Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Гордон Дмитро   Лелнід Яковишин   Земля і воля   влада злодіїв   народ   вибри   політика   економіка   Україна   Бобровицький район   Григорій Войток

Відкритий лист Дмитру Гордону

Svetilo pravdy | 7.09.2018 01:29

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Частенько слухаю й читаю Ваші фахові інтерв'ю із знаменитостями України та інших країн світу. Проте нерідко й запитую себе: як думки цих "помазаних" вчать населення... мислити?

Відкритий лист Дмитру Гордону
Гордону Дмитру Іллічу

Шановний Дмитре!

Частенько слухаю й читаю Ваші фахові інтерв'ю із знаменитостями України та інших країн світу. Проте нерідко й запитую себе: як думки цих "помазаних" вчать населення... мислити? А видатний американський вчений і винахідник Т.Едісон саме навчання людей мислити назвав найважливішим завданням цивілізації.

Очевидячки, Ви теж працюєте над цим завданням. От тільки чи часто задумуєтесь над "коефіцієнтом корисної дії" просвітницької роботи? Зокрема й від отого безупинного язиколяпання з телеекранів розпіарених політиків, державників, експертів, блогерів, придворних журналістів? Погодьтеся, якби той коефіцієнт був високим на користь суспільства, то Вам не довелося б називати український народ "здебільшого дегенеративним". І невігластво та дебілізація суспільства так би не поширювалися, як поширюються на шляху до Євросоюзу.

Недавно в прямому ефірі на одному з телеканалів на запитання телеглядача, "як і чим можна об'єднати Схід і Захід України?", ви лаконічно відповіли: "Економікою, ідеальними умовами життя можна об'єднати, і ніхто не захоче втікати з країни".

Не можна не погодитись з такою відповіддю, от тільки вже сказаною-пересказаною. Але чи можна загальними, навіть правильними фразами навчити людину мислити – як зробити таку економіку?

Звісно, на пояснення з економіки є відповідні фахівці, і вони виступають перед публікою, гарні речі "заливають". До них підпрягаються й політики, які з будь-якої проблеми, навіть без відповідних знань, роблять вигляд знавців – таких діячів древній китайський лікар Лао-Цзи назвав хворими.

Далі ж поведу мову про те, що Ви не звернули уваги на пропозицію знайомих вам людей взяти інтерв'ю в успішного практика з піввіковим трудовим стажем в одному господарстві, Героя України, кандидата економічних наук, народного депутата першого скликання, генерального директора ТОВ "Земля і воля" Леоніда Яковишина. А посол держави Ізраїль Еліав Бєлоцерковські, ознайомившись з організацією цього сільськогосподарського виробництва, сказав: "Модель вашого господарства з такими вражаючими фінансовими показниками – це майбутнє України". Також поцікавився, чи ознайомлені з такою моделлю перші керманичі країни. Аксакал аграрників відповів риторично: "А вона їм треба – моя модель? У них є свої моделі". Як і у Вас – свої герої, більш відомі й резонансні. Але чомусь не їх Ви назвали містком, який може об'єднати український народ, назвали практичну економіку...

Чи цікава економічна модель Яковишина для України? Судіть самі по окремих фактах. Товариство "Земля і воля" на 32 тисячах гектарів орендованої землі (третини з усієї наявної в Бобровицькому районі) – фінансово незалежне господарство, давно обходиться без жодної гривні чи долара кредитів. При цьому щороку вкладало у розвиток виробництва 100-150 мільйонів гривень, а в 2017-му – 374 мільйони власних грошей. В результаті створена самодостатня сучасна виробнича база.

Світові технології вирощування кукурудзи та ази ринкової економіки Леонід Яковишин з початку 90-х минулого століття запозичує в американців, зокрема фахівців фірм "Піонер", "Монсанто" та інших. Обладнання й основну техніку закуповує теж у надійних світових фірм: "Джон Дір", "ВEHLEN" тощо.

Потужна технічна база, світові технології й розумний менеджмент забезпечують найнижчу в Україні собівартість виробництва зерна кукурудзи (67 доларів/тонна), високоприбуткову її реалізацію. Від такої економіки й мають власні кошти на безупинний розвиток виробництва, тримання майже півтори тисячі робочих місць з найвищою в області заробітною платою (мінімальна – 6500 гривень) та орендну плату за земельні паї (18 відсотків), на будівництво безоплатного житла з комунальними зручностями (в межах 30 квартир щороку), на допомогу соціальній сфері та нужденним людям, на ремонт та будівництво доріг загального користування (в цьому році – більше 50 мільйонів), на щорічне збільшення бюджетних відрахувань на десятки мільйонів гривень.



Тобто товариство "Земля і воля" не загальними фразами, а складовими успіху показує, як можна розвинути економіку, підпорядковану поліпшенню життя конкретної людини й збільшенню державної скарбниці.

Переконаний, що якби народний артист Віталій Білоножко побував у Бобровиці, то ніколи б не сказав Вам в інтерв'ю таку маячню про сучасних селян: "Як ходили 40 років тому в куфайках, так і ходять. Як їздили на велосипедах, так і їздять".

Насправді ж, у райцентрі з 11-тисячним населенням зареєстровано більше трьох тисяч автомашин, а коли на вихідні приїжджають ще й родичі з Києва, то без світлофора проїхати важко. "Земля і воля" змушена була недавно значно розширити упорядковані стоянки для приватного автотранспорту біля своїх виробничих територій.

Працює в містечку два супермаркети ("Фора" й АТБ), багато менших магазинів, є щоденний ринок... Але, тут же, погоджуюсь з Вашим висновком про "ковбасну угоду" між владою Путіна і російським народом. Тільки з уточненням: така угода існує і в Україні.

Керівника "Землі і волі" це не влаштовує. Проте він не скористався порадою Вашого, Дмитре Іллічу, друга-мільйонера з Росії Євгена Чичваркіна, який свого часу вилетів у Великобританію, бо його стала не влаштовувати політика Путіна. Ви недавно зачитали в прямому ефірі, як ваш друг радить це й іншим, в тому числі й українцям.

У 2012 році, після публікації в газеті "Сільські вісті" статті Яковишина "Українські урядовці гірші за сомалійських піратів", у відповідній "конторі" запитали автора, чи не надумав він втікати за кордон після "сміливої писанини"? Леонід Григорович ні тоді не виїхав, ні тепер не збирається виїжджати. Не припиняє й боротьби правдивим публічним словом проти бардаку й недолугості в суспільстві та владі. Численні підтвердження цьому є в обласній газеті "Чернігівщина" та на порталі "Земля і воля" в статтях. І в декого просвітлюються мізки – видно з відгуків та інших дій читачів.

Від Вас і від героїв ваших публікацій часто чую про злодійську владу й безвольне суспільство перед цим злом. Погоджуюся, бо ще великий Платон застерігав: "В покарання за громадянську пасивність люди отримують владу злодіїв". Але завдання журналістів, небайдужих представників громадськості – не лише це констатувати, а й вчити, спонукати народ замислитись, як це подолати.

Зрозумілий мені й ваш песимізм, мовляв, можна й не йти на вибори, бо все одно виберуть того, кому олігархи дадуть гроші на виборчу кампанію. Можна зрозуміти й Ліну Костенко, котра написала: "Прости мене, мій замучений народе, що я мовчу. Дозволь мені мовчать! Бо ж сієш, сієш, а воно не сходить..."

Але ж, може, й не сходить тільки тому, що мало справжніх сівачів, і ще менше талановитих їхніх вчителів?

Вибачте за ще одну прямоту. Ваші інтерв'ю з відомими артистами та політичними шоуменами цікаві, читабельні, ними українці захоплюються не менше, ніж свого часу захоплювалися серіалом "Рабиня Ізаура". Та чи можна лише історіями "великих" спростовувати сказане Володимиром Сосюрою: "...така прекрасна й мов на гріх, ти плодиш землю байстрюками, багном і гноєм для других..."?



З повагою

Григорій Войток, журналіст, письменник, автор роману "Безбатченки" – про "найпаскудніших представників національної наволочі", лауреат міжнародної премії ім. Григорія Сковороди











© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua