Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Бути українцем дорого

Юрій Самсон | 7.05.2007 13:14

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
12

Голосів "проти"
9

"Маленький українець" і велика Україна. Скільки ще продовжуватиметься небезпечна гра "хто кого"? Будьмо вільними!

Бути українцем дорого

Ще зі шкільних років я почав помічати, що бути українцем, як би це так сказати, – бути "обмеженим". Безперечно, що мова йде не про інтелектуальний розвиток, самореалізацію тощо. З цим якраз усе навпаки. Як українець я мав хоч і не достатньо, та все ж велику кількість джерел для живлення: українська родина, "майже" українська школа, можливість бути ближче до землі, до українськього села (а народився я у місті), доступ до україномовної літератури. Проте вже у старших класах я не міг себе реалізувати всебічно, так як я того хотів, як прагнула моя душа. Розмовляти рідною мовою, читати, слухати і співати пісень було вже замало. Хотілося більшого! Якби це не звучало сміливо і амбітно, але на той час я прагнув бути Українцем на своїй землі!

Постійне відчуття "чужого серед своїх, свого серед чужих" не покидало мене. Періодика українською, яку можна читати, обмежувалася двома-трьома виданнями. Мама, яка купувала мені газети по дорозі на роботу, жартувала, що колись її заарештують біля кіоску. А після школи мені вистачало години, щоб все перечитати, але й далі залишитися "голодним". Наскрізь неукраїнське телебачення не могло допомогти: нічого цікавого, більшість фільмів чужою мовою. Фальш усього продукту, яку пропонували ЗМІ українцям на "відкуп", було видно неозброєним оком. Неукраїнська влада, "русскоязичниє" сусіди, продавці, однокласники, вивіски, – все доповнювало убогу картину. Тоді я мріяв, що зможу вийти з того вакууму, "коли стану дорослим"...

Та вже після школи я зрозумів, що бути українцем ще й дорого. Поодинокі цікаві видання "чомусь" виходили надмалим накладом, у т.з. подарунковому варіанті, і я не міг собі цього дозволити. Так само я не міг собі дозволити таку "примху" як національний одяг. Те, що можна було на той час купити у Києві за більш-менш прийнятною ціною, так само нагадувало "нате, якщо хочеться". Щось справжнє, гарне, рідне коштувало наймовірно дорого для мене. Усілякі "інтуристи" купували на Андріївському узвозі неперевершені вишиванки разом з "будьоновками" та медалями. Це все для них "екзотика", "беліссімо" і "супер". Я ж змушений був лише спостерігати і мріяти, що коли-небудь дозволю собі не "суперову екзотику", а своє рідне.

З того часу в мене наймовірно загострилося почуття справедливості. Все навколо доводило, що бути українцем "не престижно", "не модно" і просто "не потрібно". Постійно доводилося боротися, сперечатися, переконувати... Врешті-решт я зрозумів, що у більшості випадків – це емоційно затратна і непотрібна справа. Якщо ти "створив" українця у собі, якщо маєш Україну у думках, серці та душі, то весь світ навколо так само рано чи пізно змушений прийняти такі правила гри. Додавало сил відчуття, що я не один. І насправді, коли ти не знищуєш чужого, а відвойовуєш своє, здається, сам Бог тобі допомагає.

Я не можу сказати, що мій шлях був таким рівним і переможним. Бути українцем в Україні виявилося занадто складно. Тому що наша країна фактично втратила все, що можна лише було втратити: релігію, чисту мову, рідний гумор, споконвічні традиції, генетичний код... І найсумніше те, що багато "псевдо" оточувало і продовжує оточувати українців: культура, освіта, наука...

Тоді я багато чого не розумів, не мав достатньо життєвого досвіду. Зараз я стверджую: толерантність закінчується там, де починається обмеження моїх прав як українця! Тепер я маю однозначну відповідь на величезну кількість поставлених ще в юні роки питань. Я вже абсолютно впевнений, що як українець заслуговую на українську владу, на справді незалежну державу, на можливість вільно розвиватися, використовуючи всі надбання багатотисячної історії свого народу!

Найголовніший висновок, який я зробив за декілька останніх років, що рано чи пізно, але це все неодмінно реалізується! Своє завдання я бачу в тому, щоб не допустити жодного кроку назад і пришвидчити цей процес. Не недооцінюйте своєї ролі, місця "маленького українця" у цьому процесі! Будьте вільні! Зумійте віднайти у собі сили розрізнити ворога і друга, розпізнати за масками прихованих "чужинців". Не дайте себе обдурити! Живіть правдиво і смиливо! І не забувайте, що на цій землі у нас є одна перевага, яка дає нам підстави творити та жити – ми українці!

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua