Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Вільні козаки визнані учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті

Анатолій Грива | 6.02.2010 21:22

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
1

Указом Президента України Віктора Ющенка
від 28 січня 2010 року N75/2010 "Про вшанування учасників боротьби
за незалежність України у XX столітті" учасниками боротьби
за незалежність України у XX столітті визнано осіб, які брали участь
у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України.


Вільні козаки визнані учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті
На початку року Указом Президента України Віктора Ющенка

від 28 січня 2010 року N75/2010 "Про вшанування учасників боротьби

за незалежність України у XX столітті" учасниками боротьби

за незалежність України у XX столітті визнано осіб, які брали участь

у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.

На виконання цього Указу Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні проводити заходи щодо гідного вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, в тому числі з активізації патріотичного виховання молоді та просвітницької роботи, найменування у населених пунктах вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов'язаних з українським визвольним рухом XX століття.

А органам місцевого самоврядування запропоновано також здійснювати заходи щодо вшанування учасників боротьби за незалежність України

у XX столітті.

Прийняття такого важливого історичного рішення Президентом України стало результатом багаторічної діяльності всіх українських сил на шляху самовідданої боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. Своїм черговим Указом Віктор Ющенко як Глава Держави ще раз засвідчив правонаступництво сучасної України від українських державних утворень, які існували на наших теренах у XX столітті, а саме: Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату) та Карпатської України.


22 серпня 1992 року Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк за рішенням Надзвичайної сесії Української Національної Ради 10 скликання спільно з головою уряду УНР в екзилі – Іваном Самійленком та головою Української Національної Ради Михайлом Воскобійником передав Президенту України Леоніду Кравчуку свої повноваження і мандат Державного Центру УНР

в екзилі, а також Грамоту, Заяву, Президентську відзнаку (клейнод гетьмана І.Мазепи), Президентську печатку і прапор.

У період з 21 листопада 1920 року по 22 серпня 1992 року за межами України безперервно проводив свою діяльність Державний центр УНР в екзилі, який весь цей час спрямовував діяльність українських націоналістичних сил

як за межами України, так і в самій Україні на відновлення Української державності. До 25 травня 1926 року головою Директорії та Головним отаманом Армії УНР був Петлюра Симон Васильович. Після його трагічної смерті наступником та головою Директорії УНР (фактично Президентом УНР в екзилі) згідно з Законом "Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства

в УНР" від 12.11.1920 р. став голова Уряду УНР Лівицький Андрій Миколайович, який перебував на цій посаді аж до своєї смерті (17 січня 1954 року). З березня 1954 року по 1965 рік Президентом УНР в екзилі був Степан Вітвіцький (помер

9 жовтня 1965 року). У 1967 році на VI сесії Української Національної Ради Президентом УНР в екзилі був обраний Лівицький Микола Андрійович (перебував на цій посаді аж до своєї смерті 8 грудня 1989 року). У 1989 році Президентом УНР в екзилі було обрано Миколу Плав'юка.

Ще у 1957 році з нагоди 40-річчя відродження Українських Збройних Сил рішенням Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 року було затверджено Статут Воєнного хреста, у якому було визначено категорії учасників українських збройних визвольних змагань:

1. Українські вояки, які були учасниками Дієвої та Галицької Армій УНР

з 09.05.1917 р. до 21.11.1921 р.

2. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу з радянською владою на теренах України з 21.11.1921 р. до 22.06.1941 р.

3. Учасники збройних формувань на теренах Карпатської України

з 04.11.1938 р. до 01.09.1939 р.

4. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу "проти московсько-комуністичної та гітлерівсько-нацистської окупаційних влад" з 22.09.1941 р. до 09.05.1945 р.

5. Учасники регулярних формувань Української Національної Армії, які вели боротьбу проти Червоної армії на теренах України та інших держав

з 15.02.1944 р. до 09.05.1945 р.

6. Учасники різних повстанських військових формувань, які боролися на теренах України з "московсько-комуністичною владою" з 09.05.1945 р.


Саме ці шість категорій учасників українських збройних визвольних змагань найбільш повно і точно визначають учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Козаки Вільного козацтва в Україні (1917-1921 рр.) та Українського Вільного Козацтва в діаспорі (1920-2010 рр.), яке має скорочену назву "Українське козацтво", відповідають усім шести зазначеним категоріям. Президент України Віктор Ющенко у своєму вітальному листі до козаків Українського Вільного Козацтва США та Канади з нагоди 90-ї річниці створення УВК відзначив, що "козацькі об'єднання у важких кровопролитних боях гідно відстоювали свободу своєї національної держави, не припинивши боротьбу навіть тоді, коли доля закинула їх далеко від рідної землі".



Щиро вітаю всіх козаків УВК в Канаді, окремо козаків-членів Виконавчої Ради Генеральної Булави Старшинської Ради УВК в діаспорі та особисто Почесного отамана УВК в діаспорі Лицаря ордена Князя Володимира генерал-осавула Йосипа Іваха Д.Байду, всіх козаків УВК в Австралії та особисто Кошового отамана Коша УВКА ім. Гетьмана Петра Сагайдачного генерал-поручника УВК Юрія Денисенка, всіх козаків УВК в США та особисто Головного отамана УВК в США полковника УВК Петра Ващика, а також всіх козаків УВК в Україні та особисто отамана Паланки УВК в Україні генерал-хорунжого УВК Володимира Мусія з нагоди державного визнання наших попередників козаків-побратимів Українського козацтва учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті.

Згадаймо найбільш відомих козаків, які своєї звитяжною боротьбою прославили Українське козацтво та нашу Неньку-Україну перед усім світом:

1. Іван Васильович Полтавець-Остряниця -- нащадок козацького роду гетьмана України Яшка Остряниці, офіцер російської армії в роки Першої світової війни (1914-1918), наказний отаман Вільного козацтва (1917-1920), отаман Українського національного козачого товариства (1920-1936), Гетьман Самостійної Соборної України, обраний у 1926 році, отаман Українського Вільного Козацтва (Українського Національного Козацького Руху (1936-1942), отаман Запорозької Бригади УВК Української Національної Армії (1942-1945) (народився у Суботові Чигиринського (тепер Черкаська обл.), помер у 1957 р.

в Мюнхені).

2. Омелянович-Павленко Михайло Володимирович – генерал-полковник Армії УНР, командувач Української Галицької Армії та Армії УНР,

з 25 червня 1941 р. очолював у Кракові Українську генеральну раду комбатантів,

з 1942 по 1944 рр. очолював УВК, після закінчення Другої світової війни посів пост міністра військових справ Уряду УНР в екзилі.

3. Шандрук Павло Феофанович – генерал-полковник Армії УНР, головнокомандувач Української Національної Армії, керівник ресорту військових справ Уряду УНР в екзилі, член Наукового Товариства ім. Т.Г.Шевченка, почесний голова Українського Вільного Козацтва, почесний голова Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА (народився 28 лютого 1889 р. в с. Борсуки Кременецького повіту на Волині (нині – Лановецького району Тернопільської обл.), помер 15 лютого 1979 р. в м. Трентон штату Нью-Джерсі США).

4. Петро Гаврилович Дяченко – генерал-хорунжий армії УНР, отаман 1-го кінного полку Чорних запорожців ("чорношличників"), отаман Окремого кінного запорозького республіканського полку Запорозького корпусу, командир 2-ї Української дивізії Української Національної Армії (народився 30 січня 1895 р. в с. Березова Лука Миргородського повіту Полтавської губернії, помер 23 квітня 1965 р. в м. Філадельфія, США).

5. Долуд Андрій Данилович – полковник Армії УНР (генерал-хорунжий

в еміграції), отаман Окремого козацького загону імені Івана Гонти Української Галицької Армії, отаман Запорозького загону УВК 2-ї Української дивізії Української Національної Армії (народився 15 жовтня 1893 р. в Єлисаветграді (тепер Кіровоград), помер 6 вересня 1976 р. в бразильському місті Курітіба,

де і похований).

6. Тютюнник Юрій Йосипович – генерал-хорунжий армії УНР, у березні-квітні 1917 року організатор "Першого Сімферопільського полку імені Гетьмана Дорошенка", восени 1917 р. організував у Звенигороді Кіш Вільного козацтва та став його отаманом, влітку 1919 року очолював групу у складі Армії УНР, у 1921 р. організатор Другого зимового походу Армії УНР, у 1923 р. заарештований радянськими органами, викладав у Харківській школі червоних старшин до 1929 р. (народився 20 квітня 1891 р. в с. Будище Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії, розстріляний 20 жовтня 1930 р. у Москві).

7. Семен Гризло – бунчужний, нащадок старовинного козацького роду Звенигородщини, один з перших засновників Вільного Козацтва, кошовий отаман Звенигородського коша Вільного козацтва з квітня 1917 р.

8. Михайло Ковенко – отаман Київського полку УВК (20 сотень), комендант міста Києва.

9. Чучупак Василь Степанович – прапорщик, головний отамана Холодноярівської республіки 1919-1920 рр. (народився у 1894 р. в с. Мельники Чигиринського повіту (тепер Черкаська обл.), загинув 12 квітня 1920 р.).

10. Володимир Сахно-Устимович – осаул Кубанського Війська, який

в Одесі з Вільного Козацтва у червні 1917 р. сформував 1-й Гайдамацький полк, а у серпні – 2-й Гайдамацький полк.

11. Іван Орлов-Орленко – отаман 2-го Пластунського Гайдамацького полку Українського Вільного Козацтва, сформованого в Одесі в серпні 1917 р.

12. Іван Волошин-Берчак – генерал-хорунжий Армії УНР, Генеральний писар УВК з 1936 р., Кошовий отаман Польського коша УВК, очолював УВК

з 1942 р. (загинув у 1942 р. на Волині у бою проти радянських партизанів).

13. Іван Цапко – козак-кубанець, генерал, командир полку Окремої кінної дивізії Армії УНР, начальник штабу козачих військових частин УВК

з 1942 р., член Української вільної академії наук, у 1960 р. став засновником першої станиці УВК в США (помер 10 вересня 1967 р.).

14. Павло Терещенко – полковник Армії УНР, з 1944 по 1945 рр. очолював УВК, отаман козацького загону УВК, на базі якого з грудня 1944 р. мав формуватися Козацький корпус "Вільне козацтво". "Вільні козаки" під його керівництвом брали участь у боях у складі 599-ї руської бригади в Данії, а 12 березня 1945 р. увійшли до складу 2-ї Української дивізії Української Національної Армії.

15. Савченко-Більський – кошовий отаман Волинського коша УВК.

Це лише дуже малий список українських козаків – учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.



Слава Україні!

Слава Українському козацтву!

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua