок. Відновлення правового поля і прийняття нової редакції Конституції, проведення судової реформи і зміна виборчого законодавства, забезпечення стабільності, а відтак і надходження інвестицій, зменшення інфляційних показників, зростання ВВП, збільшення робочих місць і життєвого рівня громадян – все це стає реальністю.

Звертаємо увагу, шановний читач, мова тут не про досвід політичної зради у середовищі номінальної (інакше її не назвеш) нинішньої еліти і зради останньої перед нацією і державою. Йдеться про розподіл політичних ризиків на двох – з одного боку на БЮТ, Партію Регіонів, з іншого – на націю. Подібне об'єднання могло би призвести до розуміння необхідності, поряд з управлінням цілями, прийти до управляння цінностями та до державного захисту прав громадян.

Віктор Вірний, політолог,

"Фундація Аналітичної Думки"