Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
ОСББ   Лісова пісня   Київ   Валентина Макарова   Сергій Гресь   Олег Лєщенко   Перцухова   Марина Малич   Макарова   Житлосвіт   Світловодськ   Матійців   Олег Матійців   Тетяна Андрійшина   Андрійшина   Троєщина   Жукова   Лісовий масив   рейдерство   Деснянський район   Дружня   газета Дружня

Уберегти надбане майно від шарікових та швондерів

Юрій Самсон | 14.05.2012 15:46

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
1

Аналізуючи перебіг подій навколо ОСББ "Лісова пісня", дивуєшся, як маловідомій валютній міняйлі Валентині Макаровій вдалося майже безкарно здійснити спробу рейдерського захоплення столичного ОСББ...
Як пояснити будь-якому Шарікову, що, не зважаючи на їх собачі серця, не їх собача справа до чужої власності?!


Уберегти надбане майно від шарікових та швондерів
Аналізуючи перебіг подій навколо ОСББ "Лісова пісня", що своїм початком мали протиправні зазіхання на право керувати та розпоряджатись спільним майном мешканців київського багатоквартирного будинку по вулиці Жукова 33-А зі сторони маловідомої валютної міняйли Валентини Макарової – людини, яка не є власником жодного квадратного метру в цьому будинку, доходимо висновку, що чимало непорозумінь та відвертих перекручувань фактів і правових норм виникло навколо трактування цією самоназваною кандидаткою в "управдоми" права приватної власності членів ОСББ "Лісова пісня".

Закон України "Про ОСББ" визначає, що "членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку". А згідно з новою редакцією Закону, що її ухвалено Верховною радою, але ще не підписано президентом, кожен власник приміщення є співвласником будинку в цілому і автоматично отримує всі права та обов'язки члена ОСББ.

Питання, на яких підставах та з якого моменту особа стає власником приміщення в будинку, а отже співвласником цілого будинку, – дуже важливе та потребує роз'яснення, аби вберегти власників від шахраїв та припинити недолугі спекуляції різного роду пройдисвітів з цього приводу. Тож давайте розберемось...

Фундаментальне право

Незаперечним є факт, що стабільні, заможні та розвинуті демократичні країни значною мірою досягли свого успіху через абсолютне та безумовне дотримання постулату про непорушність, навіть святість права приватної власності. На превеликий жаль, внаслідок десятиліть жорстокого винищення прав і свобод людини в Україні різними окупаційними режимами, у нас ще й досі зберігаються певні стереотипи та нерозуміння природи права приватної власності, як основи суспільного та особистого добробуту.

Як відомо, у совєтський період громадянам дозволялось на правах "особистої" власності мати мінімальний, строго регламентований державою набір майна, тоді як приватна власність вважалась явищем неприйнятним для суспільства, саме поняття "приватна власність" було виведено за межі правового поля СССР. Комуністичною пропагандою нав'язувався принцип зневаги до приватної власності, а для полегшення розуміння такого стану речей громадянам пропонувалась агітаційно-співоча формула: "всьо вокруг калхозноє, всьо вокруг моьо".

Однією з причин системної кризи сучасної, постколоніальної України є рудиментарна зневага до права приватної власності частиною нинішнього населення, успадковане з того, зовсім не світлого, колгоспного минулого. На жаль, цим грішать як державні чиновники, які всіляко намагаються чинити перешкоди громадянам у користуванні своєю власністю в очікувані на хабарі за зняття таких перешкод; також корумповані правоохоронці, які у своїх повноваженнях вбачають механізм визиску власників під загрозою незаконних зазіхань на об'єкти приватної власності; а також різного роду варнаки (рос. – "шантрапа"), яка єдиним джерелом існування має те, що змогла вкрасти чи відняти в інших.

Хоча колгоспне співіснування, як і вся система комуністичних суспільних відносин, вигнило із середини та самоліквідувалось ще в 1991 році, поховавши під своїми уламками не одну скалічену долю як своїх противників, так і апологетів, один урок вихідці з колективної господарки засвоїли, здається, назавжди: якщо не вмієш заробити та не хочеш працювати – спробуй захопити управлінську посаду та керувати тими, хто працює, перерозподіляючи зароблену ними власність.

Для людей, що не змогли розірвати ментальну пуповину зі своїм комсомольським минулим, такі вже історичні персонажі, як голова чи "главбух" колгоспу, секретар райкому КПСС чи комендант гуртожитку – ідеали, а той шлях самоприниження та приниження і залякування сусідів, підлеглих тощо, який ці тіні минулого долали для посідання відповідної посади, були і залишаються ідеалами кар'єрного зростання.

Щоправда, для людей мислячих ті типи завжди були досить огидними, а якісно прописані типажі в класичних творах радянської епохи – наприклад, видатним, хоча і неоднозначним письменником, драматургом та режисером, киянином Михайлом Булгаковим, – назавжди увійшли в суспільну свідомість узагальнено під іменами товаришів Швондера та Шарікова з їх собачими серцями. І на шкоду нашому суспільству ці собачі серця продовжують битись в такт: "Мы к вам, и вот по какому делу! Мы, управление нашего дома, пришли к вам после общего собрания жильцов нашего дома, на котором стоял вопрос об уплотнении квартир дома!" (Швондер).



Саме тому, коли сьогодні у заробленій вами власною працею квартирі як майже сотню років тому в квартирі професора Преображенського, через створену швондерами розруху пропадає світло (вода, тепло), зупиняється ліфт, тощо, суспільно-економічним фоном до ваших зусиль бодай запалити свічку, зовсім як у фільмі видатного українського режисера Володимира Бортка "Собаче серце" чується спів хору сучасних шарікових: "Суровые годы уходять борьбы за свободу страны. За ними другие приходят, они будут тоже трудны!". Хіба є різниця – лунає те виття із трибуни парламенту, на прес-конференції урядовця, чи на зборах "ініціативних стурбованих громадян" в складі "чотирьох, серед яких одна жінка, переодягнена в чоловіка" ("Собаче серце")?

Суворі реалії "сурових годов"

Доволі контрастно для ілюстрації сучасного "швондерівського руху" в Україні служать спроби рейдерського захоплення ОСББ "Лісова пісня" Валентиною Макаровою, яка сама себе проголосила "головою правління" ОСББ. Цікаво, що спочатку створене Макаровою "правління" (до складу якого входять четверо осіб, які так само як і сама Макарова не мають у власності жодного квадратного метра чи то житлових або нежитлових приміщень в комплексі "Лісова пісня") обрало своєю головою Наталю Соломаху. Отримавши від Макарової запевнення в безкарності, Соломаха на своїй "посаді" встигла попідписувати низку документів, що їх органи прокуратури та МВС вивчають на предмет шахрайства, після чого відмовилась від свого "головування", відчувши запах смаленого.

Як зауважує народна мудрість: злодій голосніше за всіх кричить "Тримайте злодія!". Саме так вчинила і Макарова разом з іншими активістами її "правління", які не мають власності в "Лісовій пісні", але хотіли б покерувати власністю чужою. Макарова провела не один день в трудах "задля мешканців будинку", до якого має дуже віддалене і настільки нетривке відношення, що може в будь-який момент своєї непростої жіночої долі бути вимушеною змінити місце проживання. Ключова ініціатива Макарової полягає в перешкоджанні діяльності ОСББ "Лісова пісня", зокрема шляхом поставлення під сумнів легітимність обраного на Загальних зборах ОСББ правління, що цілком на руку ТОВ "Дімсервіс", яке продовжує визискувати мешканців за необґрунтованими тарифами. Своєї мети Макарова з однодумцями вирішила досягнути шляхом розповсюдження чуток про відсутність права власності на приміщення в житловому комплексі у членів діючого правління ОСББ "Лісова пісня". Чим не волання дрібного злодюжки з народної мудрості: "Держи вора!"?

Так, декількома пройдисвітами без жодних майнових прав в цьому будинкові під сумнів було поставлено зароблене власною працею, оплачене мільйонами гривень інвестицій в будівництво всього житлового комплексу право приватної власності на квартири, машиномісця, творчі майстерні членів діючого правління ОСББ "Лісова пісня". Того правління, до якого Загальні збори власників будинку восени минулого року не вважали за потрібне обрати сторонню для них Валентину Макарову, що, вочевидь, так засмутило цю жінку, аж вона вирішила виправити ситуацію шляхом проголошення себе та інших осіб, які так само не є власниками, управителями чужого майна. Як би це не здавалось дико, але це цілком можливо і не є поодиноким фактом захоплення ОСББ "людьми з вулиці" в сучасній Україні, де швондери продовжують жити і плодитись за чужий кошт. Можна тільки уявляти, що відбувається в регіонах, якщо в столиці можлива ситуація, коли четверо осіб, які не володіють нічим в багатоквартирному будинку – Валентина Макарова, Валерія Пєрцухова, Наталя Клименко та Олександр Гордієнко – вирішили присвоїти собі право керувати майном майже двох сотень співвласників цього будинку.

Так історично склалось, що як під час большовицького перевороту та терору, так і під час "прихватизації" і бандитизму 90-х років минулого століття, чи зараз при розподілі суспільного продукту чиновниками, "правоохоронцями" та їх незлічимою ріднею, всі швондери минулого і сучасності пояснюють власну зухвалість виключно "інтересами трудового елементу", до якого і відносять себе; ну не "НЕПманша" ж Валентина Макарова й справді!

Не може на думку Макарової "трудовий елемент" заробити на нерухомість в столиці, то нехай "трудовий елемент" в особі персонально Макарової хоч би покерує чужою! Вона так прямо і заявила привселюдно на зборах свого активу: "Ну звідки нинішній Голова правління Юрій Самсон в свої 29-ть років заробив і на квартиру, і на дві машини, і на паркомісце найбільшої площі зі всіх існуючих в паркінгу "Лісової пісні", до того ж й інвестував у творчі майстерні (16-й поверх) ще під час будівництва будинку, коли йому було ще менше років"?



Як пояснити будь-якому Шарікову, що, не зважаючи на їх собаче серце, не їх собача справа до чужої власності? У зрілих суспільствах кожен розуміє, що ніхто ні перед ким не повинен звітувати про те, як заробив на свої потреби і чому не заробив на потреби "сірих та убогих", чому не хоче "ділитись" з іншими! В сучасній Україні це розуміє далеко не кожен. Ви готові сперечатисьі з "залізобетонними" аргументами тих, хто відмовляється шанувати чужу власність, як булгаковський Шаріков: "Да что тут предлагать? А то пишут, пишут... Голова пухнет. Взять все, да и поделить!"? Тому і намагались увірватись до творчої майстерні Голови ОСББ Юрія Самсона "новий управдом" Макарова зі своїм комітетом з "уплотнєнія", сподіваючись залякати непоступливого очільника правління ОСББ. І якщо такі групи не отримають достойної відсічі відразу, то спрацює фізіологічна закономірність: апетит приходить під час їжі. Завтра "четверо, серед яких одна жінка, переодягнена в чоловіка" (© професор Преображенський) можуть прийти до інших власників "уплотнять". Чи кожен готовий протидіяти їм так, як нині чинне правління ОСББ "Лісова пісня" нейтралізує рейдерські спроби Макарової, чи багато власників готові до поки що морального тиску та погроз "поділити" їх власність?

Актуальним видається нагадати тут діалог Шарікова та професора Преображенського у Булгакова:

- Итак, что говорит этот ваш прелестный домком?

- Что ж ему говорить... Да вы напрасно его прелестным ругаете. Он интересы защищает.

- Чьи интересы, позвольте осведомиться?

- Известно чьи – трудового элемента.

- Почему же вы – труженик?

- Да уж известно – не нэпман.

- Ну, ладно. Итак, что же ему нужно в защитах вашего революционного интереса?

- Известно что – прописать меня. Они говорят – где ж это видано, чтоб человек проживал непрописанный в Москве.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності

Можна припускати, що Валентина Макарова однією пропискою не планує обмежуватись. Саме тому вона так активно вкладає у вуха всіх, хто її ще слухає, свої плани на те, щоб відняти у власників нежитлових приміщень ці приміщення, а також 2% квартир у власників, які за версією Макарової мають належати ОСББ і які ОСББ під її, Макарової, керівництвом будуть здаватися в оренду для покриття витрат на утримання будинку, що має зменшити комунальні платежі тих, в кого Макарова милостиво нічого не відбиратиме. Геніальна ідея! З магазином, кафе, аптекою, творчими майстернями, що є в будинку – плани Макарової зрозумілі, питання тільки в тому, які саме чотири квартири відніматиме "комітет по уплотнєнію" Макарової?

Скептики правильно зауважать: хоча законодавство недосконале у питанні захисту наших прав, проте Конституція України, яка має вищу юридичну силу, говорить однозначно: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю... Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним" (стаття 41). Та люди із досвідом можуть навести безліч прикладів, коли швондерам якщо і не вдається відняти власність, то принаймні крові попити вдосталь виходить.

Закон і право

Кожна особа має право вільно володіти своїм майном. Право приватної власності на нерухомість можна набути різними шляхами, серед яких найпоширенішим є будівництво, купівля (викуп) або отримання власності у процесі приватизації, спадкування. Закон дозволяє придбання нерухомості за договорами міни, дарування, довічного утримання, тощо.

Цивільний кодекс України покликаний, з-поміж іншого, чітко та однозначно вирішити питання щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно (як у випадку з приміщеннями в будинках "Лісової пісні"). Йдеться передусім про набуття права власності на новозбудовані або реконструйовані споруди.

Згідно частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Іншими словами, у випадку з новозбудованими будинками "Лісової пісні" інвестори квартир та нежитлових приміщень, як і інвестори будь-якого нового чи реконструйованого будинку, стали власниками в момент введення будинків в експлуатацію.

Посвідчується таке право свідоцтвами на право власності, що їх видають відповідні державні органи, в Києві це два головних управління Київської міської державної адміністрації, а саме – житлового забезпечення (для квартир) та комунальної власності. У всіх членів правління ОСББ "Лісова пісня", з якими воює Валентина Макарова, такі свідоцтва є на кожне належне їм приміщення, а ось самій Макаровій та вищезгаданим членам її "правління" такі свідоцтва не видавались.

Що стосується тих співвласників ОСББ, які придбали свої приміщення на вторинному ринку (у власників), то договори, за якими було таке майно набуто, мають бути зареєстровані. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Але факт такої державної реєстрації посвідчується також свідоцтвом на право власності.

Тобто основний акт цивільного законодавства України фактично визначив три моменти виникнення права власності на об'єкт новоствореного нерухомого майна: один, так би мовити, безумовний – момент завершення будівництва, та два випадки, які діють у разі, якщо вони прямо передбачені законодавством – момент прийняття майна до експлуатації та момент його державної реєстрації.

Отже, чинним на сьогодні законодавством для нерухомого майна передбачена як процедура його державної реєстрації, так і процедура прийняття майна в експлуатацію. Зрозуміло, що навіть за ідеальних умов неможливим є збіг у часі цих двох моментів, адже за ст. 19 Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для реєстрації права власності на майно є акт прийому нерухомого майна до експлуатації.

Момент виникнення права власності

При вирішенні питання визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно слід виходити з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, як вбачається з вказаної норми, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності, тобто права, яке вже виникло до її проведення.

Іншими словами, момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно не може пов'язуватись з його державною реєстрацією, адже сама реєстрація згідно з законодавством не є правовстановлюючим чинником, а є лише фактом визнання цього права з боку держави.



Реєстрація в БТІ


Відповідно до чч.3,4 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації (виключно згідно положень Закону), право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

До категорії договорів, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, належить договір купівлі-продажу нерухомості, а отже право власності на нерухомість виникає у набувача тільки після нотаріального посвідчення. Зазначене правило відоме багатьом, але далеко не всім відомо те, що бюро технічної інвентаризації (БТІ) не займається реєстрацією договорів. Воно займається реєстрацією речових прав, зокрема права власності, яке виникло на підставі того чи іншого договору, який вже зареєстрований нотарусом.

В Україні діє Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів (постанова Кабінету міністрів України від 26.05.2004 р. N671), згідно якого реєстрацією договорів займаються нотаріуси. Державна реєстрація договору здійснюється одночасно з його нотаріальним посвідченням і полягає у внесенні відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Як бачимо, державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості та державна реєстрація права власності, яке виникло на підставі такого договору, – це різні речі. Процедура реєстрації договору значно важливіша, ніж реєстрація права власності в БТІ, тому що без реєстрації договору набувач майна не стане його власником. А реєстрація права власності – це лише спосіб обліку нерухомості, який жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення права власності.

Які наслідки не реєстрації нерухомості в БТІ? Такий власник (вже власник!) не зможе продати своє незареєстроване майно, а також не зможе вчинити щодо нього інші юридичні дії, що передбачають нотаріальне посвідчення (наприклад, передати в заставу). А справа тут в тому, що до переліку документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій щодо відчуження нерухомості, входить не тільки правовстановлюючий документ, але і документ, що підтверджує реєстрацію права власності. Також нотаріусу необхідно буде подати довідку-характеристику чи витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно (не плутайте з витягом з Державного реєстру правочинів), який також замовляється в БТІ.

Тобто, підсумовуючи, зазначимо, що момент виникнення права власності на нерухомість виникає з моменту вчинення правочину щодо власності. Навіть отримуючи свідоцтво про право власності, де чітко записано, що вона належить вам на праві приватної власності, це лише видання уповноваженою державою органу посвідчення права власності, яке вже виникло. І ні це свідоцтво, ні тим більше його реєстрація / не реєстрація в БТІ (яка до кінця поточного року зникне як рудимент колгоспно-тоталітарного минулого), не може встановлювати чи скасовувати непорушне право приватної власності. А ті, хто спекулюють на реєстрації в БТІ, є або необізнаними невігласами, або ж шахраями. Саме до такого маніпулювання і вдались Макарова та її група. Цікаво, що ще одна з активних членів цієї групи Марина Малич, яка володіє квартирою в "Лісовій пісні", теж не проходила реєстрації свідоцтва на свою нерухомість в БТІ (і це насправді її особиста справа, адже наявність чи відсутність на свідоцтві про право власності на нерухомість чорнильного штемпелю БТІ, ні просто плями чорнила чи кетчупу, не скасовує недоторкане право приватної власності). Тобто соратниця Макарової Малич в любий зручний момент зареєструє своє свідоцтво в БТІ, а ось сама Макарова так і залишиться особою з непевним статусом в будинках ОСББ "Лісова пісня".

Ігноруйте нероб

Як же захиститись власникам від випадів новоявлених швондерів? Досвідчені правники радять найперше ігнорувати таких осіб, виключити будь-які особисті контакти з ними, адже зазвичай головний "план" кожного такого пройдисвіта – посіяти паніку у власника шляхом залякування перспективою відібрати власність. Якщо ж шахрай стикається з впевненим та спокійним власником, з якого тяжко зробити жертву, він (чи як у випадку з "Лісовою піснею" – вона) рушають на пошуки слабшої жертви. Адже зазвичай такі особи є звичайними неробами, які просто не вміють іншим способом заробити на власне існування, окрім як що-небудь витиснути з інших. І коли прийде час солідарності та згуртованості всіх справжніх власників, шарікови неодмінно повернуться до свого природного стану.

Зовсім інша ситуація, якщо на ваші права йде активний напад, зокрема й застосуванням сили. Зновуж таки, не бійтесь і не панікуйте, в цьому випадку ваше право і обов'язок вжити максимально дієві заходи захисту. Іноді в таких випадках розумно звернутись до досвідченого юриста.

Але у випадку із "Лісовою піснею" буде достатньо рецепта від доктора Борменталя з того ж таки булгаківського "Собачого серця":

"...доктор Борменталь: – А Швондера я собственноручно спущу с лестницы, если он еще раз появится в квартире профессора Преображенского!

Швондер: – Прошу эти слова занести в протокол!!..."











© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua