Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
6
Рейтинг
6


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
3

Кияни вшанували пам'ять О. Ольжича

Консерватор | 10.06.2009 22:57
Короткі нотатки й кілька світлин з дня пам'яти Ольжича в Києві. Цього разу без аудіо, але з уривками з Ольжичевої поеми.
Коментарі
Никита   | 10.06.2009 23:13
Був же вік золотий, свіжі, проткані сонцем діброви,
Мед приручених бджіл, золотавість сп'янілого тіла,
Янтареві зіниці серни, що не бачили крови,
І на вітах восковість плодів, соковитих і спілих.

Та приходить вік срібний, вік простий і ясно-тверезий.
В нього рівно всього, горя й радости, праці й забави.
Віку мудро-буденний! Але похитнулись терези,
Його срібні жита вже у копах стоять попілавих.

Кров у наших криницях. Реве здичавіла худоба.
Новороджені діти спинаються хижо на ноги.
І нелюдська жага нападає мужів, як хороба,
І жінки безсоромні, немов од напою міцного...
Никита   | 10.06.2009 23:14
...Віку міди, це ти, це твоє ненасичене сонце
Нерухомо зависло, мутне, над сухими борами
І бринить, і гуде, і гуде... І здається, що сон це,
І здається, що захід – це паща пекельної брами.

Там випраглість пустель, плеса лави ліниво-кипучі,
Але надять ненатло майбутнього люті ворота.
Загрузати в пісках, обриватись з камінням із кручі
І поволі тонути в потворних іржавих болотах.

І співати про зміїв, і львів, і горіння одваги,
Про казкове руно, у таємному гаї укрите,
І, збираючись в збройні, жорстокі і хижі ватаги,
Брати приступом замки чи їх до кінця боронити...
Никита   | 10.06.2009 23:15
...Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна.
Золоте – на світанні, за дня вітряного – срібляне,
Мідь розтоплена – озеро те ж, в надвечірніх годинах,
І застигле залізо – вночі, у холодних туманах.

Міцно куте з металів, ще путо ніхто не роздер це.
Дня і місяця й року чотири пори, а на гльобі –
В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце,
І для нього судився довічний почвірний колобіг.
ЗаХар   | 10.06.2009 23:20
+
Герої, про яких Україні слід пам*ятати завжди.
Victoria   | 10.06.2009 23:48
Молодці!
Олена Олійник   | 11.06.2009 05:09
Дякую, Консерваторе.
Вулиця Лева Толстого, 15... Я анітрохи не проти пошани такої дивовихної особистості, якою був граф Толстой. Та мимоволі спало на думку – а чи не забагато всього його імені у Києві, де він був лише один раз, наскільки мені відомо? Площа, станція метро, ще й вулиця у центрі міста (колишня Караваєвська). А ім"я Ольжича носить колишня вулиця Дем'яна Бєдного, історична назва – вулиця Бабин Яр.
Спасибі й на тому, звісно – багато хто з видатних діячів України, що жили у Києві, навіть такої ласки від сучасної влади посмертно не зазнали. Натомість деякі вулиці й досі носять імена таких вилупків... Але це тема окремого допису, й не одного.
Улас Золотоноша   | 11.06.2009 08:18
Пане Кириле, чому мовчите?
Львів'янка   | 11.06.2009 09:47
* * *
Дванадцять літ кривавилась земля
І сціпеніла, ствердла на каміння.
І застелило спалені поля
Непокориме покоління.

До перс закляклих, просячи тепла,
Тулили марно немовлята лиця.
Проте їм чорне лоно віддала
Доба жорстока, як вовчиця.

Тепер дощі холодні і вітри,
Кудлаті хмари, каламутні ріки.
Але ростуть у присмерку нори
Брати, суворі і великі
Львів'янка   | 11.06.2009 09:48
Скільки сонця ллється на землю,
Як зітхає земля по зливі.
Від води обважніла зелень,
Від проміння – брунатне тіло.

У правиці бадьорий кремінь,
У долоні медові смокви.
Чи не ласка на чолі в мене,
Чи не щастям іскриться око?

Наше плем'я не є велике,
Та по шатрах доволі страви.
Лев пругастий, загнуті ікли,
Заховався в пожовклих травах.
Консерватор   | 11.06.2009 14:52
Дякую за коментарі й вірші! Шановна Олено, звісно, маєте рацію – додам, що це добре б ця тема була не лише для дописів, а й для дій, акцій. Шановний Уласе, відповів Вам – перепрошую за затримку. А моє улюблене в Ольжича (поряд, звісно, з "Пророком" і "Незнаному воякові") – "Археологія":

Поважна мова врочистих вітрин.
Уривчасто – скупі її аннали.
"Ми жали хліб". "Ми вигадали млин".
"Ми знали мідь". "Ми завжди воювали".

"Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім'єю".
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?

Так виразно ввижається мені
Болючими безсонними ночами.
Я жив колись в простому курені.
Над озером з ясними берегами.
Никита   | 11.06.2009 16:54
Консерватор:
А моє улюблене в Ольжича (поряд, звісно, з "Пророком" і "Незнаному воякові") – "Археологія":
Так, це дійсно Поезія.
Найбільше коментарів
"Проблема" языка: наживка для электората  908
Русскоговорящие украинские националисты...  905
Государство Украина не состоялось...  773
Вопрос русского языка в Украине – тест на демократию?  740
Русский язык получил государственный статус второго языка в Украине  690
Андрій Іллєнко: Нотатки про соціал-національну революцію  672
Дмитро Чобіт: Макуха або Штрихи до політичного портрета "Блоку Юлії Тимошенко"  668









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua