Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Ядерні фофудьоносці" і Україна

Олег Гриць | 29.07.2007 21:33

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
2

Володимир Вольфович в котрий раз зібрався в президенти Росії. Велике диво? Одначе в сусідній країні дещо змінилося з часу його дебюту в 1991. Може варто поглянути ще раз?

''Ядерні фофудьоносці'' і Україна
Мабуть таке зацікавлення внутрішніми подіями і політичними чварами є ознака певної політичної зрілості українського політикуму – адже англійських чи французьких виборців теж не цікавить що відбувається на тому боці Ла-Маншу, коли вдома в розпалі передвиборча кампанія. Одначе, не варто забувати в якому оточенні і з якими сусідами ми живемо, оскільки і це має певний вплив на внутрішньополітичну ситуацію в країні: відносини з Росією і співпраця з НАТО сьогодні далеко не останні теми в Україні.

У виряві передвиборчої боротьби ніхто начибто і не помітив чергову спробу Володимира Вольфовича Жириновського зійти на політичний Олімп Росії. А дарма – тим більше, що заступник голови Державної Думи Росії з нього ще нікуди не йшов і напевно ще не скоро піде. Кандидатура Жириновського на посаду президента Росії у 2008 році не настільки сміхотворна як деякі собі вважають. Якщо у декого є впевненість в абсолютній маргінальності цього політика, вони мусять пригадати яким чином Володимир Вольфович став кандидатом на посаду президента перший раз і якою підтримкою він користувався.

Між першим дебютом Володимира Вольфовича у 1991 і його кандидатурою у 2008 році багато чого змінилося в Росії. Окрім економічних досягнень, на відміну від 1991 країна вже знову вважає себе рівноправним суперником США на світовій арені. Разом зі зростом престижу країни вирісла впевненість певних політичних сил всередині. І хоча Володимир Жириновський з популістськими заходами і лайками в парламенті залишатиметься російським варіантом Наталії Вітренко, в Росії ще є й інші політики, для яких зходження Жириновського може принести певні дивіденди.

Не секрет, що проімперські ідеї на пост-радянському просторі та політика протистояння зі США на світовій арені мають широку підтримку серед російського електорату. Існує ціла низка оглядачів, коментаторів, наукових та не дуже дослідників, філософів, які мають свою окрему думку щодо імперського, енергетичного та ядерного майбутнього Росії. Так товариш Жириновського по статусу персони нон-грата Олександр Дугін не має поки що претензій на президентське крісло Росії, але багато в чому поділяє погляди Володимира Вольфовича. Зокрема стосовно імперських амбіцій Росії та неминучого протистояння зі США, яке він класифікує, як протистояння з "атлантизмом". В цій колонауковій теорії Олександр Гельович не приховує своїх намірів розчленити Україну і позіціонує себе, як прихильник євразійства і нащадок опричників Івана Грозного.

На відміну від Дугіна, інший "філософ" – Єгор Холмогоров до "опричників духу" себе не зараховує. Він натомість – прихильник ядерного православ'я (звісно, московського гатунку). Якщо над ідеями Жириновського і Дугіна можна глузувати і сприймати їхні витівки, як передвиборні ексцеси, то ядерний фофудьоносець "Холмогоров" годен налякати будь-якого скептика і витверезити будь-які ілюзії, щодо намірів їх автора. Православний "теоретик", окрім такого природнього для нього ядерного православ'я ще має більші плани. Ні, про розчленення і ліквідацію України і інших сусідів Росії та про ядерне православ'я він дотримується однієї думки з Жириновським і Дугіним – Єгор Станіславович має плани превентивного ядерного удару проти США. Не те що плани, а міркування "російського патріота" скількома мільйонами треба буде пожертвувати для ліквідації геополітичного суперника Росії і яке гарне буде життя без гегемонії США.

Не треба тішити себе ілюзіями, що вищезазначені патріоти-імперіалісти маргінальні, нічого не значущі особистості. Про заступника голови Державної Думи Росії – Жириновського окремо говорити не треба. Він особа відома і не тільки в Росії, і користується підтримкою принаймні 10% російського електорату. Ядерні православні Дугін і Холмогоров теж не в православному підпіллі – Олександр Гейльйович поважний коментатор на російському телебаченні. Там де не знайшлося місце критикам уряду Путіна, знайшлося місце для Дугіна в передачах "Тайны века" та "Геополитическое обозрение". Єгор Станіславович з ідеями православного ядерного голокосту знаходиться теж не на лікуванні в психіатричній кліниці, а на хвилях впливової і поважної радіостанції "Маяк".

Таким чином з часу останньої невдалої спроби стати президентом Росії електорат країни виховували для Жириновського не тільки він сам на на екранах телебачення та на трибунах російського парламенту, але й Дугін на телевізійних екранах та "ісконнік" Холмогоров на хвилях всеросійського радіо. Новини про можливий реванш Жириновського – пагана новина для багатьох в Україні. Насамперед для тих, хто переконує нас, що при владі в сусідній країні помірковані та розсудливі політики. Для підтвердження цієї тези Партія Регіонів радо йде на співпрацю з Єдіною Росією Путіна, аби дистанціюватися від друга Вітренко Жириновського і його суперрадикальних ідей російського імперіалізму. Адже побоювання, того що на чолі сусудньої ядерної держави може стати Жириновський & Co. автоматично вибиває з предвиборних стовпів ПР страшилки про НАТО. Треба бути божевільним, щоб уявити, що можна співпрацювати з ядерними православними на півночі і зберегти нейтралітет і таке вже звичне балансування між сходом і заходом. Антинатівська риторика, разом з питанням другої державної мови – невичерпний колодязь спекуляцій та маніпуляцій електорату задля політичного зиску. З можливою зміною ситуації в Росії, розклад політичних сил в Україні має змінитися теж. Єдине сподівання, що безперервне виховування російського електорату на ядерно-православних ідеях в провідних ЗМІ країни не сягнуло таких розмірів, щоб його можна було сприймати цілком серйозно. Принаймні, хочеться сподіватися, що не зараз.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua