Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги
Бобробицький район   Новий Биков   Фенюк   депутат   плантатори   реформи   Бобровиці

Вискочив із з..., як голий з маку... І вже "натхненний" побіг за наукою до... С. Петлюри

Svetilo pravdy | 16.01.2017 00:12

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Уже з найновішої історії бачимо, що вони протягом 25 років вже другої незалежності до хрипоти "борються" за щастя народу, але від їхньої боротьби майже нічого не залишилося тому народу. І на цьому не зупиняються: "окроплені" гідністю ладні забрати й оте "майже нічого".

Ніколи не вдавався до написання гадючо-паскудних листівок, але неодноразово одержував їх на свою адресу. Авторство кожного смердючого "шедевра" мені відоме, тож міг би й управу знайти на підколодних творців. Одначе покладаюся на головного суддю – Життя. Адже ще в давнину мудреці казали: "Життя розсудить". І життя справді показує: одні натхненники і творці анонімних пасквілів передчасно відійшли на той світ, царство їм небесне, а інші – вилетіли з владно-політичної орбіти і покотилися донизу, дехто прямісінько в гниле болото плюхнув.

Та в нецивілізованому суспільстві паскудство живуче, його творці й народили чергову листівку, на якій вказаний автор – депутат обласної ради Олександр Фенюк. Чи достовірне авторство – не берусь стверджувати, хоча й не чув, щоб Фенюк-молодший публічно відмежовувався від того пасквіля.

Втім, Бог з ним, з тим авторством. Більше дивують і засмучують погляди окремих сучасників на долю українського суспільства, викладені в отому зразку "дурдомівської" пропаганди. Хоча автор, видно, прагнув замахнутися на вершину української "публіцистики". Навіть відшукав для своєї писанини цитату "історичної особи" – С. Петлюри: "Тільки міць, єдність та тверде непохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом".

Не стану аналізувати, якими нитками пришита та цитата до написаної маячні, бо стривожило інше: за чиєю наукою збираються розбудовувати Україну сучасні "патріоти"? За наукою тих історичних героїв, які "розхуторянили", "розгетьманили", залили кров'ю першу, з неба послану, незалежність для України?

Нагадаю, в Російській імперії лютнева і жовтнева революції 1917 року відбулися, можна сказати, майже без крові. У Києві Народна Рада одержала владу теж без кровопролитних зусиль. А потім почалося – гетьманщина, отаманщина, комісарщина... Брат на брата пішов заради корони і булави... І полилися ріки української крові. Чим закінчилась та кровава різанина "за Україну" – історія розповідає. Тепер нащадки Петлюри-Махна-Скоропадського хочуть усе те повторити? Ще й заради чого? Самі відповісте на це запитання, коли протрете очі і роздивитесь, які пройдисвіти приходять до влади в результаті боротьби українських "патріотів" – як колись, так і тепер. Уже з найновішої історії бачимо, що вони протягом 25 років вже другої незалежності до хрипоти "борються" за щастя народу, але від їхньої боротьби майже нічого не залишилося тому народу. І на цьому не зупиняються: "окроплені" гідністю ладні забрати й оте "майже нічого".

Після останнього революційного майдану багато їх заскочило у "відлюстровану" владу і правоохоронні органи, але знову ж – не для розбудови народної держави, а щоб зайняти місце вигнаних Майданом казнокрадів-корупціонерів. І за короткий час показали, що гідні попередників – вміють на очах багатіти. Таким "патріотизмом" пронизане українське суспільство зверху донизу. Відмінні лише джерела збагачення. Якщо в столиці і на хвилину не переставали бурлити давно "розчищені" джерела, то на місцях кинулися прокладати нові, в яких зацікавлені й верхи. Найбільш повноводне "джерело" має протікати через децентралізацію, і прямісінько... до дерибану землі. Саме таке "народне щастя" ледь не з піною в роті захищає і той, прізвищем якого підписана й згадана вище пасквільна листівка, – Олександр Фенюк.

Чим гірше для народу, тим краще для них

Щиро кажу, особисто підтримав би цього молодого "борця-реформатора", якби побачив, що його боротьба спрямована справді на поліпшення економічно-соціального становища в нашому регіоні, підвищення життєвого рівня простолюду. Але активно відстоюючи недолугу запущену територіальну реформу, нав'язуючи землякам об'єднану громаду навколо Нового Бикова, ні в його руках, ні в руках ініціативної групи не бачу навіть елементарних розрахунків і планів щодо розвитку об'єднаної громади. Як же вони збираються робити громаду фінансово самодостатньою? І це не лише я питаю, зарубіжні експерти попереджають, що без розвитку місцевої економіки з новими робочими місцями просто неможливо досягти самодостатності. Не розумію, скільки разів треба повторювати цю істину, щоб у пересічних українців мізки стали на місце?

Тверезо осмислити цю правду заважає, більш за все, оте здавна національне: де два українці, там три гетьмани. Це підтверджує й згадана листівочка, наповнена маячними ідеями петлюрівської епохи. Трагічний фінал тих історичних ідей відомий, та, на жаль, ті ідеї перемістилися в окремі "патріотичні" голови, для яких головне – повоювати, звісно, чужими руками й з інтересом для себе. Проглядається й спадкова тенденція.

Лише один типовий приклад. Батько молодого політика Олександра – Микола Фенюк – раніше, ніж син, зарекомендував себе "борцем за щастя селян". Вів ту боротьбу в команді Тимошенко, коли та була при владі, потім став активним борцем від Януковича, а зараз представляє в районі депутатство від Порошенка. Й сина провів у обласні депутати від президентського БПП. Така партійна біографія свідчить про одне: чоловік керується не вболіваннями за народ, а намагається за рахунок лакейського служіння будь-якій владі прикрити свою, вибачте за слово, – задницю. Не забуває й про нащадків – для них добився по кількасот гектарів дармової земельки, оформивши її під фермерство. Яка користь від такого фермерства рідному селу, району, взагалі розвитку сільськогосподарського виробництва?... Напевно, з мікроскопом треба шукати ту користь. Чогось, думаю, така ж вона буде від Фенюків, коли дорвуться до керівництва у новоствореній об'єднаній громаді.

Свої думки і аргументи з питань ефективності роботи владних і партійних команд та окремих їхніх представників висловлюю публічно. На мене ж виливають відра бруду і нісенітниць, здебільшого "з-під тишка", за звичкою підколодних змій і нікчемних, спорохнілих душею, безнасінних анонімників. Мені шкода таких людей, оскільки вони не хочуть усвідомити написане геніями: заздрість, дріб'язкова підлість та глупота налягають на людину сильніше, ніж злидні і навіть хвороби.

Та й це, думаю, ще не вершина людського паскудства. Тяжким суспільним злочином вважаю те, що горе-патріоти заради досягнення своїх шкурних інтересів і задоволення дурнуватих амбіцій готові нашкодити як суспільству в цілому, так і рідним громадам зокрема, отже й конкретним землякам. Скажімо, вони відверто, але через анонімки, марять якнайшвидшим розвалом ТОВ "Земля і воля". В останній листівочці пророкують нам невтішне завтра та закликають мене піти на пенсію і зайнятися рибалкою. Мовляв, доки я, людина похилого віку, вирішуватиму долю району.

Але ж для вирішення долі району є влада (від району до столиці), яку не я призначаю, і не входжу до її команди. Я всього-на-всього очолюю трудовий колектив, мною сформований на майже півтори тисячі робочих місць. Ми орендуємо в районі лише третину наявних земель сільськогосподарського призначення, економічна й природна ефективність яких одна з найкращих в Україні. Наше господарство називають брендом області з впровадження світових технологій і взагалі організації сільськогосподарського виробництва, й за минулий рік область нагородила "Землю і волю" почесною відзнакою "Золота Нива". Ми єдині серед сільгосппідприємств області позаторік і торік на 50 відсотків підвищили зарплату, відповідно збільшуючи відрахування до бюджету. Підняли й оплату за земельні паї, десятки мільйонів витрачаємо на ремонт доріг та іншу соціалку. В області, якщо не в Україні, немає нам рівних з будівництва безкоштовного благоустроєного житла для працівників. Моделлю нашого господарства з вражаючими економічно-соціальними показниками захоплюються офіційні і ділові гості зі США, Німеччини, Франції, Білорусії...

А нашим ура-патріотам таке успішне сільгосппідприємство і його керівник – як кістка поперек горла? В ім'я кого й чого вони стараються? Ким можуть замінити "Землю і волю" в долі Бобровицького району? Фермерами Фенюками?... Але ті не здатні фінансово і соціально замінити навіть місцеве невелике господарство "Козацьке" з їхнього рідного села. Яке теж, виявляється, заважає "децентралістам". Їм би все ефективне зруйнувати, щоб на руїнах потім побудувати для себе райське життя. Але, як відомо з історії й практики, під революційними руїнами першими опиняються самі революціонери.

З листівки проглядається, що заважають місцевим "патріотам" й прагнення головного лікаря Федора Тодоріка зберегти цілісну Бобровицьку райлікарню. До речі, заради збереження і зміцнення медичної мережі і я відкинув політичні протиріччя з Тодоріком, як і він зі мною. Та за таку лінію "реформатори" і його назвали людиною похилого віку, якому досить уже вирішувати долю жителів району. І це при тому, що Федір Тодоріко відстояв таки створення в Бобровиці сьомого госпітального округу. У молодих "творців" долі району на подібне немає ні розуму, ні духу. Цікаво, чи порадіють за земляків, яким тепер не доведеться їздити у Козелець до лікарів? Сумніваюсь. Бо не по-їхньому вирішується, не за їхнім правилом – чим гірше для народу, тим краще для них. Тож і не пам'ятаю в незалежній Україні жодної реформи від "патріотичної влади", щоб була проведена на благо народу. Простолюд же задовольняється можливостями й собі щось трохи поцупити, та ще передвиборчими крихтами з мільярдних декларацій слуг народу. Чи пробудиться в Україні патріотична сила, яка б усе те змінила? Думаю, для такого пробудження потрібні відповідні суспільні умови. Передусім, щоб відійшло в історію оте Ліною Костенко сказане: "У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років, а вона та сама". Бо учитись бігаємо не до світил світового рівня, а до вічних борців з макових плантацій.

Леонід Яковишин

Герой України, кандидат економічних наук, генеральний директор ТОВ "Земля і воля"












© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua