Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
референдум   друга державна мова   конкуренція   сепаратизм   безвідповідальні політики

Крок до сепаратизму

Олекса Косар | 13.09.2007 11:37

14
Рейтинг
14


Голосів "за"
18

Голосів "проти"
4

Мова – це основна складова культури будь-якого народу. Дві мови – два світи, дві культури. Яке майбутнє у держави, яка розділена на два світи? Треба визнати чесно: з позицій сьогоднішнього дня, при двомовності – майбутнє невизначене. Хто зможе гарантувати, що двомовність не стане першим кроком до сепаратизму?

Крок до сепаратизму

Партія регіонів збирає підписи для проведення референдуму. Одна з проблем, яку на їхню думку повинен вирішити цей захід – надання російській мові статусу другої державної мови. Уявімо, що референдум відбувся, що частина населення висловилася "за" другу державну мову, і це втілено в життя.

Але ставлячи питання саме так – дві державні мови – потрібно було б спочатку дещо конкретизувати, щоб громадяни знали за що голосують. А саме: в яких стосунках будуть українська й російська мови, україномовні й російськомовні громадяни. Чи означає це, що російськомовним не обов'язково знати українську? І навпаки? Чи знати обидві державні мови – обов'язок кожного громадянина України? Чи може україномовний громадянин розраховувати на те, що, скажімо в Луганську чи Донецьку, на його звертання відповідатимуть українською? А у Львові чи Тернополі російськомовному також проблем не буде. Тож, повторюю, щоб потім не було додаткових причин для конфліктів спочатку потрібно деталізувати: що таке дві державні мови в українських умовах? Як на мій погляд: дві державні мови – це не звільнення від вивчення однієї з них, а знання обох мов, і відповідати співрозмовнику на тій мові на якій до тебе звертаються. У моєму розумінні це повинно мати такий вигляд: якщо я у будь якому місті чи селі України звертаюся до водія автобуса, продавця, лікаря, в органи влади і т. п. українською – мені також повинні відповісти українською. Отже: всі хто вимагає двомовності, спочатку станьте такими. Чи забезпечить партія Регіонів, а з ними й комуністична партія Симоненка, саме такий стан справ із двомовністю? Адже, здається, другу державну запроваджують, щоб звільнитися від вивчення української мови, яка є державною мовою.

Мова – це основна складова культури будь-якого народу. Дві мови – два світи, дві культури. Яке майбутнє у держави, яка розділена на два світи? Треба визнати чесно: з позицій сьогоднішнього дня, при двомовності – майбутнє невизначене. Хто зможе гарантувати, що двомовність не стане першим кроком до сепаратизму?

Один політик, який на його думку дуже потрібний Україні, сказав в інтерв'ю телеканалу "1+1", що нехай мови конкурують, і це буде чесно. Конкуренція товарів і послуг – це зрозуміло. А що таке конкуренція мов? Це протистояння культур, передусім. Це прямий шлях до ворожнечі між громадянами країни. Кому це потрібно? І навіщо?

Чи є нині в Україні конфлікти між громадянами, між громадянами і органами влади на мовному грунті? Немає, бо так зване питання урегульоване Законом про мови, що був прийнятий у 1989 році. При цьому російській мові наданий статус значно вищий, аніж іншим регіональним мовам.

Ось виписка з цього Закону:

"В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей...можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови...Мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості...

Топоніми можуть передаватись також національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості"

"Громадянин вправі звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятою для сторін. Відмова службової особи прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови його звернення тягне за собою відповідальність за чинним законодавством...

Службові особи державних, партійних, громадських органів, установ і організацій повинні володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності – і іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків"

"Рішення по суті звернення оформляється українською мовою чи іншою мовою роботи органу або організації, до якої звернувся громадянин. За бажанням громадянина таке рішення може бути видане йому в перекладі російською мовою."

"Вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов'язковим."

Якщо про статус російської мови в Україні не знають рядові громадяни – це зрозуміти можна. Але коли за статус російської мови борються партії, то як це розцінюється? Звичайнісінький політичний популізм, чи свідоме нагнітання непримиримості між громадянами і підігрівання сепаратистських настроїв? Так чинити можуть лише безвідповідальні політики.

ОЛЕКСА КОСАР

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua