Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
національна революція   самоорганізація нації   спецслужби   агентурні витівки   Кремль

Методика протидії кремлівській агентурі

Олена Олійник | 19.06.2010 17:42

10
Рейтинг
10


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
1

"Практично всі російські наці-фюрери – ставленики ЧК-НКВД-КГБ-ФСБ"

Іноді, ба навіть часто, на націоналістичних російських ресурсах можна купу знайти слушних, і головне – дуже чітко сформульованих сетнетцій, що дійсно напрочуд пасують до наших теренів


Методика протидії кремлівській агентурі
Скажу одразу, сайт "Велесова слобода.ру" мені не до вподоби, як і усі панславістські. Вони мляво ловлять нас на живця "Русскіє і украінци! Кремль – наш общій враг!".

Та це не означає, що містять подібні ресурси самі дурниці. Навіть є чого повчитися. Ось переклад двох невеликих фрагментів статті, що мені видалася корисною. А якщо когось зацікавить, то в усій красі її можна побачити тут.

І.

У Мережі на будь-якого з фюрерів лежить такий компромат, що й роздумувати нема про що, усе ясно навіть пітекантропу. Але на "партійних" це не діє. Взагалі.

Середній діалог безпартійного націоналіста і "партійного" виглядає так:

- Я бачив, як ваш фюрер у штабі євразійців з гебіламі бухав.

- Це провокація ворогів Росії, що продалися Березовському!

- Ось фото.

- Та ви жиди!

- Ось свідки.

- Наша партія – то найпартія!

Усе. Розмова закінчена.

"Партійний" – це зомбі, він за свого фюрера вдавить.

Чому?

Тут працює психологія.

ІІ.

Національна революція (як і запобігання їй) – це здебільшого питання організації. Ідеологія, пропаганда – все це вторинні й третинні речі. Я про це багато писав, але чомусь майже ніхто цього толком не розуміє. Ну, гаразд, пояснюю на пальцях. Ось сидить КПРСівський чиновник. Колись він був комуністом. На зорі Перебудови перефарбувався у демократа. Потім став полум'яним патріотом. Зараз він російський націоналіст. А завтра буде в есесівському мундирі віддавати римський салют і поминати Дідуся. Ну а післязавтра, того й дивись, надіне "крокодилячу шкіру". Але він – одна особа, одна сила, що так жодного разу і не вилізла зі свого крісла. Бовдури вмирають за ідеї, а покидьки роблять на цьому гешефт.

Отже, ідеологія – ніщо. Питання в організації. Уявімо, що у вас є письменницький гурток, окультна секта, вулична банда або просто тусовка друзів. Ви поступово налагоджує контакти з тими, хто схожий на вас. Утворюються спілки, гільдії, братерства. Вузькість спеціалізації долається через кооперацію. Загальну схему я давним-давно розписав:

От є хач-гендляр на ринку. Що він робить? Продає кавуни. Якщо у нього з'являються конкуренти – він кличе хача-бандита, від конкурентів залишається мокре місце. Якщо хача-бандита зловили – його відмазує хач-політик на гроші хача-гендляра. А хач у церкві / мечеті / синагозі такий тип поведінки пропагує.

Отже, кооперація груп формує громаду. Кооперація громад формує націю. Причому процес відбувається автоматично, у стадо вміють збиватися навіть мавпи. Чому ж досі не народжена не лише російська нація, а й навіть російська громада? Або хоча б одна-єдина зубожіла російська партія?

А тут у справу втручається інший гравець – окупанти (меншини-узурпатори). Їхня мета – запобігти самоорганізації нації.

Для цього є кілька шляхів, наприклад:

1. Фізичне усунення чільних фігур.

2. Впровадження агентів та провокаторів.

3. Створення підставних організацій.

Перший шлях надто ризикований та палевний, на Заході він застосовується лише проти надупертих національних рухів на кшталт ірландських сепаратистів та подібних воєнізованих партизанських парамасонських структур. У Росії такий шлях поки не застосовується, зокрема через острах гніву Заходу.

Другий шлях застосовується на Заході проти більшості організацій. Суть його полягає у розколі організацій зсередини, в переводі їх у більш примітивну стадію. Але якщо громада є надживучою, то розкол їй не зашкодить, а в перспективі – навіть підсилить її. У Росії цей шлях застосовується тільки проти "помаранчевої коаліції" (мається на увазі умовна їхня, а не наша колишня – прим. перекладача) .

Третій шлях застосовується проти нежиттєздатних організацій, яких на Заході майже немає. У Росії ж цей шлях є основним. Образ "новачка-ФСБшника" нам незнайомий, проте образ "фюрера-ФСБшника" – це сувора реальність. Практично всі російські наці-фюрери – ставленики ЧК-НКВД-КГБ-ФСБ.

Поговоримо про третій шлях докладніше, адже в Росії він є основним і чи не єдиним способом боротьби влади із національним рухом...

автор статті – Яроврат

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua