Щодо національної гордості, що про неї...

Зі мною сталося так само.:)

Десь років у 17, у самий розпал періоду становлення особистості, знайшов у батьків книгу Іржі Томана "Як удосконалювати самого себе". Українською!

Що мене в цей момент привернуло до української – це те, що у крижці звучала вона по-європейські, а не по-селянськи, яким у той момент було все наше телебачення та радіо.

І саме тому я дуже радів, коли Абабагаламага переклала Гаррі Потера українською перед росіянами. Уявляю, скільки дітей (і не тільки) по новому подивилися на мову.

Я якраз з родини тих киян, які рідко перетиналися поза побутом з "хомосовєтікусами":))
Але, власне, не про це йде мова. Просто, коли людина відкриває душу, їй, мабуть, хочеться знати, що її почули, зрозуміли, сприйняли і оцінили.
Олено, почули, зрозуміли, сприйняли, оцінили. Дякую за щирість, духовність, елегантну іронію і самоіронію, якими ви нас так щедро одарували в цьому оповіданні.
Тут навіть не в плюсах справа:)). Хочеться перечитати ще.

Дуже сподобався Ваш допис – і за формою, і за змістом, і за мовою. Дуже сподобався ще й тому, що я був закоханий у "Всесвіт" ще з малечку. Мене "підписувала" з року в рік моя матінка. Я пригадую його ще у великому форматі. Тоді він був і набагато цікавішим. Потім там хтось з редакцією "попрацював" і змінився не тільки формат, але і зміст. Він став куцим в обидвох сенсах. Але в памяті у мене ці великі підшивки "старого" доброго "Всесвіту". Ще з тих часів памятаю чудову розповід "Макаріо", яку я перечитував безліч разів, а фраза з неї, яку промовив простий селянин, який поділився печеним індиком із Смертю, яка прийшла за ним "поки їж ти -їм і я", зараз придалася би нашим політикам.

Мабутть для всіх колишніх російськомовних українців ваша дорога до Батьківщини була чимсь схожим. Я також почав вважати себе українцем з вивчення рідної мови, а сталося це в Болгарії, де в мене було багато друзів, які добре знали історію свого краю, чого ніколи не міг сказати про себе. Почав з "Історії України", а далі були інші книжки, але не про це мова. Хочу сказати, що в мові є щось далеке і забуте, яке прокидається, коли починаєшь її розуміти і використовувати. Я звичайно не є письменником або журналістом – маю зовсім інший фах, але цими словами дуже хотів сказати вам, Олено, що ваша стаття дуже мені зрозуміла і дякую вам за неї.

Колосально. І найпрекрасніше те, що подібні історії не поодинокі. Я завжди говорив українською, але останнім часом помічаю за собою, що у мене вже немає отого російського "чь", а звучить щире украйнське "Ч". Можливо, це генна пам"ять спрацьовує, чи ще щось. Але мені це довподоби. Воістину, "дякую тобі, Боже, що я не москаль".
ПС. "ростекаться мыслею по древу" – здається, це означає "стрибати як білка по дереву", тобто дуже швидкий процес. Мій приятель колись сказав "растекался мыслею по бревну".

Дивно якось. В мене спогади дещо інші. В Харкові, наприклад в крамницях була художня література майже тільки українською. Яка? Яка тоді була література. Радянська література та закордонна класика.
А журнал Всесвіт, коли його редактував Коротич, друкував Хрещений Батько чи Отель, так їх читали люди, які зовсім не знали української. Вони в інститут, де я тоді навчався, приїхали з Росії, мучались, питали половину слів, починали читати вголос – без сміху не можна було слухати. Але прочитали все. Бо російською в той час їх не друкували.
Я тоді ще зрозумів, що все можна зробити якщо є креативні, талановиті люди з ініціативою.

Молодець, Олено. Пишаюсь Вами. А я схоже вивчила іспанську мову. Тільки я читала дитячі книжки (з товстими словниками) "Алісу у Країні Чудес" і "Хейді".

Весьма примечательный факт – именно западная литература воспитала Вас патриотом Украины.

Стаття дуже спокійна, лірична. Приємно читати. Налаштовує на позитивний лад будь-кого.
А коли ставив плюсик із здивуванням побачив і дві негативні оцінки. Хотілось би почути думку тих, хто ці негативи поставив – чому? Ну Х. зрозуміло, чергове загострення на фоні українофобської лихоманки, а інший?

Да, изучение языка требует труда. Но у меня воспоминания несколько другие. Книжный бум помню, отсутствие переводной литературы на русском – помню, и помню возможность купить и прочитать иностранную литературу только на украинском. Да эти книги у меня и сейчас на книжной полке.
Помню привкус западноукраинского перевода. Но. Я не пользовалась словарями, мне все было понятно. Когда начинаешь читать – чуть тяжеловато, минимальное усилие – и ты уже в другой среде. Так украинскому меня научили в школе. Я действительно не понимаю – какие могли быть трудности, в чем подвиг?

Для информации – я не оценивала, не хочу ставить ни минус, ни плюс, хотя лирика в статье есть, и это приятно.
Вообще с оценками ситуация не совсем понятная. Может не будем заострять на них внимание?

Да я ніколи, в принципі на них і не загострював увагу, але от зараз справді цікаво стало. Ніби й наїздів ні на кого немає, й з літературної точки зору все гаразд, незрозуміло.

Панянко Олено!
От ви послухали еКаїна, завдячуючи йому, наіть Всесвіт передплатили.
Всесвіт – про всесвіт. Творіння іспанців, французів, німців будете читати – в перекладі.
Це – добре.
Але де тут УКРАЇНА?

Є, між іншим, навіть журнал "Україна! Симпатичний, сучасний журнал – і все про нашу симпатичну, сучасну, давню Україну. Ви про такий не чули? І коштує втричі дешевше еКаїнового Всесвіту. І таких журналів навіть далеко не один.

Ви про Україну читати будете?

Всім дякую. Навіть трохи ніяково: відкривала з бойовим настроєм, а тут майже самі дифірамби... Щоправда, ще не вечір:)

Александра:
Здравствуйте.
Ну, во-первых, какие подвиги, о чем Вы?

А во-вторых, Вы правы: хорошие книги на украинском действительно – ну не то, чтобы были, но встречались. Но ведь дело в том, что у Вас не было проблемы с украинским, а у меня-то она была! По-моему, это очевидно из текста. До описываемого события мне покупать эти книги и в голову не приходило, и так ведь и описано – даже тот уже лежащий дома "Всесвіт" не читала, пока не приперло. А после того – естественно, стала читать, и книги покупать иногда стала. Правда, украинская классика меня в ту пору, каюсь, не интересовала, а Гессе и Пруста в книжных не водилось и на украинском.