Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Сергій Годний   Вінниця   день скорботи   національне примирення

Ми втрачаємо шанс до примирення...

Sergiy Hodniy | 22.06.2011 20:52

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
1

22 червня для усіх українців – День Скорботи. Це день пам'яті жертв тієї страшної війни, котра прокотилась Україною минулого століття.

На Вінниччині жодної сім'ї не оминула та війна. Наші земляки воювали і у Радянській Армії, і у військах УПА. Були й ті, кого радянська пропаганда за співпрацю з нацистами охрестила зрадниками та "колабораціоністами". Це наш біль. З часом він мав би згасати.

Але нашим доморощеним політиканам біль людських сердець видається дрібницею у порівнянні з перспективою посіяти дешеве зерно розбрату. Восени 2012 року будуть політичні жнива... Потрібно берегти свій електорат! Завойовувати чужий! Уже відпрацьовують трюки з "прапором Перемоги"...

У цивілізованих європейських державах суперечки про війни політики віддали науковцям. І нехай історики та політологи пишуть дисертації, проводять круглі столи, ведуть наукові дискусії... А люди самі знають своїх героїв!

Минулого тижня Конституційний Суд скасував відверто провокаційний закон про прапор Перемоги. Але жоден із "законотворців", ініціаторів цієї провокації, а серед них є і наші вінничани, не нестиме відповідальності. Вони недоторкані... і так захищали пам'ять ветеранів та людей, котрі пережили воєнне лихоліття. Варто владним панам нагадати, що свою любов вони можуть реалізувати, захистивши інтереси "дітей війни".

Сьогодні, щоб довести своє законне право на мізерні грошові доплати, ці люди змушені оббивати пороги судів. Для них такі копійки – єдина можливість сплатити за комунальні послуги по "економічно обґрунтованим тарифам", придбати ліки чи оплатити операцію з нашою "безкоштовною" медициною, зібрати кошти... на власне поховання!!!

Таких людей на Вінниччині більше 250 тисяч. З кожним місяцем їх стає все менше. Вони потребують людяного ставлення до себе з боку держави. А що ж роблять наші чиновники, отримуючи рішення судів із зобов'язанням здійснити виплати? Вони з виключним цинізмом оскаржують їх у апеляційному порядку.

Сьогодні у Вінницькому апеляційному адміністративному суді вже накопичилось близько 30 тисяч подібних справ. Судді визначились зі своєю позицією: відсутність коштів у бюджеті не є підставою у відмові від виплат. Фактично чиновники оскаржують законні рішення судів. Розгляд цих справ у апеляції займе 2-3 роки!!! Що ж тоді роблять службовці Пенсійного фонду як не затягують час? Невже й дійсно існує "вказівка" від вищого керівництва цього відомства? Тоді хіба це не нахабне руйнування підвалин правової держави? Чому ж оцінку їхнім діям не дають місцеві прокурори? Представники "ока государевого" вирішили самоусунутись від виконання покладених на них функцій нагляду за законністю і правопорядком у регіоні?...

Прикро що Вінниччина, як і уся Україна, втрачає унікальний шанс на примирення суспільства. Ним міг би стати День Скорботи – 22 червня. Ініціатором цього процесу може бути лише авторитетна влада, котра відповідає за свої зобов'язання. Лише демагоги на державному утриманні та штатні партійні пропагандисти можуть прагнути дешевого піару.

Але наш мудрий народ має свою правду. У селі Високе (Томашпільський р-н) люди ініціювали зведення пам'ятника старості Олексієві Миронюку, котрий врятував від розстрілу півтисячі земляків. За вбивство офіцерів нацисти хотіли стратити все село, але, як стверджують очевидці, чоловік знав німецьку, тому одразу почав благати помилувати людей. У селі говорять, що Миронюк старостою бути не хотів, люди впросили. За "співпрацю з окупантами" старосту розстріляв радянський офіцер. У пам'ятні дні у Високому спочатку вшановують загиблих біля пам'ятника полеглим радянським воякам, а потім гуртом ідуть до могили Олексія Миронюка. Бо цьому героїчному старості люди завдячують життям та збереженням села від тотального винищення... Він був народним лідером.

А чи ставитимуть українці пам'ятники представникам нинішньої політичної еліти? Питання риторичне...

І укотре 22 червня на пам'ятних заходах людям, котрі пережили ту страшну війну, не скажуть жодного слова про сьогоднішній їхній біль. Головне якомога більше патетики та пустих слів про глибоку повагу, велику шану... Чи я не правий?

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua