Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Лжедемократія   зашморг для України   мовчимо   відвертаємо очі від правди.Чому?

" В зашморгу лжедемократії"!!!

Леонід Пінчук | 10.06.2012 16:38

-1
Рейтинг
-1


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
1

Чому не поспішаємо звільнити УКраїну із зашморгу лжедемократії?! Хто ж ми такі? Сліпі перед прірвою чи вже змирилися:бачимо,та не діємо. Схаменімося!

"В зашморгу лжедемократії..."!!! Перечитуючи все, що сьогодні подають ЗМІ до виборів 2012 року, згадав пекучі слова поетеси Тетяни Майданович:":Знов по Шевченку братія чубиться й квасить носи, а в зашморгу лжедемократії ген Україна висить".І додає:" Чом же заклякли навколо?! Швидше виймаймо з петлі...Хай вже такого ніколи не буде на нашій землі.". ("Слово просвіти" ч.18,ст...3. www.slovoprosvity.org) Згадав ці слова, бо з огляду на інформаційний простір перед виборами братія вже і Т.Шевченка не згадує, забула, якою б мала бути Україна, і не поспішає виймати сердешну із петлі лжедемократії. І не згадує про останню, неначе нема тієї лжедемократії, хоч остання очевидна для кожного, хто не закриває очі на правду собі і іншим...Адже, як свідчить світовий, європейський досвід, дійсна демократія, влада народу, існує там, де маємо в суспільстві згуртовану більшість за національною ознакою, де відбулося самовизначення титульної нації, найбільш чисельної, а держава є НАЦІОНАЛЬНОЮ, де політичні партії сповідують і працюють на дійсно національні інтереси, інтереси більшості за національною ознакою, пропонуючи лише різні шляхи реалізації національних інтересів, розуміючи, що без цього вони ніколи не матимуть підтримки більшості суспільства і не будуть обрані до влади... Про національну державу як єдино можливу,нагадаймо комуністам і ще декому, стверджував ще В.Ленін (Ульянов), вказуючи на популізм і незнання основ державотворення тих, хто не сприймає національної держави, вигадує велосипед...Зокрема,спроби створити державу з суспільством, де більшість була б згуртована за політичними ознаками, зокрема, в гітлерівській Німеччині і в Радянському Союзі, як відомо, закінчилися розвалом імперій. З уламками останньої і була збережена лжедемократія в Україні з волюнтаризмом вже не однієї партії, як було в імперіях, а волюнтаризмом безліч політичних партій, громадських організацій, рухів., створених без будь-якої ідеологічної програми, під лідерів і гроші, які не стали дбати про дійсну демократію, а почали грати в політичні ігрища за владу, не згадуючи про "безнадійно хвору націю" і дійсну демократію.І це при тому, що ризики потрапити незалежній Україні в зашморг лжедемократії був очевидними вже в перші роки незалежності. Зокрема, навіть Л.Кучма згадує, що,ознайомившись з результатами тогочасного перепису населення і побачивши ганебне ставлення етнічних українців до української справи, до рідної української мови, назвав ті результати "передднем капітуляції української справи", бо не бачив людей, української еліти, політичних сил, здатних змінити ситуацію на краще. ("Україна – не Росія"). А націонал- патріоти, демократи, великі оптимісти, не усвідомили, не побачили,чи не захотіли бачити, закрили очі собі і суспільству,насамперед, титульній нації на загрозливе положення. Як результат, капітуляція продовжується 20 років на тлі слів про захист державної мови,марних сподівань на владу і звинувачень на її адресу. Показові останні соціологічні дослідження серед етнічних українців. Лише 20% з гаком серед останніх усвідомлюють нагальність і першочерговість вирішення проблеми поширення української рідної мови серед етнічних українців, повернення російськомовних етнічних українців до рідної мови для подолання духовної кризи, національного відродження, об'єднання нації і української більшості суспільства, побудови української національної держави з дійсною, а не нинішньою лжедемократією, що дозволить нації вийняти Україну із зашморгу. Саме вони поділяють погляди багатьох, хто кличе дивитися правді в очі, зокрема, погляди письменниці М.Гуменюк (Куземко) і її заклик "скласти докупи розламаного золотого Ключа, без якого нас не існує ", без чого ось уже 20 років являємося бездіяльними свідками пригнічення, СУЇЦИДУ української титульної нації і відповідно Свідками України в зашморгу лжедемократії ("Золотий ключ української нації"."Слово просвіти" ч.17,18,2012р,ст...10,11), погляди письменника В.Захарченка і його заклик "Гріх сьогодні мовчати!" ("Слово просвіти",2012р.ч.16...ст7). Решта опитаних етнічних українців вважає і на 21 році незалежності, що немає значення, якою мовою спілкуватися, мову обирає сама людина, а проблема української мови надумана політиками. Серед цієї решти, як не прикро, українська еліта, насамперед, політична. Замислимося ж: маємо лише біля 30% національно свідомих етнічних українців, враховуючи і еліту, які усвідомлюють нагальність порятунку нації і України через мову, на жаль, здебільшого бездіяльних, які не втрачають і досі марних сподівань на владу, далеко не українську. То яку ж Україну будуємо на протязі 20 років, якщо змирилися з хворобою нації, не працюємо з рештою, над національною свідомістю її, не гуртуючи націю,українську більшість суспільства?! На що сподіваємося?! Ну як тут не згадати слова Л.Костенко:" Вернадський казав:" Треба мислити глобально, а діяти локально". А ми не мислимо, і не діємо... Ні локально, ані глобально. Ми рефлектуємо. Нас обзивають націоналістами, націонал – патріотами. А де ж та нація, де патріоти? Цю ж націю вже фактично здали в історичний хоспіс. Хтось її ще провідує, а в більшості вже відсахнулись. Вона безнадійно хвора, вона так довго вмирає, декому вже й навкучило, тільки що не кажуть уголос:" Умираючи,умирай!" ("Записки українського самасшедшого","Слово просвіти"ч.28. 2011.с.1) Здавалося б, так звані національно-патріотичні, демократичні сили,насамперед, які нині складають опозицію, прочитавши такі гіркі, але правдиві слова, згадавши сказане до цього іншими, зокрема, А.Погрібним про "епідемічно хвору націю" і нагальність її терапії зусиллями всієї нації, маючи перед очима сумний досвід своєї діяльності за 20 років, мали би на 21 – шому році нарешті схаменутися, зробити належні висновки і побачити Україну в зашморгу лжедемократії, покликати націю до духовного відродження, здолання духовної кризи і діяти, діяти нагально спільними зусиллями, щоб вийняти Україну із петлі, . поділяючи думку М.Гуменюк (Кузьменко:"Допоки Україна не ЗАГОВОРИТЬ УКРАЇНСЬКОЮ, доти нас буде лихоманити від негараздів"" ("СП","Золотий ключ української нації")... Щоб не було приводу до звинувачень в суцільній і насильницькій українізації, в намаганнях примусити всіх громадян забути рідну мову і спілкуватися лише українською, не завадить внести пояснення, які випливають із сказаного М.Кузьменко в цілому в статті: допоки не заговорить українською мовою українська більшість суспільства,етнічні українці,що згуртує титульну націю. Допоки не усвідомлять нагальності і першочерговості роботи з нацією і на націю національно- патріотичні сили, насамперед, українська еліта. Допоки політики, етнічні українці, як маємо в усьому світі, будуть дотримуватися пріоритетності національних інтересів титульної нації,української більшості над усіма іншими. Допоки згуртована через шанування рідної мови українська більшість не примусить на виборах дотримуватися цієї пріоритетності,керуючись словами Т.Шевченка "Обніміться,брати мої,молю вас,благаю". Мабуть ці слова Т.Шевченка для етнічних українців незалежно від політичних прапорів мають стати гаслом на виборах 2012, лакмусовим папірцем, за яким маємо визначати, за кого мусимо нарешті віддати свій голос, щоб наблизити звільнення України із петлі.,насамперед, не голосуючи за тих кандидатів і партії, в програмі яких є вимога про російську мову як другу державну чи антиконституційне гасло про захист прав російськомовних замість передбаченого статтею 11 Конституції України права росіян,татар,євреїв, всіх національних меншин на розвиток мовної самобутності рідною мовою. Маємо згадати, що вже Українські церкви кличуть шукати ворога української справи, насамперед, в собі, в українцях, щоб зрозуміти, чому ми такі, що, маючи більшість в суспільстві, не можемо і не хочемо захистити рідну мову, зупинити суїцид титульної нації. А політична еліта кличе боротися з зовнішніми ворогами, Путіним,Кремлем, Москвою," п'ятою колоною", Януковичем. І так всі 20 років! То чи глянемо на себе в дзеркало, чи прозріємо нарешті на 21 – ому році?! В тому, що мусимо це зробити, переконують, зокрема, наведені О.Крамарем красномовні факти в статті "Успадкована дискримінація:носії української мови продовжують зазнавати утисків у власній державі ("Український південь", 2012р.,N17,ст... 6. www.mnru.mk.ua) і його висновки" прихильникам ідеї про російськомовних українських патріотів, або другорядної ролі мови у визначенні національної ідентичності": "Саме носії української мови продовжували зазнавати різних форм мовної дискримінації..., а сформовані в кількох поколіннях комплекси, як це не парадоксально виглядає, робили їх учасниками відповідного процесу". СУЇЦИДУ титульної нації! Що ще треба,щоб еліта українська, насамперед, політична повернулася обличчям до нації і почала діяти,щоб позбутися успадкованих комплексів, зупинити суїцид, усвідомлюючи нарешті, що мову має і зможе захистити лише нація, позбавлена комплексів, а не бійки в парламенті, блокування трибуни чи окремі протестні акції?!...Натомість націонал -патріоти, демократи без жодної згадки про титульну українську націю і її проблеми. пропонують вже вкотре продовжити політичні ігрища за владу, складаючи опозицію до нинішньої, "бандитської"."антиукраїнської", а не опозицію до пригноблення титульної нації чи до лжедемократії. Показовими є слова лідера об'єднаної опозиції А.Яценюка про те, що опозиція немає нічого спільного з НАЦІОНАЛІСТИЧНОЮ (??) організацією ВО "Свобода", окрім вимог про відсторонення від влади команди В.Януковича. Очевидно, вкотре бояться звинувачень в націоналізмі, бо ВО "Свобода" ще згадує про націю, хоч як і всі інші націонал- патріоти не усвідомлює, що нація "безнадійно хвора" і потребує нагальних заходів по одужанню до того, як кликати хвору націю до боротьби, на яку нація нездатна., повторюючи помилки, на мій погляд, зроблені свого часу Є.Коновальцем, С.Бандерою і багатьма іншими націоналістами, які не брали до уваги хворобу націю, штовхаючи націю на поразки і дискредитацію ідеології націоналізму, української справи. Нещодавно О.Доній і інші згадали,що етнічні українці мають спілкуватися українською мовою, згадали про гасло А.Погрібного "Українці,спілкуймося українською!", зчинили галас біля Кабміну і в ЗМІ, попіарились, як всі 20 років – і забули до нових протескних заходів, вважаючи,мабуть,що цього досить для духовного відродження хворої нації. Читаємо в "Слові просвіти",число 21.ст.2 заяву про утворення Громадського руху "Українська патріотична альтернатива" за ініціативою ВУТ "Просвіта", за участю низки партій і громадських організацій. Із виступів учасників в агенції "Укрінформ", в яких говориться про "розмитість і неконкретність національної складової" в програмах партій, про "посилення національного...акценту", "національний пріоритет у діяльності", складається враження,що і ВУТ "Просвіта",і інші нарешті відреагували на все те, що було до цього надрукованим в тижневику. Зокрема,надруковані в тому ж числі стаття О.Гриніва "Національна гідність українця (ст...3) і його слова:"Домогтися докорінних змін у нашій державі можна лише тоді, коли в душах абсолютної більшості українців утвердиться національна гідність. Безумовно, сподіватися на нинішню державну владу МАРНО,". Прочитали наведені членом Правління професором І.Ющуком в тому ж числі слова А.Погрібного в рік,який ВУТ "Просвіта" проголосила роком А.Погрібного,:"...поза національних, стримано, злегка національних і т. п. орієнтирів творення та утвердження власних держав громадянського суспільства не знала, не знає і не може знати жодна нормальна сучасна країна, надто настільки розвинена, як будь – яка з західноєвропейських". (СТ.6) Згадали, прочитавши в тому ж числі статтю Я.Величка, що ВУТ "Просвіта" – це "Товариство, яке формує націю", дослухалися до його слів:" Чи не в тому першопричина наших нещасть, що українці досі не відчули себе отим членом національного організму"А найгірше – того не усвідомила так звана еліта". Та марними,мабуть,будуть наші сподівання, бо вже в Зверненні говориться про інше: "Головна мета Громадського руху – захист і збереження демократичних прав і свобод українського народу Тому ми закликаємо стати єдиною громадою за нашу незалежність, за нашу Україну". Вже про "національні складові" і пріоритети ані слова, в чому рух повторює помилки руху за перебудову,який 20 років тому намагався діяти не через титульну націю, дбаючи про її духовне відродження, говорити з суспільством через націю, не шануючи наведених слів А.Погрібного про відсутність" поза національних, безнаціональних, стримано, злегка національних" орієнтирів творення української національної держави. Де тепер той НРУ,чим він став, а "Україна в зашморгу лжедемократії"?!!!!.Така ж доля очевидно чекає і на новоспечений рух, якщо не схаменутися та відійти від піару і красних слів. Як водиться, не забувають в кінці документів,промов, закликів (писати,балакати ми вміємо!!) гукнути "Слава Україні!" Питання тільки, якій Україні? Тій, що тепер в зашморгу лжедемократії?! Чи тій, яка б мала бути, українській національній державі,про яку вже соромляться чи бояться згадати та нагадати, щоб, не дай боже,почути "бандерівці", "націоналісти", "расисти", "фашисти" і т.п.?!! Давно знайомі лідери кличуть знову "приєднуватися до команди нових лідерів" (де вони?!, де та "команда"?!!) "стати рядом ", привести в дію "дійсне народовладдя", знову ж, без жодної згадки бодай в одному "маніфесті","принципах і завданнях", "головних напрямках діяльності","резолюціях форумів","програмах дій","ідеологічних платформах" (чого тільки не видумують!!!) про "безнадійно хвору "титульну націю, відсутність єдино можливої згуртованої української більшості в суспільстві, лжедемократію і Україну в зашморгу лжедемократії, духовне відродження і подолання духовної кризи. Змагаються з командою В.Януковича,не маючи можливостей останньої, в обіцянках.: якщо В.Янукович обіцяв "покращання життя уже сьогодні", т о не така щедра об'єднана опозиція, зокрема, обіцяє збільшити середню заробітну плату в декілька разів, а лідер новоспеченої партії "Україна – Вперед!" – в десятки разів,пенсії – до 10 тисяч, заробітну плату – до 20 тисяч гривень на місяць. Присутні журналісти назвали цифри "казковими". А лідери і далі перебувають в полоні казок, дивлячись на світ через рожеві окуляри і заявляють,позичивши у Сірка очі:"Я сделаю все, чтобы в нашей стране ценили честь и достоинство.Я знаю, как это сделать".Бачте,в черговий раз перед виборами прозріли!! Нічого не зробивши для змін на краще за 20 років, кажуть:" Переконаний,що нам до снаги змінити ситуацію в Україні... Для цього необхідно перемогти на наступних парламентських виборах і домогтися дострокових виборів Президента України." Отакої: перемогти на виборах, знову опинитися у владних коридорах і байдуже,що нація "безнадійно хвора" що Україна в зашморгу лжедемократії! Як і раніше розраховують зробити все силами політиків без участі титульної нації, без підтримки української більшості суспільства. В кожному речені:"Ми...Ми...Ми...Повинні.Зробили висновки...Усунемо... Розробили...Дамо...Розуміємо...Прагнемо...І т.п." Жодного слова про українську національну державу, поза якою, як показали 20 років і переконує європейський, світовий досвід, неможливо збудувати нині як і раніше обіцяні "справедливу державу, чесну владу, гідне життя, європейський вибір", "справді демократичну, європейську Україну","демократичну правову та моральну державу.". "Національні інтереси України", які обіцяють захищати,ніяк не пов'язані з національними інтересами української титульної нації, української більшості суспільства, на підтримку яких і не сподіваються вже. Сподіваються вкотре на підтримку всього розколотого суспільства, яке видають за міфічну українську політичну націю, інтереси якої стануть національними інтересами України. Давно відому національну ідею титульної нації ще шукають, а дехто бачить її не в самовизначенні титульної нації, а в досягненні матеріального добробуту,науково-технічного прогресу, в якійсь "Українській спільній справі". Замість посилання на загальновідомі світові ідеології (соціалізм, лібералізм, націоналізм, консерватизм, екологізм і т.п),що дає можливість усвідомити, що відстоює політична сила, в ідеологічних платформах читаємо перелік привабливих слів, взятих із Конституції:"людська гідність", "Свобода", верховенство права, солідарність, країна, де хочеться жити і тп" Із всіх партій нинішніх посилаються на відомі ідеології лише дві, Партія зелених України і ОУН. Перша – на екологізм, друга – на націоналізм. Саме за ці партії не завадить проголосував, якщо, звісно, вони не злякаються конкуренції і будуть балотуватися і,особливо, якщо ОУН об'єднає навколо себе всі партії, які сповідують ідеологію націоналізму (сьогодні перелік їхній великий!!!), не побоїться пропагувати свою ідеологію і вийде із окопів не з гаслами С.Бандери, Є.Коновальця, А.Мельника, УПА, а під гаслом націоналіста Шевченка "Обніміться Брати мої...", вдаривши у дзвони до українців на сполох, чим зробити бодай перші кроки до звільнення України із зашморгу лжедемократії. Разом з тим, як і всі попередні 20 років стаємо свідками шаленої профанації на брендах "Україна", "українці", "український" з усіх боків: від провладних сил, сил вчорашнього дня, для того, щоб приховати свою роботу по утриманню України в зашморгу лжедемократії, а титульну націю пригнобленою, від національно-патріотичних, демократичних сил, щоб приховати своє небажання працювати "в рамках.нації", гукати останню до оздоровлення і духовного відродження, національної свідомості, витягти скоріше Україну із петлі. Ми чуємо, читаємо "Український Президент","український Уряд","українці", "українська нація" там, де треба було б говорити Президент України,Уряд України, бо в їх діях немає нічого національного, дійсно українського, там,де треба говорити громадяни України, суспільство,бо українцями є лише представники титульної нації, яка є єдиною дійсно УКРАЇНСЬКОЮ нацією без лукавої плутанини з неіснуючою надуманою українською політичною нацією. Ми чуємо,читаємо "Українська народна партія", "Український вибір" і т. п. там, де треба було б говорити про Народну партію України, Вибір України і т. п., бо в програмах і діях нічого немає про порятунок мови,нації і України. Нас кличуть "За – Україну", "Україна – Вперед" і т.п., хоч знову ж в програмах немає нічого про українську національну державу. Виходить,кличуть за "Україну в зашморгу лжедемократії"?!! І, куди далі в петлі, куди вперед?!! Як не загадати при цьому слова П.Тичини:" Що ж ми за нація, що в нас така чудова профанація". Що ми не можемо чи не хочемо розпізнати цю профанацію і на 21 – ому році незалежності, маючи "Україну в зашморгу лжедемократії?!! Не дивно, що, усвідомлюючи відсутність впливових партій національно- патріотичного, демократичного спрямування, їхнє небажання діяти "в рамках нації" і неспроможність змінити програмні документи, більшість виборців, насамперед,із числа отих 20-ти з гаком відсотків етнічних українців,що дивляться правді в очі, пов'язує свої сподівання на виборах 2012 року з можливістю зробити вибір серед кандидатів в депутати в мажоритарних округах, зрозуміло, не із кандидатів від партій, а навпаки, незалежних від партійного волюнтаризму. Та, на жаль, і тут стаємо свідками плутанини в ЗМІ з намаганням пропагувати орієнтири, які А.Погрібний назвав "поза національними",безнаціональними, стримано, злегка національними", які не ведуть до зведення української національної держави, з намаганням модернізувати ідеологію націоналізму під сучасність, під міфічну українську політичну націю. Зокрема, відомий журналіст В.Ференц раніше в "Українському слові "висловив своє бачення сучасного,модерного націоналізму, а в "Слові просвіті",число 17, ст5. в статті "Час індивідуалів" розмірковує, як такий націоналізм буде сприяти "індивідуалам" Так журналіст охрестив кандидатів в мажоритарних округах. На його думку, це мають бути не національно свідомі українці, які будуть гукати витягти Україну із петлі, не Українці з великої літери (М.Грушевський), а "політики особистості, які розуміють, що треба робити (як Н.Королевська??) ", здатні "поставити громадський інтерес (не інтереси нації!!!) вище за особистий","порядні люди","робоча сила українського поступу..., творять інформаційне тло нової ідеології держави (не національної!!), поєднують "свій інтерес і ідеєю держави", працюють на "розвиток ідеї справжньої України.". Хто це такі, як їх розпізнати і що таке "справжня Україна", журналіст не дає відповіді, але стверджує, що "таких серед українців (громадян України!!) немало", називаючи прізвище одного із них, Андруховича, який як порятунок від протистоянь пропонував свого часу відокремити російськомовний південь і схід від України. Пропонують і інші варіанти плутанини під сучасність. Сьогодні, кожен має право говорити і пропонувати, що завгодно, видумуючи велосипеди...Та досвід 20-ти років переконує, що порятунок в іншому, в діях "в рамках нації" з пошаною до ідеології націоналізму, ідеології консолідації титульної нації, її самовизначення, яке, як не прикро, НЕ ВІДБУЛОСЯ. То ж відійдемо від пропонованих нам варіантів плутанини, пропонованих індивідуалів, а пошукаємо і приведемо до парламенту восени цього року національно свідомих Українців з великої літери із числа отих 20 – ти з гаком етнічних українців під гаслом Т.Шевченка "Обніміться,брати мої...", покликавши молодих, щирих, сміливих балотуватися в мажоритарних округах, допомагаючи їм всім, чим можемо, аби суспільство, українці почули їхнє слово про Україну в зашморгу вже перед виборами і з трибуни парламенту, якщо їх оберуть... Дійдемо до кожного українця із решти, щоб розширити коло національно свідомих, переконати, за кого і за що мають нарешті голосувати етнічні українці, насамперед,чи мають вони право голосувати за захисників російської мови і російськомовних. Використаємо для такої роботи громадянську акцію "Калинова гілка", покличемо на допомогу ВУТ "Просвіта" з її гаслом "Без мови немає нації" та всі громадські організації, які переймаються поширенням української мови серед українців, українську діаспору, Українську Всесвітню Координаційну раду, Світовий конгрес українців, поширимо тижневик "Слово просвіти", на сторінках якого є багато матеріалів, які кличуть повернутися обличчям до нації і діяти, йти до кожного українця (прикро,що на ці матеріали чомусь не реагує ані "Просвіта",ані його Правління). Покличемо балотуватися в мажоритарних округах представників діаспори, які є громадянами України, українців із Західної України, де національна свідомість вища, – в мажоритарних округах Сходу і Півдня, Криму. Оберемо сайт, на якому в мережі інтернет буде вестися полеміка, обмін думками, уточнення національних орієнтирів і критеріїв для українців на виборах з поширенням матеріалів через інші сайти, особисті електронні адреси знайомих, друзів, однодумців. Зі свого боку, пам'ятаючи попередню згоду В.Богайчука, пропоную в якості сайту Слово і діло www.slovoidilo.com Час є, аби зробити перші кроки, щоб витягти Україну із зашморгу лжедемократії вже на виборах 2012 року, але маємо діяти вже зараз, не зволікаючи зі словами правди до суспільства, насамперед, до української більшості налагодивши обмін думками, участь широкого загалу в полеміці, в уточненні дійсно національних орієнтирів, не будемо глухонімими, вийдемо із глухонімого часу. Нехай застереженням і закликом до дії будуть і такі слова Л.Костенко:"І справді у майбутнього слух абсолютний, особливо тоді, коли це майбутнє буде. Лейбніц колись казав, що теперішнє, народжене минулим, народжує майбутнє. Якщо воно є, то цікаво, яке майбутнє воно родить і яким буде слух у того майбутнього,, якщо тепер глухонімі часи...Який же може бути слух у майбутнього?.Минуле принаймні було, а майбутнє – я не знаю чи буде, якщо й далі так піде в цій державі". ("Слово просвіти",ч.15.с.5,2012р) Ми маємо чи не останній шанс, щоб змінити теперішнє в ім'я майбутнього, щоб була омріяна Україна, щоб зробити бодай перші кроки восени цього року по звільненню України із зашморгу лжедемократії. Тож дослухаємося до Т.Шевченка "Обніміться, брати мої, молю вас, благаю". Леонід Пінчук,Миколаїв,шанувальник і дописувач А.Погрібного, член ініціативної групи громадянської акції "Калинова гілка".

Леонід Пінчук










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua