Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   політика   економіка   шлях у коло високорозвинутих країн

Шляхи твої, Україно!

Володимир | 8.08.2007 21:28

22
Рейтинг
22


Голосів "за"
24

Голосів "проти"
2

Матеріали із книги свілої пам"яті М.Павловського "Шляхи твої, Україно" оброблені мною у вигляді статті.

Відомий український вчений та політичний діяч професор М. Павловський вважав, що тільки окремий напрямок діяльності – структурна перебудова науки та нових технологій, як результат реалізації державної промислової політики не основі власного науково-технічного потенціалу і власної промисловості може дати найбільш ефективний поштовх до економічного зростання в Україні.

Цей напрямок повинен забезпечити реалізацію й виконання пріоритетних національних програм, серед яких можуть бути:

• національна космічна програма;

• транспортні засоби (літаки, морські об'єкти, поїзди, тролейбуси та ін...);

• автомобілебудування;

• електроніка, системи автоматики та керування, приладобудування, комп'ютерні технології;

• військова техніка та сучасні види звичайної зброї;

• машино- та верстатобудування, обладнання та інструмент, енергомашинобудування;

• агропромисловий комплекс – сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин, переробна та харчова промисловість, виноградарство, виноробство й садівництво;

• легка промисловість;

• паливно-енергетичний комплекс;

• хімія й хімічні технології;

• ліки, медичне обладнання та приладобудування;

• гірничо-видобувна промисловість, металургія, матеріалознавство.

Зауважимо, що перші шість напрямків – основні для розвинутих країн, інші ж програми є як в розвинутих, так і в інших країнах.

Запровадження запропонованого напрямку вимагатиме одночасної зміни в управлінні наукою і виробництвом. Цей напрямок повинен підтримувати створення фінансово-промислових груп. Його завданням є утворення джерел фінансування науки, прикладних досліджень, нових технологій і власного виробництва, які забезпечували б захист свого ринку та свого виробництва.

Які ж передумови має Україна, щоб вирушити у важкий шлях – у коло розвинутих країн і що їй для цього потрібно?

Перед усім треба врахувати, що донедавна ще Україна займала провідні позиції в Європі щодо виробництва промислової та сільськогосподарської продукції. За виробництвом електроенергії вона була четвертою в Європі, поступаючись лише Франції, Німеччині та Великій Британії. Мінеральних добрив вироблялось на душу населення 82 кг, що тільки на 11% менше, ніж у США. Виробництво основної сільськогосподарської продукції – цукрових буряків, соняшнику, тваринництва – було на рівні, який наближався до багатьох країн, а з деяких видів і перевищував його.

Що стосується науково-технічного та технологічного рівнів, то можна впевнено говорити, що в 90-і роки минулого сторіччя Україна почала входити в етап сучасної меж цивілізаційної технологічної революції. Вона була серед лідерів ракетно-космічних технологій, в матеріалознавстві, математиці та кібернетиці, літако- та суднобудуванні, важкому машинобудуванні та приладобудуванні, окремих видах військової техніки, хімічних технологій та інших виробництв.

Україна мала, та ще до кінця не втратила, зразкові прикладні науково-дослідні та проектно-конструкторські колективи. Але головне, що вселяє надію на швидке відродження – це те, що Україна має можливість готувати у вищих начальних закладах інженерно-технічні кадри, які визначаються одними з кращих у Європі. Важливо не піддатися спокусі до кінця скопіювати західний зразок у вузах.

Отже логічно зробити головний висновок: ще не все втрачено, Україна має всі підстави повернути на важкий шлях, який веде у коло розвинутих держав.

Світові відомо три шляхи досягнення "економічного дива":

1) за рахунок власних ресурсних запасів (країни Близького Сходу, Індонезія, Мексика);

2) за рахунок вигідного географічного положення, дешевої робочої сили, правильної інвестиційної та податкової системи (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань);

3) внаслідок впровадження наукомістких технологій та підвищення якості виробництва (Японія, Німеччина та ін...).

Що стосується України, то вона має умови для того, щоб реалізувати ці три напрямки, змінюючи пріоритети на кожному етапі розвитку. Тому найбільш ефективною організації виробництва є цілеспрямована діяльність в межах національних, або державних програм, які ґрунтувалися б на використанні всіх потенційних можливостей України з залученням підприємств усіх форм власності як рівноправних. Реалізація ключових програм була б першим реальним кроком на шляху до такої зміни структури виробництва, яка забезпечувала б на достатньому рівні незалежність економіки України, кроком, який дав би змогу виробити незалежну економічну програму реформ, знайти свій шлях і своє достойне місце в міжнародному розподілі праці серед розвинутих країн.

Виходячи з того, що Україна ще не все остаточно втратила, можна вважати прийнятною та обґрунтованою орієнтацію на наукомістке виробництво, хоча з першого погляду, який ґрунтується на поверхневому ознайомленні з проблемами, часто виникають у цьому сумніви.

Тож, чи зможе Україна, виробляти сучасні автомобілі, літаки, сільськогосподарську техніку, обладнання для переробної та харчової промисловості і т. ін.?

Якщо до проблеми докорінного перетворення української економіки підходити формально, як це й часто робиться, або порівняно вузько, навіть, в межах цілої галузі, то дивитися на Україну лише як на периферію колишньої імперії з порівняно малою кількістю організацій, які розробляли б об'єкти в цілому, то може скластися враження, що Україна не має перспективи, а відтак повинна залишатися державою, яка виробляє сировину, напівфабрикати, окремі вузли, прилади та поставляє на ринок інтелектуальний продукт високого ґатунку. Крім цього, треба врахувати, що високий рівень спеціалізації та надзвичайна розвиненість кооперації в колишньому СРСР призвели до того, що багато технологічних процесів, які має Україна, розімкнені (тобто, якась складова частина їх відсутня і надходить з іншої держави).

Але більш детальне й ґрунтовне ознайомлення з науково-технічним потенціалом України, якщо не обмежуватися однією галуззю, замість песимізму (який, до речі, в Україні був значно великим, ніж у колишньому центрі) такий, що в разі державної підтримки міг би зробити якісний стрибок за рахунок новітніх технологій та інновацій. Наприклад, на початку реформ багато хто з фахівців стверджував, що сама Україна неспроможна виробити бортові комплекси та обладнання для літаків. Але сьогодні фахівці та Уряд переконалися, що наша країна може розв'язати цю проблему, опираючись на власний науково-технічний потенціал.

Ще разючіші суперечності маємо в автомобілебудуванні. Відомо, що 70% комплектуючих для Запорізького автозаводу надходить з Росії. У нас зараз не виробляється прокатний лист 08Ю, який іде на виготовлення кузовів транспортних засобів, також немає виробництва деталей, вузлів комплектуючих із пластмас, свинцевих акумуляторів тощо. Але разом з тим усі технології виготовлення прокату розроблені в Україні і, якщо їх використовувати, то через 1,5 – 2 роки ми б могли виробляти свій прокат листа в достатньому об'ємі.

Досягнення світового рівня в електрохімії належать також Україні. Рівень технології в галузі виробництва пластмас та хімічних технологій в Україні зараз такий, що потреби автомобілебудування не є науково-технічною та технологічною проблемою. Головне тут – по-господарські використати цей потенціал та організувати виробництво. Надії в цьому покладаються на Міністерство з питань науки та технологій, яке створено в 1996 р.

Отже, Україна має всі наявні можливості, щоб розв'язувати проблеми виробництва матеріалів і двигунів та питання екології, пов'язане із автомобілебудуванням. В Україні є все необхідне, щоб ставити завдання випуску матеріалів і вузлів (включаючи й двигуни), які б не мали аналогів у світі і були конкурентоспроможними.

Науково-технічний та технологічний потенціал. Це дійсно найбільше надбання України, але сьогодні наша країна не має державної політики щодо використання цього потенціалу, тому він розтікається по всьому світу. Кількість активних вчених на 1996 рік, що виїхали за кордон становить 5000 чоловік. Через різні види допомоги потенціал вчених дуже дешево скуповують, інколи навіть руйнуючи колективи, в яких вони зросли. Так фонд Сороса підтримує вчених, які займаються фундаментальними дослідженнями, і фінансує він окремих вчених, а не організації чи лабораторії.

Чи випадково підтримується фундаментальна наука? Зовсім ні. В Програмі Президента США поставлено завдання підняти рівень досліджень в галузі високих технологій. Європа також відповіла не це аналогічною програмою. Обсяг фінансування фундаментальних досліджень у розвинутих країнах впав, але ця прогалина компенсується в них за рахунок висококваліфікованих, але "дешевих" вчених Росії та України. Українські високі технології від цього нічого не отримали.

Активно втрутившись в економіку, держава могла б створити джерело фінансування науково-технічного потенціалу, а отже, й структурної перебудови промисловості. Для цього через механізм зовнішньоекономічної та політичної діяльності розробляти з країнами Близького Сходу, Азії і навіть Латинської Америки спільні наукомісткі проекти та програми на основі високих технологій. Вже наразі успішно реалізуються міжнародний проект "Морський старт"; з Лівією підписана угода на будівництво залізниці та на технічну допомогу видобутку нафти; в Ірані успішно набирає темпів складання українського літака АН-124, на замовлення Пакистану виготовляється і модернізується військова техніка. У такому спільному проекті чи програмі частка України мала б становити інтелект, науково-технічний потенціал, а частка країни-учасниці – фінансове забезпечення.

Саме з цими країнами можна сформувати таку кількість програм, якої буде достатньо задля введення в дію всього науково-технічного потенціалу. Ясна річ, не можна відкидати можливість такого співробітництва і з розвинутими країнами, хоча це зробити значно важче і не в такому обсязі. Головна причина тут – стратегія ринків, яка не сприяє створенню нових країн-конкурентів. Реалізація цієї схеми за умови захисту ринку й виробництва України дала б реальний поштовх до початку відродження економіки України за кращими світовими зразками. При пожвавленні виробництва з'явилися б свої джерела фінансування науково-технічного потенціалу.

Вигідне географічне положення. Своє географічне положення в центрі Європи Україна мала б використати як джерело фінансування своєї промислової політики.

Очевидними джерелами фінансування, наприклад, є:

1) оплата за світовими цінами (без бартерного обміну) транзиту російської нафти та газу через територію України;

2) негайна реалізація положень Конституції України в питаннях оплати за світовими цінами оренди Росією військових чорноморських баз;

3) формування стратегічної програми та її здійснення щодо транспортування нафти і газу з Близького Сходу, каспійського регіону, пізніше з Африки до Європи шляхом через Чорне море – порт Одеса – Броди – Гданськ, це б створило б альтернативне відносно Росії джерело постачання енергоносіїв, пожвавило б нашу нафтопереробку, машинобудівну та інші види промисловості і принесло би великі прибутки за транспортування до Європи енергоносіїв через свою територію;

4) формування власних авіаційних та морських шляхів через відповідні аеропорти та морські порти України;

5) виходячи з досвіду Китаю та інших країн, створення таких умов, за яких, щоб потрапити на ринок України, потрібно заплатити у формі нових технологій, нових робочих місць тощо (сьогодні склалася така ситуація, що опосередковано Україна платить за те, що її ринок поглинається).

Сировинні запаси. Україна має багато сировинних запасів – уранової руди, вугілля, нафти і газу на великих глибинах суходолу та шельфі Чорного і Азовського морів, цирконію, залізної руди, мінеральної сировини, золота тощо. Державна політика має полягати в тому, щоб поступово не перетворитися в сировинний придаток розвинутих країн, а створити під цю сировину замкнені технологічні цикли з виготовлення готової продукції. Так, запасів урану Україні вистачило б на 150 років для власної атомної енергетики. Але нині, коли ядерне паливо купується в Росії, виникають проблеми зі збереженням уранового гірничо-видобувного комплексу, бо достатнього збуту цієї сировини немає. До речі, розвиток видобутку урану сприяв би видобутку золота, бо ці технології мають багато спільного. Але певні українські кола під тиском Росії гальмують будівництво заводу для складання твелів (тепловиділяючі елементи). Спорудження такого заводу сприяло б використанню українських цирконієвих технологій.

Реалізація програми щодо шляху транспортування нафти і газу з Близького Сходу підштовхнуло б до активного життя програму видобутку цих теплоносіїв на шельфі Чорного та Азовського морів і включення їх в цей шлях. Потрібно врахувати, що Україна має видатні досягнення в галузі матеріалознавства, тому потрібно, щоб сировинні запаси йшли на експорт щонайменше через нові матеріали.

У Законі України N2623-ІІІ "Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки", прийнятий 11 липня 2001 р. на 2001 – 2006 рр. визначено перелік пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки:

• фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;

• проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадського суспільства;

• збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток;

• новітні біотехнології: діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань;

• новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та аграрно-промисловому комплексі;

• нові речовини і матеріали.

Формування системи науково-технічних програм здійснювалося в Україні за двома етапами: в 1992 – 1996 рр., та в 1997 – 1998 р.

За результатами проведення конкурсу ДНТП – 97 було сформовано 62 науково-технічні програми для реалізації семи пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки:

1. Охорона навколишнього середовища.

2. Здоров'я людини.

3. Виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції.

4. Екологічно чиста енергетика та ресурсозберігаючі технології.

5. Нові речовини та матеріали.

6. Перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автоматизації, системи зв'язку.

7. Наукові проблеми розбудови державності.

Найближчими роками доцільно сконцентрувати увесь національний науковий потенціал на пріоритетних напрямках, а саме на екологічній безпеці прибережної смуги Чорного та Азовського морів, раціональному використанні біологічних ресурсів України, оздоровлення атмосферного повітря, та поліпшення якості природних вод, захисту генофонду населення та створення лікарських засобів, методів боротьби з найпоширенішими хворобами, розробки перспективних біотехнологій, ресурсозберігаючих технологій, технологій відтворення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності сільського господарства, створення продуктів харчування високої біологічної цінності, ресурсозберігаючих технологій, у енергоємних галузях виробництва, розробці нетрадиційних джерел енергії, нових металевих надтвердих матеріалів, біоматеріалів, інтегрованих інформаційних комплексів та інших перспективних розробках, що мають бути важливими технологічними факторами у піднесенні економіки.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua