Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Колір кривди

Юрій Самсон | 31.07.2007 17:58

12
Рейтинг
12


Голосів "за"
20

Голосів "проти"
8

Чому Юлія Тимошенко, яка була в ув'язненні у Лук'янівці і знає, що таке прокурорські репресії, планує зробити народним депутатом сатрапа Михайла Потебенька? По суті, БЮТ, який сьогодні претендує на голоси українських патріотів, національно свідомих громадян, дозволяє собі нехтувати їхніми почуттями та прагненнями, завдаючи нам великої кривди.

Колір кривди
Справедливість є! Що ж є альтернативою справедливості? "Кривда – несправедливость, обида, неправда" (Словник української мови, Б. Грінченко, Київ-1908 рік)

Незалежно від того, яка коаліція буде сформована у новому парламенті – помаранчева, блакитно-червона чи т.зв. "широка" – Україні знову загрожує відхід в тінь. Тінь корупції, безпринципності, підлості та цинізму ("Україна знову піде в тінь? Тінь Луценка...", 28.07.2007 р. http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46aa74d74c815/).

Корупція не буває ні помаранчевою, ні біло-блакитною, ні зеленою... Вона завжди сірого кольору – кольору пацюків, що живуть у стічних канавах! ("Колір корупції", 30.07.2007 р. http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46ad05f996283/).

Так починались мої попередні публікації на "Народній правді". Як і корупція, україноненависництво теж має свою вузьку кольорову гаму – вона лежить в червоно-коричневому сегменті спектру: від червоно-брунатного большовизму до коричневого нацизму. Це кольори ідеологій, що впродовж минулого століття неодноразово виносили вирок моєму народові. Їх сповідники та служки і до сьогодні почувають себе комфортно в системі державної влади. І це найбільше хвилює мене як українця. Всупереч намаганням штатних політтехнологів змусити нас всіх перейматись другорядними питаннями: яка з демократичних сил ("НУ" чи БЮТ) візьме срібло після ПР? Хто стане прем'єром, Луценко, Тимошенко, Грищенко, а може Ахметов? Який формат матиме наступна парламентська більшість – вузький чи широкий? Щоб там не казав дідусь Фройд, але мене завжди мало хвилювало питання розмірів.

Після моїх статей щодо Юрія Луценка мене, та й інших журналістів, що писали на цю тему (http://pravda.com.ua/news/2007/7/25/61854.htm), дехто спробував звинуватити в тому, що за статтями стоїть Юлія Тимошенко, чи прихований натяк голосувати за її іменний блок. Але до офіційних з'їздів "НУ" та БЮТ з висування кандидатів у народні депутати навряд чи критику їх якісного складу можна трактувати як "заказуху". Навпаки, це дає українським політсилам шанс пройти самоочищення, на ділі використати гасла про чесну політику, відповідальну владу, боротьбу з корупцією тощо, не допустивши до списку людей, які повністю нівелюють ці твердження.

Моїм же мотивом до написання цих статей є спроба звернути увагу на осіб у списках "НУ" та БЮТ, що практикували антиукраїнську пропаганду та діяльність.

Персонально я не проголосував би за жодну партію чи блок, де б не опинився Луценко. І не тільки тому, що його заступник по МВС намагався допомогти підзаробити фірмі кума міністра Луценка, на якій його дружина отримує півмільйона гривень за рік. А головно тому, що товариш Луценко ненавидить все українське, відверто глузує з трагедій нашого народу, кепкує з української мови, робить це публічно в інтерв'ю чужоземним ЗМІ, як наприклад "Московскому комсомольцу в Донбассе" (http://www.mk.ukr-info.net/smi/view_article.cgi?sid=16&nid=53&aid=231).

Я чудово розумію, що 30 вересня жодна з партій не запропонує не тільки ідеального списку, але й таку команду, у якій не було б жодної одіозної фігури. Але "одіозні" та відверті україноненависники – "дві великі різниці", як кажуть в Одесі.

Так само як Юрій Луценко є фігурою, яка мені, як українцю, не дає можливості проголосувати за НУНС, у Блоці Юлії Тимошенко є подібна персона, зі значно меншими амбіціями, але зі значним стажем практичної боротьби з українським демократичним та національно-визвольним рухом. Такий собі Сергій Григорович Міщенко – 57 номер у списку БЮТ на минулих виборах, який за квотою фракції БЮТ був заступником голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією у Верховні Раді V скликання.

За інформацією Михайла Бродського, це людина Олександра Волкова. "Це окрема історія... І коли Волков не потрапив у список БЮТ, він кричав, що Міщенко теж піде. Проте той не пішов", – Бродський (http://ua.pravda.com.ua/news/2007/4/11/57246.htm).

Але слова Бродського, як і доля Олександра Волкова, мене менше всього обходять. Поговоримо персонально про Міщенка.

Нагадаю, 9 березня 2000 року (у річницю народження Тараса Шевченка, й 100-ліття з дня проголошення Миколою Міхновським маніфесту "Самостійна Україна"), гурт патріотичної молоді у складі 11 хлопців та 1 дівчини, студентів київських "вишів" (університету ім. Шевченка, Академії мистецтв, Києво-Могилянської академії тощо) захопив приміщення ЦК компартії у Києві. Ця смілива акція, яка була проведена за рік до "України без Кучми", поклала край безтурботному існуванню режиму Кучми. Впевнений, якби не дії молодих патріотів, то цілком вірогідно, не було би ні "УБК", ні логічного її продовження – Помаранчевої революції!

На час захоплення будівлі ЦК КПУ Міщенко був прокурором Подільського району м. Києва. За посадовими обов'язками він призначає слідчу групу для розслідування. Але головне, що на чолі цієї групи він призначає себе, хоч цілком міг би цього й не робити. Отже, всі подальші дії Міщенка у цій справі ми можемо сприймати як цілком ним усвідомлені, продумані та для нього ж умотивовані.

Вмотивовані інтересами кар'єрного росту під керівництвом свого патрона та близького друга Михайла Потебенька. Щоправда, тоді вгодований прокурор Подільського району навіть уявити не міг, що цей кар'єрний зріст буде таким успішним, аж до заступника голови профільного Комітету ВР за квотою головного тодішнього опонента Потебенька – Юлії Тимошенко. На той момент теж йшлось про депутатство, але депутатство Потебенька за списками КПУ.

Наскільки важливою стала ця справа для режиму Кучми, можна судити по щоп'ятничним пресовим конференціям тодішнього Генерального прокурора Михайла Потебенька. Впродовж року Потебенько висвітлював лише дві теми – справа Лазаренка та справа молодіжного гурту "Самостійна Україна". Про те, якою була атмосфера та стиль розслідування справи "Самостійної України" слідчою групою на чолі з С. Міщенком може свідчити відповідь Генпрокурора на питання журналіста про порушення прав людини утриманих під вартою членів гурту "Самостійна Україна" (мовні особливості Потебенька збережено): "Я чувствую, що ви дуже турбуєтесь за авторитет прокуратури і хочу сказать, що напрасно. Якщо ви вважаєте, що сьогодні можуть приміщення розбить лівих, а завтра ліві підуть громить правих, то в нас анархія. Єсть закон, і ми повинні захищати інтереси і закон, який стоїть на захисті в тому числі і майнових інтересів. В даному випадку був допущений злочин. Організатором злочину явився Башук, який скрився. Заложниками стали молоді люди, яких, до речі, він загітував, угрожав і організовував, і єсть повні підстави законні і необхідність притягувати до кримінальної відповідальності... Оскільки одного випустили на підписку і ви знаєте наслідки, що він був ізбитий. І щоб огородити і дати можливість всебічно об'єктивно розслідувати справу, було взято під варту остальну молодь" (Шлях перемоги, – N27 (2410), – 12.07.2000 р.).

Те, як Міщенко розслідував справу "Самостійної України", свідчать самі учасники гурту, які запам'ятають допити, мабуть, на все життя. Подаю уривок зі скарги одного з учасників захоплення будівлі ЦК КПУ Володимира Москальця, що містяться в матеріалах кримінальної справи, розслідуваної Міщенком:



"...Через чотири доби після затримання мене викликали до прокуратури, де слідчий... та прокурор Подільського району Міщенко провели зі мною бесіду, в ході якої підступом і обманом примусили давати свідчення, попередньо натякаючи на те, які саме свідчення потрібно давати, щоб вийти на підписку про невиїзд, в іншому ж разі погрожували мінімум 5-річним ув'язненням, а також пропонували звинувачувати у всьому Олександра Башука та моїх друзів. Адвокат, який був мені наданий, говорив, щоб я казав те, що говорив у показах Меглей, для того, щоб вони збігалися. Я в стані психологічного афекту (близько 4-х діб просидівши в камері-одиночці голодуючи) говорив те, що було потрібно прокуророві Міщенку, який твердив, що саме такі свідчення допоможуть вийти мені і товаришам...

Наляканий цим, я говорив неправду, іноді видумки. Коли я не знав відповіді на запитання і казав, що не знаю, покази просто переписували зі свідчень Нємчинова А. і Меглея М. Коли мене перевели в СІЗО, тиск на мене не припинявся. Заявляю, що приблизно 20.04.2000 р., коли я... не бажав підписувати протоколу однієї з експертиз... на мене слідчі тиснули і залякували. Так, слідчий-криміналіст Козлов, у присутності іншого слідчого, сказав, що мене переведуть до такої тюремної камери, де завжди буду чистити туалет, а плюс до того мене просто будуть "ґвалтувати" (під час розслідування справи "самостійників" та на власних прес-конференціях і Потебенько, і Міщенко неодноразово, в різних варіаціях, акцентували на темі одностатевих стосунків – Ю.С.). Все це було сказано підвищеним тоном з великою кількістю ненормативної лексики...

Залякування та погрози на цьому не закінчилися...Прокурор мені пообіцяв довге перебування у тюрмі, "жуючи баланду", а про КНУ ім. Шевченка казав взагалі забути, бо все-рівно, мовляв, виженуть... "Ми зробимо все, щоб ти більше не навчався, повір – у нас є зв'язки", ці слова він повторив декілька разів..."

Скарга Володимира Москальця була надрукована у газеті "Вечірній Київ" 22.06.2000 року. Але, що головне, ні Міщенком, ні кимось з інших фігурантів публікація через суд не була спростована! Також скарга не була спростована судовим вироком у справі "Самостійної України".

Цікаво проаналізувати кар'єрне зростання головних кумівських "силових" виконавців репресій проти молодих патріотів:

Михайло Потебенько стає народним депутатом за списками КПУ (найвища форма подяки комуністів за справу проти "Самостійної України");

Олександр Савченко, начальник управління громадської безпеки м. Києва, який керував міліцейсько-есбеушною облогою захопленої будівлі ЦК КПУ, став генералом та заступником міністра внутрішніх справ з питань тієї ж громадської безпеки. І вже трохи згодом, у 2001 році, керував розгромом наметового містечка "УБК" під Адміністрацією Президента Кучми;

Сергій Міщенко ж стає генерал-майором юстиції та призначається прокурором Київської області, земельні питання якої, з точки зору прокурорського нагляду, є справжнім "клондайком".

Проте повернемось до Міщенка, активно задіяного у кучмівській репресивній системі. До уваги читача пропоную уривки з відкритого листа до Юлії Тимошенко Лідії Дідовець та Віктора Дідовця, чиї сини Юрій та Артем брали участь у захопленні офісу КПУ 9 березня 2000 року. Треба зазначити, що п. Лідія теж постраждала від прокурорського свавілля – її затримували, надягали наручники, проводили виснажливі допити. Батьків "самостійників" Юрія та Артема Дідовців, які відмовилися співпрацювати зі слідчою бригадою Сергія Міщенка, щоденно тероризували продовж двох років! Сумарно ж їхні сини просиділи в СІЗО майже 2 роки.

"Вельмишановна Юлія Володимирівна!

До Вас звертається Дідовець Віктор Олексійович, батько двох членів гурту "Самостійна Україна" Дідовця Юрія та Дідовця Артема.

Члени гурту "Самостійна Україна" 9 березня 2000 року протестуючи проти злочинних дій комуністичної партії України здійснили блокування центрального офісу ЦК КПУ, погрожуючи здійснити акт самоспалення, якщо приміщення ЦК КПУ будуть брати штурмом.

На той час посаду прокурора Подільського р-ну обіймав Сергій Міщенко...

...У застінках Подільської прокуратури за наказом Міщенка були жорстоко побиті кийками найменш стійкі члени гурту "С.У." Меглей, Немчинов та Москалець, які почали давати покази під диктовку прокурора Міщенка. А до інших членів гурту "Самостійної України" Міщенко приставив своїх адвокатів, які працювали на нього, не даючи можливості батькам членів гурту надати своїх адвокатів. Майже два місяці Міщенко не давав дозволів батькам на побачення зі своїми дітьми. Він особисто надіслав подання до навчальних закладів, де навчалися члени гурту, з вимогою відрахувати їх з вузів, як злочинців, без вироку суду... Він через ЗМІ обливав їх брудом, називав гомосексуалістами. Міщенко робив усе, щоб члени гурту отримали максимальні строки ув'язнення, він відпрацьовував нову посаду прокурора Київської області, люб'язно наданої йому його родичем, Генеральним прокурором України М. Потебеньком.

Потебенько всіляко догоджав Симоненку, голові КПУ, щоб той узяв його до списку КПУ у Верховну Раду, аби уникнути покарання за злочини, які він вчинив на посаді Генерального прокурора України, зокрема за незаконний арешт віце-прем'єра України Ю.В.Тимошенко.

І Потебенько таки пройшов до Верховної Ради за списком КПУ під N20, і відіграв дуже важливу роль для тодішньої влади Президента Кучми. Його голос був вирішальним 226-им при обранні голови Верховної Ради України В. Литвина. Цим Потебенько зберіг владу Л. Кучми ще на 4 роки.

Але ближче до справи. Суд, який вчинила влада над "самостійниками" фактично розвалився...

... Такого публічного приниження вони винести не змогли... і фабрикують нову справу проти члена "Самостійної України", мого сина Артема Дідовця, на той час помічника-консультанта народного депутата Верховної Ради України Леся Танюка. Артема заарештували 06.07.2001 р. і звинуватили у підпалі приватного помешкання співмешканця прокурора О. Прокопець пана Сисоєва. Справу доручили старшому слідчому Печерської прокуратури С. Збаранському... (Збаранський сфабрикував та посадив до в'язниці на 13 років Руслана Антоника, телеведучого 7 каналу, звинувативши його у вбивстві, яке він не вчиняв)...

Я звернувся до слідчого Збаранського і запитав: "Навіщо ти садиш мого сина у тюрму, ти знаєш, що він цього злочину не вчиняв, його алібі підтверджують більш, як 30 свідків". На що слідчий відповів прямим текстом, що мого сина замовила прокуратура. Я запитав, хто керує цією справою, він промовчав. Тоді я назвав прізвище Міщенка... і слідчий ствердно кивнув головою...

А тепер у мене до Вас, шановна Юлія Володимирівна, запитання. Як Ви могли включити до списку депутатів від партії "Батьківщина" під номером 53 цього ката, садиста, злочинця Сергія Міщенка та зробили його депутатом Верховної Ради України п'ятого скликання?

... Це під керівництвом садиста Міщенка мого сина 105 діб мордували, знущалися, били у СІЗО та у тюрмі на Лук'янівці... Міщенко і його оточення не спромоглися дотягти справу навіть до суду і... вчинили жорстокий за своїм цинізмом вчинок. Вони пустили мого сина під ніж хірурга. Йому було зроблено примусове хірургічне втручання без потреби, без погодження його самого та батьків. Мого сина прикували кайданами до ліжка і на нього навалились 7 чоловік охорони, йому зробили анестезію в багато разів перевищуючи людську норму. Після операції у нього розвинулась хвороба гемофілія, це коли не звертається кров, – наслідок перевищення дози анестезії. Внаслідок... мій син втратив 60 % зору. Мого сина заарештовували здорового, життєрадісного молодого хлопця, а через 105 діб повернули калікою, хворого та майже сліпого.

... На заяву мого сина до Печерської прокуратури про відшкодування матеріальних збитків, нанесених незаконними діями органами досудового слідства, була прийнята безпрецедентна постанова. Печерська прокуратура визнала себе винною і відшкодувала моєму синові 30000 грн. матеріальних збитків без вироку суду. Копія постанови додається.

...У мене у голові не вкладається, як могла наша Юля, ім'я якої ми скандували на Майдані тисячі разів, узяти до себе у список такого ката та садиста. Я вибачаюсь за дуже різкі висловлювання, але злочини творились відносно мого сина руками Вашого майбутнього депутата Верховної Ради... Сергія Міщенка.

Шановна Юлія Володимирівна! Я відповідаю за правдивість кожного слова. При потребі можу надати відео-матеріали, вирізки з газет, переписку з прокуратурою та привести десятки свідків...

З повагою та шаною,

Дідовець Віктор Олексійович,

помічник-консультант народного депутата України IV-V скликань, Героя України, Оробця Юрія Миколайовича (на превеликий жаль, його уже нема з нами) ".


Цього листа було передано Юлії Тимошенко ще в травні цього року. Однак всупереч Закону України "Про звернення громадян" відповіді батькам так і не надійшло. Отже, порушення закону притаманне всьому нинішньому українському політикуму, як опозиційному, так і "коаліційному".

Більше того. В особистій розмові Віктора Дідовця з помічником Юлії Тимошенко Богданом Князьким, останній запропонував надати до листа якісь докази?! Не є завданням громадян збирати докази на відповідність кандидатів у депутати високому обов'язку представляти інтереси громадян у парламенті! В даному випадку – це прямий обов'язок Юлії Тимошенко та її політичної сили. З іншої сторони, якби Юлія Тимошенко захотіла, то легко могла б знайти докази викладеного Віктором Дідовцем у судових та прокурорських архівах, які для неї легко доступні. Тим більше, що завдяки патрону Міщенка потебеньку, сама Юлія Тимошенко має неабиякий досвід спілкування з репресивним апаратом Леоніда Кучми.

Я зв'язався телефоном з Михайлом Лівінським, керівником служби Голови партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко. По суті поставлених питань щодо звернення Віктора Дідовця він відповів: "Не всі листи, які адресовані Юлії Володимирівні, до неї особисто потрапляють, бо звернень занадто багато. Конкретної відповіді я дати не можу з приводу цього листа. А Богдан Князькій у відпустці...".

Дивно, що до Юлії Тимошенко не доходять всі голоси, звернуті до неї. Адже, агітуючи в своїх рекламних роликах з телеекранів, Юлія Тимошенко хоче отримати кожен голос, підтримку максимальної кількості українців. Не хочеться вірити, що наші голоси їй потрібні тільки 30 вересня, а опісля цієї дати звернення до неї українців будуть губитись в коридорах її служб...

Юлія Тимошенко у свій час справедливо обурювалася призначенням з ініціативи Луценка Олександра Савченка заступником міністра внутрішніх справ в її помаранчевому уряді. Адже у 2001 році, під час акції "Україна без Кучми", захищаючи молодих демонстрантів під стінами Адміністрації Президента, в особистій сутичці з тоді вже генералом Савченком, вона дала щирого та справедливого ляпаса майбутньому заступнику міністра Луценка.



(На світлині, публікується вперше: 2001 рік, під час розгону наметового містечка "УБК" генерал Савченко отримує ляпаса від Юлії Тимошенко. Ліворуч лідер "Самостійної України" Олександер Башук)

Пам'ятається, який вереск тоді підняли кучмісти – "Юля побила куминого генерала!". А тепер Тимошенко іншого кучминого генерала Міщенка знову веде у парламент?

Природньо, що Тимошенко сприйняла вже як особистий ляпас нагородження Віктором Ющенком Михайла Потебенька орденом Ярослава Мудрого ІІІ ступеня "за внесок у розбудову правової держави". Тепер вона хоче доручити "розбудову правової держави" потебеньківському прокурорчику Сергію Міщенку!

То чому лідерка БЮТ, яка перебувала в ув'язнені в Лук'янівському СІЗО одночасно з членами гурту "Самостійна Україна", вивчивши на власному досвіді, що таке потебеньківські прокурорські репресії, планує вдруге зробити народним депутатом Сергія Міщенка, сатрапа Михайла Потебенька? Який своєю діяльністю, у якості керівника слідчої групи в справі "Самостійної України", забезпечив Потебеньку депутатство від компартії.

По суті, БЮТ, який сьогодні претендує на голоси українських патріотів, національно свідомих громадян, дозволяє собі нехтувати їхніми почуттями та прагненнями.

На початку 2001 року, окрім власних видань, Юлію Тимошенко підтримувала тільки українська патріотична преса. Цікавим є восьме число газети "Шлях перемоги" від 8 лютого 2001 р., у якому цей орган ОУН, заснований Степаном Бандерою, чи не єдиний в Україні осмілювався дати інтерв'ю з-за грат як Юлії Тимошенко, так і лідера та ідеолога "Самостійної України" Олександра Башука.



На першій шпальті газети в'язні СІЗО Ю. Тимошенко та О. Башук, які, до речі, саме тоді познайомились під час допитів в слідчій частині СІЗО N17, стоять поруч. А сьогодні поруч з Юлією Володимирівною стоїть тюремник Сергій Міщенко...

Дивні метаморфози політичних сил, які ніби то претендують на статус репрезентантів українських патріотичних поглядів.

Я попросив прокоментувати ситуацію адвоката Олександра Башука. Ось що він сказав: "Міщенко був виконавцем та одним з організаторів репресій проти "Самостійної України". Сьогодні дуже легко не тільки довести факт фальсифікації справи "самсотійників", керівником слідчої групи, яка її розслідувала, був нинішній бютівець Сергій Міщенко. Але й притягнути екс-прокурорів, винних у підпалі помешкання своєї колеги Олександри Прокопець, який був організований тодішньою прокуратурою з метою порятунку сфабрикованої ними справи проти членів "Самостійної України".

Адже справа валилась, та й так закінчилася нічим. Потебеньку і Кучмі треба ж було виконувати свої зобов'язання перед Симоненко та КПУ. Тому режим не нехтував найбруднішими методами. Навіть знищуючи майно і ставлячи під реальну загрозу життя своїх же службовців. На які провокації був здатен тодішній режим, – відомо всім.

Але така справа не має ні слідчої, ні судової перспективи. До поки ї потенційний фігурант Сергій Міщенко є депутатом верховної Ради. І мені байдуже від якого блоку такі люди увійдуть у наступний парламент. Ті, хто їх туди приведе, несуть повну відповідальність за унеможливлення відновлення справедливості.

Міщенко – депутат від БЮТ – не менший плювок в обличчя тим українцям, які боролися з режимом Кучми, аніж орден Потебеньку від Ющенка".

Український патріотичний виборець, врешті-решт будь-який національно свідомий громадянин нашої країни, стоїть сьогодні перед великою проблемою. Чи віддати свій голос за "Нашу Україну", щоб привести до парламенту соціаліста-українофоба Луценка. Чи проголосувати за Блок Юлії Тимошенко, аби забезпечити безхмарне майбутнє кучмісту Міщенку.

А, можливо, треба зробити інший вибір?

У найближчі дні відбудуться з'їзди як НСНУ, так і БЮТ. Ще є час цим силам продемонструвати свій патріотизм та відповідальність, і назавжди викинути на узбіччя української політики вчорашніх кучмівських прокурорів та морозівських міністрів.

Справедливість є, і вона переможе?

Адже дійсно так хочеться, щоб справедливість перемогла!


Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua