Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Український герой повернувся додому

Анатолій Грива | 9.09.2010 11:24

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
2

28 cерпня 2010 р. запорозькому козаку Юрію Кульчицькому було відкрито пам'ятник в його рідному селі Кульчиці що на Самбірщині Львівської області.

Український герой повернувся додому
28-29 серпня 2010 року в селі Кульчиці, що на Самбірщині Львівської області, вже другий рік поспіль відбувається фестиваль української слави "Кульчиці-Фест".

Кульчиці – батьківщина багатьох широко відомих українських шляхетських родів, з яких походять добре відомі славний гетьман і кошовий отаман Запорозького козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний, гетьман Марко Жмайло, запорозький козак – герой Віденської битви Юрій-Франц Кульчицький, український правознавець, історик держави та права Володимир Семенович Кульчицький та багато інших.

Історія Кульчиць починається з лицарів герба Драго-Сасів, які прибули на службу до короля Данила. Перша письмова згадка про Кульчиці зустрічається

у привілеї князя Лева, складеному у 1282 році.

Кульчиці багато століть об'єднувало два різних поселення – шляхетське та селянське. Це ще одна мало відома сторінка української історії – існування в Україні шляхетських лицарських поселень, які як прикордонні поселення виконували функції охорони кордонів Русі-України. Такі поселення існували у Васильківському, Таращанському та Звенигородському повітах Київської губернії та в інших місцях. Таку саму функцію виконувала і Запорозька Січ, а пізніше – козацькі хутори, села та станиці.

Справжньою сенсацією на цьогорічному фестивалі стало "повернення у рідне село" запорозького козака Юрія Кульчицького. Ця подія відбулася в рік, коли йому виповнилося 370 років з дня народження.

Юрій Кульчицький повернувся на рідну землю у вигляді величного майстерно виконаного пам'ятника. У цьому році Кульчицький "особисто зустрічав" гостей фестивалю перед будинком-музеєм, в якому розміщені експозиції присвячені життю та подвигам славних синів Кульчиць – Сагайдачного і Кульчицького.



Пам'ятник, що природньо доповнив експозиції музею, представляє Юрія Кульчицького, одягнутого в козацький однострій, який привітно зустрічає своїх гостей і запрошує їх на каву. Кульчицький тримає на лівій руці тацю з двома філіжанками кави, а правою рукою підливає в них каву із справжньої кавоварки. Йому допомагала пригощати гостей його дружина Марія.

Роль Юрія-Франца Кульчицького і його дружини виконували Ігор Сапеляк і його дружина Ірина, які до того ж знімаються у цих образах у художньо-документальному фільмі "Два дні, що змінили світ".

Всі учасники та гості цьогорічного фестивалю насправді змогли посмакувати справжньою віденською кавою у "Кав'ярні під синьою пляшкою".

Ця кав'ярня – це ще одна із експозицій музею. Розміщена вона у прекрасно упорядкованому підвалі з каміном і старовинними експонатами і унаочнює першу в Європі кав'ярню, відкриту Юрієм Кульчицьким у Відні у 17 ст. після славної перемоги над Турецькою армією і зняття облоги зі столиці Австрійської імперії.

... У 1683 році величезне турецьке військо взяло в осаду м. Відень. Європа опинилася під загрозою страшного вторгнення. Юрій Кульчицький, який у цей час жив у м. Відні, вступив до ополчення і виявив неабияку кмітливість та хоробрість у боротьбі з ворогом. З кожним днем становище міста в облозі ставало все критичнішим. Місяць жорстокої облоги столиці призвів до хвороб і голоду серед її захисників. Розвідником у ворожий табір визвався вирушити Юрій Кульчицький, який переодягнувся у вбрання турецького купця. Знаючи досконало не лише турецьку мову, але і турецькі звичаї, він не викликає жодної підозри у воєначальників султана і блискуче виконує свою місію. Завдячуючи вдало виконаній Кульчицьким місії вдалося скоординувати дії оборонців міста та військ, які поспішали їм на допомогу. До м. Відня підійшло польське військо короля Яна III разом з українськими козаками. Рішучою атакою кінних козацьких полків під проводом козацьких отаманів Данила Апостола та Семена Палія в критичний момент битви туркам було завдано нищівної поразки.

Ця битва стала переломним моментом у затяжних австро-турецьких війнах і початком відходу османів з Європи. Добре розуміючи, яке велике значення мають відчайдушна хоробрість та величезний військовий досвід козаків у боротьбі

з турками, Папа Римський Інокентій XI особисто опікувався питанням участі козацької армії у цій війні.

Вдячні віденці не забули свого рятівника, але яким же було їхнє здивування, коли Кульчицький замість золота і привілеїв попросив подарувати йому трофейні мішки з кавою, які ніхто не хотів брати. Тоді ще ніхто в Австрії не знав, що це за синьо-зелені зерна, і думали, що це корм для верблюдів. Кульчицький пояснив, що з цих зерен готується улюблений напій турків. Він отримав від імператора триста мішків з кавою, пам'ятну срібну медаль, віденське громадянство, будинок у столиці і право на відкриття першої у м. Відні кав'ярні. Кожного відвідувача Кульчицький вітав лагідними словами "братчику-серденько" – таким типовим звертанням нашою рідною українською мовою. Це звертання ще довгий час залишалося у говірці віденців. У великій залі кав'ярні Кульчицького стояли дерев'яні столи і лави, що нагадувало інтер'єр української хати. Господар обслуговував гостей зі своєю вродливою дружиною Марією, обоє вбрані у пишний український національний одяг, чим привертали ще більшу увагу відвідувачів. Найвища столична аристократія: граф Штаренберг і князь Савойський призвичаїлися ходити до кав'ярні Кульчицького на запашну каву

і тепле гостинне слово. "Bruderherz" (Братнє серце) – так називали Кульчицького віденці.

Пізніше Кульчицький одержав земельну ділянку у Леопольдштадті

"Ам унтерен Верд", коло нинішного Фердинандового мосту (сьогодні: II округ, Гайдґассе 8), на якому збудував великий будинок-кав'ярню з дерев'яними столами й лавками. По смерті Кульчицького ця кав'ярня перейшла у спадок його нащадкам.

Зараз у Відні є багато пам'яток про Кульчицького. Так, на розі дому при Фаворіттенштрассе 56 IV округу Відня над кав'ярнею Цвіріна (Zwirina)

є пам'ятник Кульчицькому, встановлений у 1885 р., на якому він представлений

в турецькому одязі, з тацею і з кавником в руці; від кав'ярні Цвіріна починається вулиця Кульчицького (Koltschitz kygasse)...

Поверненням образу Юрія Кульчицького в Україну та ознайомленням сучасних українців із славними ділами наших пращурів у фільмі "Два дні, що змінили світ" (головний режисер – Дмитро Ломачук) опікуються Благодійний фонд ім. Юрія Кульчицького, президентом якого є Ігор Сапеляк, та Світова громадська військово-патріотична організація українських козаків "Українське Вільне Козацтво", яку представляє в США (м. Чикаго) Богдан Кардащук.

Ігор Сапеляк і Богдан Кардащук – сучасні козаки, земляки Кульчицького (обоє з м. Городка). Вони є організаторами та головними меценатами виготовлення і встановлення пам'ятника Юрію Кульчицькому. До того ж Ігор Сапеляк став мистецькою моделлю при виготовленні пам'ятника.

Дуже приємно, що і в наш складний час українські козаки опікуються питаннями збереження і розвитку української культурної спадщини, впроваджують козацькі традиції, виховують дітей і роблять багато інших добрих справ для наших людей. Так було завжди заведено в українців, зокрема, Петро Сагайдачний у свій час вклав багато зусиль у Києво-Могилянську Академію, а перед смертю заповів їй усі свої кошти.

Українські козаки завжди були і є опорою на нашого народу, це "кшатрії" українського народу. Веди так характеризують цей санскритський термін: "Кшатрії – люди сили й дії, котрі відмовляються від свого життя задля справи; члени другої за значимістю з чотирьох страт (шарів); правителі, воїни, керівники; у символічному плані "Божественна сила в людині". Кшатрії як складова українського народу існували завжди, і завжди вони були воїнами, воєначальниками, політиками та адміністраторами, які відстоювали та захищали його інтереси.

Слава Україні!

Слава українським козакам!










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua