Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Один крок до істини

Iurko S. | 23.09.2007 10:00

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
0

Демократичні вибори,зокрема – їх наслідки,давно шокують своєю розбіжністю з ідеалом демократії та з уявою про елементарну порядність.Потвора стала нормою.Однак,розгублене питання "Що тут вдієш?" для більшості не є риторичним.І чекає на відповідь.

Як знаємо,мистецтво політичної омани полягає в тому,щоб про-мовляти з трибуни слова,які прагне почути від тебе нарід.І обіцяти те,на що нарід сподівається в майбутньому. Читаючи передвиборчі програми-2007,вкрай важко позбутись враження,що маєш справу не з планами політиків,а з помаранчевим сном нації.Програмам не вистачає лише віршованих форм та,властиивого для поезій,грайливого запису. (Хоча,хто знає,може,на майбутніх виборах програми кандидатів будуть покладені на музику,і голодний нарід співатиме їх під бубон на майданах?) "Обіцянка – цяцянка."Але,схоже,нам навіть не обіцяють,а просто пропонують помилуватись дзеркальним зображенням наших з вами бажань.За принципом того ж таки дзеркала,в якому бачиш,та не вхопиш. Щоразу після виборів,ставши знову перед розбитими вщерть надіями,кажемо собі:"Ну,брате,дудки.Після такого мене вже не обдуриш.Та сходить сонце і заходить сонце,лікує рани,історія нічому не навчає і знову нам зав'язують звивини "бантиком,ведуть за носа і пропонують розпізнати риси добробуту в рельєфах соковитої "фіги". Навіть за,сумнівної честі,картярським столом шулер,будучи розкритим,виганяється геть без права повернення,колода змішується і триває роздача наново.А в політиці "засвічені" шулери виходять трохи розм'ятись за поріг,вертаються і знову сідають на роздачу. Українська демократія досі не доросла навіть до зеленого картярського сукна. Найближчим часом суспільство змушене буде сформулювати на рівні держави нові громадські стереотипи і нові погляди на класичну модель "західної" демократії,яка не є догмою,а, швидше – незграбністю,за словом стриманого оптиміста Черчілля,котрий своєю відомою фразою про демократію і про те,що нічого кращого людство поки що не винайшло,лишає нам надію на поступ і розвиток.І не в майбутньому,а саме тепер,поки Україна ще не звикла до класичного капіталізму,як до власного запаху. Політикам для суттєвих реформ не вистачає,мінімум,одної з трьох складових – совісті,хоробрості і уяви.Відсутність хоча б одної з них призводить до блукань навколо "західних" моделей суспільства,моделей того самого Заходу,котрий,зверніть увагу,з надією позирав на Україну під час Майдану в 2004. Отже,наші політики,просто і по-людському,бажають нам у своїх програмах найкращого.Та ж би так і казали:"Зробимо усе можливе,аби наблизити ваші мрії до дійсності.І спробуєм не красти." Зрозуміла вивіска – спокійна реакція.На зразок класичного "Штанов нет." Граждане довольные расходятся по домам." (І,з любов'ю до приватної власності,продовжують нарощувати ВВП.) Однак – ні.До нас звертаються іншим чином.Один бубонить:"Ми зробимо,зробимо." (В доконаній,зважте,формі.Хоч бери та кидай одразу до кишені.) Інший вигукує,як в паганій рекламі:"Гарантуєм!Гарантуєм!" Третій ніяк не виміряє "кроками" дистанцію між собою та своїм народом...Чому,власне не "плануєм"? Може,тому,що такий мішок дарунків не лягає в жоден реальний бюджет і в жодні плани? "Не конкретный,господа,базар." Не конкретний,бо у ділових людей,якими є,здебільшого,українські політики,слово "гарантія" в солідних справах,що тягнуть за собою значні матеріальні ризики,передбачає заставу.Рівновагу можливих втрат з обох сторін. З одного боку – ви,політики.З другого – ми,виборці. Нехай психологи та історики згодом досліджують,де в програмах партій присутні були душевний надрив і щирість,а де аж чавкало од заморських технологій та слов'янського нахилу до вигадки.Ті,кому обіцяють,хотіли б уже тепер,до виборів,не лише "помацати дзеркало",а й отримати від партій те,що повинне стояти за словом "гарантія" – заставу. Яким чином? Заявою-автографом про заставу та власноручним підписом власника застави в телеефірі. Застава повинна бути адекватною обсягам моральних та матеріальних втрат,які поніс би виборець в разі невиконання партією пунктів програми. Перелік "форсмажорних обставин",що могли б завадити втіленню програми,мусить бути обмеженим,а саме: тривала війна з зовнішнім агресором, природні катастрофи загальнонаціонального масштабу, втрата влади внаслідок незаконного державного перевороту з боку опозиції, пряма блокада пункту програми президентом держави. Решта несприятливих обставин,що можуть бути спровоковані самою владою (громадські заворушення,техногенні катастрофи та інше),до уваги братись не повинні.Поза тим,і сама застава (її форми та розміри),і перелік важливих,на погляд партії,"форсмажорних обставин" в заяві партії не є стандартом,і лишаються полем конкуренції за довіру виборця. В разі створення владної (урядової) коаліції,програми партій лягають в основу угоди в повному обсязі (або ж партія підписує коаліційну угоду,знаючи,що втрачає заставу).А з приводу зауважень про втрату партіями тактичного маневру,тощо,виборці мають право на відповідь:"Не обіцяйте." Або ж будуйте свою політику в межах взятих зобов'язань ВАРІАНТИ ЗАСТАВИ: виробничі підприємства,земля,що перебуває в приватній власності,інша коштовна нерухомість на території України; особиста кар'єра в частині права бути обраним або займати державні посади; громадянство України,в тому числі – право перебувати на території України. Крім того,вважаєм,що кандидат на виборні посади повинен складати дві присяги перед Святинями Українського народу.Другу – перед виходом на посаду в разі перемоги.А першу – перед виборами,в період реєстації в ЦВК.Присягу про те,що не братиме участі в жодній неправдивій інформації під час політичних перегонів,і що бере на себе зобов'язання оприлюднювати відомі йому факти лжесвідчень про осіб та плани фальсифікацій на період перед виборами,на виборах і при владі.Та,в першу чергу – свідчити про подібну практику своєї ж, "рідної",партії. Порушення присяги – беззастережна відставка кандидата (або – депутата,якщо факт порушення доведено після виборів). Таким чином,від імені виборців – наших однодумців,оголошується аукціон на право влади в країні. Найбільші "ставки" запропонує той,хто годен звітувати за кожне слово своєї програми своєю кар'єрою та своїм громадянством тому,що переконаний у власних силах і розрахунках,або ж той,хто має кошти на відповідну заставу.Справа виборця зрозуміти,хто ризикує останнім,а хто намагається купити владу коштом некритичних для себе втрат. В разі перемоги на виборах і невиконання програми на момент реєстрації кандидатів наступного скликання,застава переходить у колективну (але – не державну) власність виборців України,а подальша її доля – на совісті виборних громадських осередків. Логічною була б окрема застава по кожному пункту політичних програм,і,як варіант – персональна застава від кожного з учасників партійного списка.Нехай би про це потурбувались лідери. Покажіть себе,люди добрі.Бо ви з вашими реальними намірами просто зникли в рожевому тумані власних солодких співів. Закони про політичну заставу,нажаль,не прописані,Тому – угода "по понятіям".Збрешете – за народом право карати,як карають шулерів. Ні – слава і довіра на наступний термін. Закликаєм партії,що прямують на вибори-2007,розпочати або підтримати своїми заявами про заставу "прорив" до правди в українській політиці та стрибок до єднання політичних програм з реальністю. І так,стрибками,у світле майбутнє. Неучасть,або ж неконструктивні репліки будуть сприйматись,як неготовність партій взяти на себе відповідальність за свої політичні програми. Партія пішоходів.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua