Після балу. Роздуми електоральної одиниці.

Бурхливий розвиток політичної структури країни за майже повної відсутності громадянського суспільства виходить пересічному виборцю боком. І далі буде гірше...

У кожного свої спогади про минулі вибори. Комусь сподобалося, комусь – ні. Так само і я перебираю в пам'яті події останнього місяця і збентеженню моєму немає меж. Хоча починалося все майже романтично...

Отже, сталося так, що наприкінці вересня мене спіткало сумнівне щастя опинитися серед улюбленців Партії вільних демократів. Що саме до цього спонукало, я нині сказати не можу – здається, жодних приводів з мого боку не було. Я сприймав і сприймаю ПВД Одарича-Бродського, як відвертих політичні лузерів, які самі усвідомили своє безнадійне лузерство і вже відкрито відробляють техзавдання на замовлення сильніших третіх сторін. Можливо, я помиляюся, однак, погодьтеся, 0,21% голосів, отриманих полум'яними борцями з "ублюдками" 30 жовтня, додають моїм припущенням вірогідності.

Любов до мене Партії вільних демократів від початку протікала у віртуальній площині. Потік агітаційних СМСок на мій приватний мобільний номер був насиченим і безперервним: мене запрошували подивитися той чи інший телеефір з кимось з лідерів ПВД, просто закликали за них голосувати чи агітувати своїх рідних та знайомих. Замість зворотнього номеру постійно стояли якісь дивні цифри, тож ані відповісти, ані відмовитися від "послуги" можливості я не мав. Та на початку не дуже й зважав на ту метушню, викидаючи непрошені епістолярії, ледь пробігши оком.

Врешті-решт це почало нервувати і я вихлюпнув своє роздратування у своєму ж ЖЖ (http://muzyka-sniv.livejournal.com/7132.html). Перепрошую за надмірну різкість у висловлюваннях, але виправляти пост-фактум нічого не хотілося – документ є документ . Дякую щиро тим читачам, хто розділив мій настрій і дав поради, як від цієї біди позбавитися. Я вибрав найпростіше і тимчасово заблокував свою мобілку від СМС-повідомлень, надісланих з комп'ютера. 28 вересня о 17:28 надійшло довгоочікуване "Funkciya E-mail to SMS zablokovana" і здавалося, що на цьому все. Тим більше, що 29-го будь-яка агітація законодавчо заборонена.

Наївний! Цілий вечір 28-го СМС-ки "друзів" з ПВД продовжували атакувати мою скромну "Моторолку", неначе нічого й не сталося. Сподівання на те, що дочитую останні цидули, які заблукали в часі і просторі, швидко розвіялися. Останнє повідомлення тієї ночі "PVD PROHODYT? V RADU! / TA REZERVU BUDE RADA. / CHY ZALUCHYV TY VSIH SVOIH? / CHYM BILSHE NAS? TYM MENSHE IH!" (орфографія джерела збережена – І. Д.) було отримане о 01:51 ночі (!!!). Тобто, вже 29 вересня. До того ж, мене це чергове одкровення розбудило, а такого я не прощаю нікому!

Далі настало певне затишшя, та о 13:33 "свято віртуального життя" відновилося: "NA WWW.PVD.KIEV.UA/NEWS.PH?ID=734 – ZVIT I VIDEOFRAGMENTY Z VCHORASHNIOI PRES-KONFERENCIILIDERA PVD S.ODARYCHA. ENJOJ!:) PERESHLY SVOIM!". Терпець урвався і я зробив те, з чого, можливо, треба було починати – потелефонував до інформаційно-довідкової служби рідного "Київстару" (466-0-466).

І ось тут, нарешті, починається найцікавіше. "Київстарівський" оператор, якого також звуть Іваном, підтвердив, що мій номер для СМСок з комп'ютера заблокований. От тільки повідомлення, які я отримував всі ці дні від імені Партії вільних демократів зі зворотним номером 100020, заблокувати апаратними засобами неможливо. В принципі. Адже номер цей фіксує не якийсь там "лівий" комп, з якого мордує свої жертви самотній фанатик. Цей номер належить "Приватбанку" і використовується виключно для внутрішнього інформування своїх клієнтів про стан їхніх рахунків. Німа сцена...

Тут треба зазначити, що я є співробітником державної наукової установи і мій рахунок у "Приватбанку" є ЗАРПЛАТНИМ. Відповідно, й мій мобільний номер, за яким здійснювалася ота ПВД-шна розсилка, входить до складу АБСОЛЮТНО КОНФІДЕНЦІЙНИХ даних, які я власноруч вписав у банківські документи і які ніхто не має права використовувати без мого дозволу. Навіть думати про це не сміє!

Адже коли цього разу звідти запозичили лише номер мого мобільного (для промивання, до речі, моїх же мізків), то що знадобиться замовникові разу наступного? Одна моя київська знайома, яка працює в поліграфії, почувши про мої клопоти, сказала, що вони вже звикли, коли "Укрпошта" самовільно вкладає до їхніх передплатних журналів "ліві" комерційні (чи й політичні?) листівки і таким чином "тупо юзає" суто конфіденційну базу підписчиків. І то також є злочином, однак влазити до "ікс-файлів" "зарплатників" – це вже фініш!

Що було далі, передбачити неважко. Департамент роботи з клієнтами "Приватбанку", потурбований мною телефонічно (8-800-500-00-30) десь о 13:45, відгукнувся милим голосом баришні-оператора і, вислухавши інформацію, попросив зачекати. Чекав я хвилин 10 – не менше, аж поки та сама баришня не повідомила наступне: "Вам просили передать, что мы к этому не имеем никакого отношения. Мы просто передаем чужую информацию и "Приват-банк здесь ни при чём". Звісно, всі мої уточнення лишилися без відповіді, хіба що фактично підтвердилася належність номера 100020 їхній клієнтській службі (та й як це можна взагалі приховати?).

На прохання з'єднати мене з кимось з керівництва баришня відповіла чітко, ледь не по складах: "Мне запретили Вас соединять". Апелювання до мого статусу клієнта і немудряща хитрість про те, що я говоритиму на якісь інші теми, нікого, звісно, не обдурили. Мені ще раз було повідомлено, що "я Вас ни с кем соединять не имею права. У меня такое распоряжение".

Очевидно, той дзвінок справив якесь враження, бо вже о 14:13 я прочитав: "DRUZHE! PEREPROSHYEMO ZA TE, SHCHO KORYSTUEMOSYA POSLUGAMY PRIVATBANKU PRY ROZSYLTSI POVIDOMLEN'! NAZHAL, YAKISNOI ALTERNATYVY NA SYOGODNI NEMAYE! PVD". Чи то так "Приват-банк" відмивався від цих сумнівних операцій, чи наспіли якісь інші причини, я не знаю. Однак кожен, хто в передвиборчу пору дивився телевізор, не міг не відзначити відверте засилля вождів вільних демократів на, здається, всіх без винятку популярних політичних передачах. Я не дуже добре роздивився обличчя лідерів Комуністичної партії України (оновленої), Селянського Блоку "Аграрна Україна", "Українського Народного Блоку" чи "Блоку партії пенсіонерів України", однак від Сергія Одарича, Михайла Бродського, Дмитра Видріна і Андрія Юсова у мене особисто мигтіло в очах.

Присутність в Інтернеті також цілком була пристойна (один суперпопулярний серед "просунутої" публіки "Обоз" чого вартий!). Та й бігбордів від ПВД на власні очі бачив у Києві достатньо. Комусь видається, що цього могло би бути більше? Можливо. Про смаки не сперечаються. Але говорити про якусь "інформаційну блокаду" таки не випадає.

Тим більше, виходить дивна "YAKISNА ALTERNATYVА" у виконанні партії, яка побудувала свою передвиборчу стратегію на критиці конкурентів за непорядність і схильність до брудних прийомів. Звісно, мої враження суто індивідуальні, суб'єктивні, їх можна піддавати сумніву, однак склалися воно саме такими, якими склалися. Додам – до жодної з політичних партій я не належу, цієї кампанії в жодних публічних політичних заходах участі не беру. Навіть спостерігачем не є.

Ну, а далі все пішло звичним чином:

"TY-AVTORYTET DLYA SVOIH RIDNYH TA DRUZIV. SAME ZARAZ VONY POTREBUYUT PORADY. PODZVONY IM YSIM! NE ZABUDTE PROGOLOSUVATY!:) PVD (S.ODARYCH, M.BRODSKYI) " 15:42

"PODZVONY DRUZIAM, RODYCHAM, KOLEGAM! IDIT' NA VYBORY!" 19:28

І знову від вже майже рідного 100020.

Отже, до чого це все мною писалося? До того, що позачергові вибори – 2007 нарешті минули, а разом з ними минула й потреба у політичній рекламі. Заспокоївся мій багатостраждальний мобільник – знову спілкується зі мною голосами і текстами родичів, друзів, знайомих. От тільки до вражень від конкретних електоральних результатів відтепер домішується відверте почуття тривоги. Ірраціональної тривоги за власну безпеку – фінансову, правову, фізичну.

Адже якщо засадниче закрита інформація так легко потрапляє до рук далеко не найпотужнішої і позапарламентської партії, то чого чекати пересічному громадянину від справжніх "важковаговиків" українського політбізнесу? І що, можливо, вже відбувається з нашими маленькими "чорними скриньками", які ми наївно вважаємо захищеними від чужого ока?

Якщо ці парламентські вибори, які авторитетні коментатори здебільшого характеризували як "мляві" і "нецікаві", так легко відкривають бажаючим доступ до того, що у цивілізованому світі вважається банківською таємницею, то що буде 2009-му на президентських?

Іншими словами – що ж лишиться від наших маленьких громадянських прав, коли прийдуть таки в Україну вибори "жваві" та "цікаві"?

Іван ДИВНИЙ, відповідальний редактор Інтернет-сайту "Відлуння віків" (http://www.pamjatky.org.ua)