Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Іван Франко і Теодор (Бін'ямін Зеєв) Герцль

Ігор Бурдяк | 21.10.2012 22:54

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
0

Про дружбу Великого Українця з Великим Євреєм і їхню творчість.

Іван Франко і Теодор (Бін'ямін Зеєв) Герцль
Теодор Герцль, австро-угорський письменник і журналіст єврейського походження, був на чотири роки молодший від Івана Франка. У віці 18 років Теодор переїхав з родиною до Відня, де вчився на юридичному факультеті Віденського університету.

У студентські роки Герцль мало цікавився єврейським питанням, але на нього важке враження справила антисемітська книга Є. Дюринга "Про єврейське питання" (1881). У 1881 році він став членом німецького студентського товариства "Альба" (Albia), але вже в 1883 покинув його на знак протесту проти антисемітських висловлювань його членів. Став основоположником ідеології політичного сіонізму, провісником створення єврейської держави і засновником Всесвітньої сіоністської організації. Познайомився з Іваном Франком, який теж вчився у віденському університеті і подружився з ним.

Написав книжку "Der Judenstaat. Versuch einer modernen Lösung der Judenfrage (Єврейська держава. Спроба модерного розв"язку єврейського питання) ".

Вона була опублікована 14 лютого 1896 року в Берліні та Відні (M. Breitenstein's Verlags-Buchhandlung) і стала, фактично, однією з найважливіших книг раннього сіонізму, його ідейним фундаментом. У книзі автор змалював програму побудови єврейської держави показав, що її створення реально і життєво необхідне.

Далеко не всі схвально сприйняли цю ідею, навіть в середовищі єврейства. Іван Франко відгукнувся рецензією Жидівська держава на цю книгу-памфлет:

...його план надиханий гарячою вірою і гарячою любов'ю до свого народу, зокрема до тих пригноблених і упосліджених його мас. Проте, на жаль, мені здається, автор надто мало знає ті маси, надто сильно вірить в продуктивну силу торгівлі і, власне, об цей риф може розбитись весь його план – зрозуміло, якщо не знайдуться люди, які готові прикласти рук і капіталу до його виконання. План, одначе, має перед собою беззастережне майбутнє, якщо теперішнє покоління виявиться ще не дозрілим для того, то мусить з часом дочекатися молоді, яка захоче і зможе його виконати.

Рецензія Великого Каменяра виявилася пророчою. Теодор Герцль помер в 1904 році, а єврейська держава постала аж у 1948 році, коли виросло нове покоління і історією були створені винятково сприятливі умови для реалізації його проекту.

Дружба Франка з Герцлем була однією з причин, які породили поему "Мойсей" – вершинний твір поета, красу i гордiсть вiтчизняної лiтератури.

Вірю в силу духа і в день воскресний твойого повстання... – ці слова для нас, українців, актуальні і нині. На жаль, ми не здобули ще того, що осягли євреї.

На честь Теодора Герцля назване в Ізраїлі місто Герцлія у передмістях Тель-Авіва.

Ім"ям Івана Франка названий обласний центр України на його Батьківщині.

ПРОЛОГ ДО ПОЕМИ "МОЙСЕЙ":

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,

Від сорому, який нащадків пізних

Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних

Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм

Укрита злість, облудлива покірність

Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Невже тобі лиш те судилось діло,

Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло

До тебе найсвятішою любов'ю,

Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю

Твоїх борців? Йому вже не пишаться

У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться

І сила й м'якість, дотеп і потуга

І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,

І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,

Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

І в день воскресний твойого повстання...

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,

І слово вдать, що в хвилю ту блаженну

Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,

Що міліони порива з собою,

Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!... Та нам, знесиленим журбою,

Роздертим сумнівами, битим стидом, -

Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,

Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,

Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.


Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua