Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Без незалежної Росії немає незалежної України

Ігор Бурдяк | 11.03.2014 09:31

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
0

"Я стоял на сцене Майдана, и люди скандировали "Россия, вставай!" и "Россия". Вы можете представить, чтобы в фашистской Германии скандировали "Советский Союз"? Пропаганда в России, мягко говоря, сильно перебрала"
Так прокоментував Михайло Ходорковський якість московських ЗМІ після святкування 200-ліття дня народження Шевченка в Києві.


Без незалежної Росії немає незалежної України
Коли 1991 року Україна здобула незалежність, активний прихильник польсько-української співпраці, супротивник взаємних територіальних та інших претензій, польський публіцист і громадський діяч, засновник і головний редактор культового часопису Kultura (Париж) Єжи Ґедройць з ентузіазмом писав до Богдана Осадчука:

"Мої найщиріші вітання. Незалежність України є історичною датою в повному розумінні цього слова. Я дуже зрадів, що польський уряд не схибив і визнав незалежність України, не озираючись на західні країни".

Безсумнівно велику роль у цьому відіграли багаторічні систематичні зусилля Єжи Ґедройця, який на сторінках свого часопису безнастанно втовкмачував своїм землякам, що "без незалежної України немає незалежної Польщі".

Дуже високо оцінив діяльність Єжи Ґедройця (1906-2000) Тимоті Снайдер у своїй знаменитій книзі "Реконструкція націй". Концепція "Культури", біля керма якої стояли Е. Гедройц і Ю. Мерошевський, "взяла від Пілсудського романтизоване ставлення до Литви, Білорусії і України... Від Дмовського ж був узятий принцип прагматизму, за винятком його нереалістичного припущення про компроміс з Москвою за рахунок литовців, білорусів і українців. З повоєнного порядку, створеного Сталіним і Берутом... була взята непорушність і бажаність державних кордонів, проведених відповідно до національного принципу". Вона не була сприйнята ні в емігрантських колах, ні в самій Польщі відразу і без проблем. Однак після краху комунізму в кінці 1980 -х рр... саме ця концепція була покладена в основу зовнішньої політики нової, демократичної Польщі.

Як зазначає Т. Снайдер, в даному випадку "польська позиція разюче відрізнялася від російської, яка як і раніше передбачала, що Україна і Білорусь є "споконвічно російськими" землями – на тій підставі, що їх державність, як і російська, походить від Київської Русі... Для такої оцінки немає історичних підстав, адже землі сьогоднішніх Білорусії і України після розпаду Київської Русі входили до складу Великого князівства Литовського (1289-1795) і Речі Посполитої (1569-1795). І в складі цих країн вказані землі були на протязі століть відомі як Русь. Московія (з 1721 р. – Російська імперія, з 1922 р. – Радянський Союз) поступово здійснювала свою експансію на землі цій Русі. Проте Київ потрапив під управління Московії лише в 1667 р., через більш ніж чотири століття після розпаду Київської Русі... Вільнюс і Володимир -Волинський, важливі культурні центри, в яких колись розвивалася мова середньовічної Русі, ще в міжвоєнний період входили в складу Польщі... Виходячи з цього, можна сказати, що у польської дипломатії було щонайменше стільки ж підстав для висунення "історичних" претензій, скільки і у російської. Однак Польща вирішила залишити осторонь цю метаісторію, визнавши своїх східних сусідів в якості рівних їй національних держав". У тому, які це мало наслідки, можна було переконатися взимку 2005 року, коли в Києві польського президента вітали оваціями, яких навряд чи дочекався б там президент російський. Головна помилка, яку допустила в своїй політиці по відношенню до найближчих сусідів Москва (і якої дивним чином вдалося уникнути Варшаві) – це фактична відмова визнати такі країни, як Україна і Білорусь, рівноправними незалежними державами. Нагадаю, це позиція Тимоті Девіда Снайдера, американського історика, професора Єльського університету. Він – фахівець з історії Східної Європи та, зокрема, історії України, Польщі, Росії.

Польща першою серед держав світу визнала незалежність України, 2 грудня 1991, на наступний день після проведення референдуму на цю тему, і ще до офіційного оголошення його результатів. Росія не визнає нашої незалежності до нинішнього дня. Не визнає, бо вона сама не є ще незалежною.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua