Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Регіональне представництво як наслідок регіональної політики

Олексій Бритюк | 8.08.2007 10:16

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
6

Маємо ситуацію за якої фактично політична діяльність в Україні підконтрольна здебільшого вихідцям із Східного регіону та киянам, через те, що вони володіють значними статками. І це призводить до того, що влада у країні узурпована представниками лише декількох регіональних еліт

Регіональне представництво як наслідок регіональної політики
Добре відомо, що умови функціонування будь-якої держави визначає збалансованість двох складових: політичної та економічної. Сталося так, що Україна опинилася в ситуації, коли зараз з одного боку влада сприймається виключно, як елемент нарощення капіталу, а з іншого – капітал напряму контролює владу і диктує їй свої умови, створюючи те, що у світі прийнято називати "олігархічним капіталізмом", тобто, владу зрощену з великим бізнесом.

Історично сталося так, що майже всі фінансово-промислові групи у нашій державі сконцентровані на Сході України та в столиці, що накладає значний відбиток і на політичну сферу. Тобто, маємо ситуацію за якої фактично політична діяльність в Україні підконтрольна здебільшого вихідцям із Східного регіону та киянам, через те, що вони володіють значними статками. І це призводить до того, що влада у країні узурпована представниками лише декількох регіональних еліт. Для того аби не бути голослівним можна переконатися у цьому на прикладі діяльності ВРУ.

Зробимо дуже простий розрахунок і подивимося скільки населення припадає на одного депутата в кожній області. Для цього варто лише розділити кількість мешканців в області на кількість депутатів делегованих нею до Верховної Ради останнього скликання. Дані, що ми отримаємо, виглядають доволі цікаво. Середній показник по Україні – і це не важко полічити, становить 1 депутат на близько 100 тисяч мешканців. В той самий час, у місті Києві один депутат припадає на 11 тисяч мешканців, а у Донецькій області на 85 тисяч. В Житомирської області 662 тисячі населення припадає на одного депутата, а Чернівецької 454. І це незважаючи на те, що кількість населення Донецької області лише у 3,5 разів перевищує аналогічний показник Житомирської. А показник по репрезентативності депутатського складу вищий приблизно у 8 разів., через те, що Житомирську область у складі ВРУ представляє лише 2 депутати, а Донецьку аж 54. І така ситуація є симптоматичною для всієї території України. Місто Київ, Донецька та Дніпропетровська області займають 80 % місць у Верховній Раді. Така статистика яскраво демонструє те, як в Україні проявляється регіональна нерівність.

Якщо взяти як приклад Луганську область, то тут показники ще яскравіші. Нагадємо, що Луганська область налічує загалом майже 2,5 мільйонів мешканців з яких десь 1,8 млн. є потенційними виборцями. Більше ніж 1,35 млн. з них прийняли участь у виборах 2006 року. За даними ЦВК, 74,33% (1,003 млн.) віддали свої голоси за Партію регіонів, свято вірячи у покрашення свого життя. Партія регіонів здобула 186 місць у парламенті 5-го скликання, з них представників Луганскої області лише 8, що становить 4,3%. Повторимося – левову частку парламентських крісел дістали представники Партії регіонів з Донецька та Києва. Подібна картина спостерігається і в інших фракціях партій та блоків ВР – Блок Юлії Тимошенко 4 депутати зі 125 (3,2%); Блок "Наша Україна" – 1 з 77 депутатів (1,3%); СПУ – 2 з 31 депутата (6,45%); КПУ – 1 з 21 депутата (4,76%). Загалом Луганська область представлена у ВР 5-го скликання представлена 16 депутатами з 450, або 3,56%, в той час як за населенням становить майже 6%.

Дана ситуація прямо суперечить не лише конституційним принципам, а й здоровому глузду. І найгіршим є те, що це все також має віддзеркалення у економіці. З приходом до влади представників певних регіональних еліт, ці регіони починають отримувати повне і вчасне відшкодування ПДВ, державні замовлення для підприємств, преференції у виділенні цільових бюджетних коштів, а іншим не дістається нічого, тому що їх інтереси нема кому лобіювати. Поглиблюється регіональна нерівність не лише на ментально-ідеологічному, а й на бюджетному рівні.

Це серйозна проблема і її потрібно вирішувати у загальнодержавному масштабі. Рішення повинно передбачати максимально ефективний алгоритм усунення проблеми, який окрім того унеможливить її повторну появу в майбутньому. Один з можливих цивілізованих варіантів виходу з описаної ситуації – це ревізія існуючої виборчої системи, яка б припинила дискримінацію регіонів і поставила би всіх у рівні умови. Під рівними умовами звичайно ж передбачається не загальна зрівнялівка по рівній кількості депутатів від усіх областей. Мається на увазі в першу чергу пропорційне співвідношення між кількістю населення, що проживає в області і депутатів, які будуть її репрезентувати у ВРУ.

Переформатування виборчої системи вимагатиме, наприклад, наявності у партій регіональних списків. Так партії змушені будуть активніше і якісніше працювати на місцях не обмежуючись лише медіа-кампаніями на загальнонаціональному рівні. До парламенту потраплять дійсно авторитетні представники із регіонів. Проте, всі ці зміни будуть неефективними без "відкритих списків", які б довершили картину формування нової виборчої системи.

Слід також задуматися ще над однією причиною жорсткої регіоналізації. Вона полягає у чіткому поділі великими політичними силами українських регіонів на "свої" і "не свої". Такі партії, як НСНУ та БЮТ не мають особливого бажання працювати на Сході, а Партія Регіонів відповідно на Заході. Таким чином, вони фактично дистанціюють себе від половини населення держави. Партії фокусуються на своєму традиційному електораті і ігнорують інших. Як наслідок – "помаранчеві" і "сині" найчастіше працюють на Заході й на Сході в односторонньому порядку не бажаючи втягуватися у дискусії та висувати контраргументи своїм опонентам на "не своїй" території. А це в свою чергу сприяє поглибленню процесів "демонізації" Західних регіонів в очах населення Сходу і навпаки. Політичні партії таким чином підігрівають політичні пристрасті і намагаються заробити дивіденди у свого електорату. Про те, що з цим треба щось робити і виправляти ситуацію політики згадують лише на "круглих столах", а згодом знову продовжують експлуатувати наявні регіональні ресурси.

Якщо, говорити загалом, то у розв'язанні політико-економічної регіональної проблеми ключову роль повинні відігравати саме політичні партії, яким зараз належить вся повнота влади в Україні. Проте вони цього робити не хочуть, оскільки комфортно почуваються і в існуючих умовах. Їм нецікаво працювати із кожним громадянином і шукати національну ідею, їм краще брати участь у чергових виборах і таким чином легітимізувати свій вплив на окремі території. Україні зараз бракує партій, які б мали бажання та можливості вести свою діяльність від Ужгороду до Луганська і від Чернігова до Ялти. Порозуміння можна досягнути лише у діалозі, а ось прагнення починати його ніхто поки що не демонструє. Звичайно, наївно сподіватися на те, що навіть при напруженій роботі у Луганську Наша Україна буде мати тут такий ж рівень підтримки, як і Партія Регіонів. Але не в цьому справа. Справа в тому, що партії не повинні щось робити лише там де в них на даний момент є високий рейтинг. Інакше вони просто не мають права називатися всеукраїнськими. Партія повинна працювати на перспективу і доносити свої ідеї у всі регіони без виключення. А те чи будуть ці ідеї сприйняті у певному регіоні – вже інше.

Прийняття нового закону про виборчу систему в України допоможе виправити дисбаланс у регіональній політиці представників різних політичних партій, як потужних, найбільш чисельних, так і невеликих, але все ж таких, що вібдивають інтереси певних соціальних верств населення.

Виборча система на основі відкритих регіональних списків може найбільшою мірою вплинути на нейтралізацію чинника регіонального розколу при формуванні органів влади. Якщо, такий Закон буде прийнято в майбутньому, то це стане відправною точкою у подоланні регіональної нерівності в Україні.

Андрій Коломієць, Олексій Бритюк

Аналітичний відділ Політичної партії

"Велика Україна"

Коментарі
Что вы опять – Россия, Россия... Я гражданин Украины, и мы вроде обсуждаем проблемы свои. Граждане России пусть сами разбираются. Вас я не передергивал. Прочтите свой пост еще раз, либо пишите грамотно.









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua