Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Ліве крило Національної Революції або комуняку на гіляку

Сергій | 13.06.2007 13:29

7
Рейтинг
7


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
2

Ліві в Україні після розпаду совєтів опинилися у цікавій ситуації. Вони повинні були стати ніким. Їхня держава, яку вони будували і плекали понад 70 років зникла ще швидше ніж появилась

Ліве крило Національної Революції або комуняку на гіляку
Ліві в Україні після розпаду совєтів опинилися у цікавій ситуації. Вони повинні були стати ніким. Їхня держава, яку вони будували і плекали понад 70 років зникла ще швидше ніж появилась. Але що це? Відбуваються ненормальні явища. КПСС забороняє сама себе, але комуністи залишаються найсильнішою силою у парламенті. Їх більше половини і саме вони починають "будувати" Українську Державу. Ліваки залишились всюди: депутати Верховної Ради, Президент, Прем'єр, більшість міністрів та щонайменше половина представників місцевої влади. Велика частка з них перекрасились. Почали говорити про демократію, свободу слова, поганий комунізм, потребу побудови капіталізму (!!!) ітд. Комуністи в своїй ідеології виступають проти "класа експлуататорів", але на практиці це виходить з поправкою: "комуніст проти експлуататорів крім того випадку, якщо він сам не експлуататор". Після жовтневою комуністичної революції таким комуністичним експлуататорським класом стала партія та "вершки" цієї партії. Комуністи успішно стають капіталістами і пояснення цього мабуть в тому, що капіталізм і комунізм двоюрідні, якщо не рідні брати. На зміну партійної комуністичної олігархії приходить демократична (можна навіть сказати ліберальна) капіталістична олігархія. Різниця лише форми, але не суті. Дехто із керівників цієї ліберальної республіки починає згадувати, що якісь його родичі воювали в УПА хоч сам до цього відношення ніякого немає. Комуністи-капіталісти починають говорити про Національну Ідею.

І що ж відбувається далі із країною? Комуністи, демократи та інші їхні "брати" доводять державу буквально до руїн. Люди все втрачають, кримінал росте, невизначеність у майбутньому, безробіття, знищення заводів і список ще можна продовжувати. Що відбувається у свідомості рядового обивателя? Йому здається, що при владі вже інші люди не комуністи і більшість з них приходять до висновку, що "комуністи хороші, а незалежність не дала мені нічого". Вони асоціюють державність із цими покидьками і Національну Ідею із розрухою. У багатьох виникає ностальгія за комунізмом. Ті, що не встигли перекраситись підхоплюють це і такі потвори як КПУ, СПУ та інші стають вагомою силою на довгий час. Але почуття національною гордості українців все рівно не покидає. Не дивлячись на волання про світлий комунізм молодь його не хоче, не дивлячись по волання того, що половина українців розмовляє російською – російськомовні українці люблять свою Батьківщину і рідну мову, навіть не дивлячись на те, що в побуті нею мало розмовляють. Більшість із них матимуть україномовних дітей. Мовної проблеми в Україні немає. А всі козирі, якими користуються ліваки: світле минуле СССР, питання мови, дружба із Росією, церква і практично більш нічого. Люди більш не хочуть у СССР, питання мови є награним, церква людей не роз'єднує, а спільність віри об'єднує (найкраще об'єднує спільна кров та ідеологія), на державному рівні ніхто не проти дружби з Росією, але незалежність вже повинна бути ознака України a priori. Ліваки втратили всі свої козирі серед обивателів. Що ж робити далі спитали вони себе? Вони захотіли привласнити собі одне із найсвятіших – Національну Ідею. Вони розуміли, що без цього їм нікуди. Українці прокидаються, а вони намагаються їх знову заспати, але цим разом "лівою національною ідеєю". Виникла багато лівацьких ідеологічних "перлів". Варто вже згадати статтю Симоненка про Національну Ідею. Там був "старий добрий" комунізм, але із кількома вставками про Національну Ідею. Майже відразу її покритикував сотник "Тризубу" Яр у своїй статті "Майн Кампф Петра Симоненка". Але КПУ це не врятовує і вона поступово йде зі політичної сцени.

Далі відбувається цікавіше. Ліві стали вже не лівими, а (увага) новими лівими!!! Вони вже не ті. Вони добрі та пухнасті. Вони вже стали традиціоналістами і навіть визнають УПА! З'явились "націонал-анархісти", "ліві націоналісти" та всілякі "лівіци".

Що ж у них змінилося? Відповім: лише обгортка. Гнила сутність залишилась тою самою: "без соціальної революції немає національної", "нація хоч і існує, але це уявна спільнота", "всі робітники брати, але із теперішньою поправкою у праву сторону, що українські робітники – рідні брати, а різнонаціональні – двоюрідні.". У їхній ново лівій ідеології заперечується державність, приватна власність, ставлення інтернаціонального вище національного, УПА – герої, але не тому що ви думаєте, а тому що "націоналізм" для підкорених народів – нормально, а для вільних – погано, тому що так дєдушка лєнін казав, між расове змішування не шкідливе для Нації, гомосексуалізм теж ітд. Виникає нонсенс, тому що ці постулати несумісні із націоналізмом як засобом реалізації Національної Ідеї. Зрозуміло, що деякі традиціоналістичні постулати ними прийняті лишень як тактичний хід. У випадку успіху вони стануть їм вже не потрібні, тому що будуть будувати бездержавний, безнаціональний, безкласовий світ біороботів, які жруть і думають лише про свої шлункові інтереси.

Їхня ідеологія є брехливою: вони проводять мітинги в честь УПА і водночас кажуть, що "націоналізм – ето плоха", вони говорять, що націоналізм не вирішує соціальних питань (їм у цьому допомагають культурники, які видають себе за націоналістів), але ж економічна програма ОУН – це чистий соціалізм. Ліве і національне – це несумісні речі. Вони також є антагоністами. Вони здавна є ворогами і має залишитись лише один. Лівотні в національному русі не місце. Лівакам місце на смітнику історії. Власне це є одним із наших завдань. Тим більше у Національній Державі їм не бути місця. "Лівіца", "Баста" та інші антифовсько-гомофільсько-інородні елементи в Україні існувати не повинні. Доречі користуючись моментом наводжу цитату антіфа-лівака-гомофіла і по сумісництву голову "Лівіци" алєга вєрніка: "Тут справа у тому, що ми маємо, дійсно, розколоти зоофілів по класовим ознакам. Якщо зоофіл встав на пролетарсько-класову позицію та має тварин тільки за їх згодою, тоді він однозначно має бути в наших лівацьких лавах".

"Ліве крило Національної Революції" не може існувати за визначенням. Міф про цей феномен породили ліві сили, які б'ються в агонії перед наступом національних сил. Тому висновок вже є. Він захований у назві статті.

P.S. Після встановлення Національної диктатури всеодно будуть появляться люди, які матимуть лівацький ухил. Спецслужбам варто буде створювати підставні лівацькі організації аналогічно як це робили більшовики по відношенню до білогвардійців. Не дарма Донцов порівнював ОУН і РСДРП. У цьому щось є. Схожі методи, але протилежна мета.

Національна організація "РІД"

Сергій Лис

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua