Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Терористи

Юрій Шеляженко | 4.02.2016 13:33

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Оповідання.

Терористи
Поліція увірвалася до купе мовчки, не постукавшись. Чорних було п'ятеро: двоє хлопців, двоє дівчат та високий чолов'яга з рожевими бородавками на трупно-блідій лисині. Старший чорний рвучко сів поряд з Ніною, при цьому перевернув собі на коліна гарячий чай і тихо вилаявся. От чому вони одягаються в темряву, подумав Степан: ні чай, ні кров, ані плювки анархістів не заплямують честь мундира.

- Руки! – наказала чорна дівчина.

- Ви б хоч привіталися, - кинув докір Степан.

Чорна дівчина почервоніла, але заклацнула наручники на зап'ястях Ніни.

- Огляньте її речі, - скомандував старший чорний та звернувся до Степана, - Пред'яви документи.

- В сумці під ліжком.

- Добре, пошукаємо. Виходь. Цю теж виведіть.

Двоє чорних вийшли і стали на проході до купе з двох боків. З-за плеча одного виглядав стурбований провідник. Степан вийшов за ними і дав провіднику двадцятку за чай. Чорна дівчина витягнула в коридор Ніну, міцно тримаючи її за лікоть.

- Паспорт у боковій кишені, - сказав Степан, спостерігаючи, як лисий чорний риється в його сумці. Той не поспішав лізти в кишеню. Перебрав білизну, зазирнув у термос, ввімкнув фотоапарат і переглянув останні фотографії. Нарешті витяг паспорт, пролистав, пошкрябуючи сторінки нестриженими нігтями. Підійшов впритул до Степана. Віддав йому паспорт. Показав кулак – потворний жилавий кулак, під молочною шкірою якого зміїлися товсті чорні вени.

- Не пхай носа, куди не слід, - пригрозив тихо.

Заперечень не послідувало, і він взявся за речі Ніни. Розпотрошив її сумку та рюкзак. Витяг планшет, десять хвилин з ним грався і нічого не знайшов. Не приховуючи відчаю, обмацав сумку знизу: чи нема другого дна? Один з чорних, який також рився в рюкзаку, підійшов і показав Ніні пакетик:

- Це ваше?

- Іди нафіг! – обурилася Ніна.

- Думаю, це не її, - сказав Степан.

- Він жартує, - суворо сказав лисий поліцейський, - Вибачте, громадяни, але ви маєте розуміти, який зараз час. Була оперативна інформація, що ця громадянка везе зброю. Інформація не підтвердилася.

- Мені боляче, - сказала Ніна. Вона підняла руки зі скутими зап'ястями і склала долоні лодочкою, наче просила милостині чи благословення.

- Не примушуй мене вибачатися двічі, - скривився лисий чорний, повернувся спиною і, виходячи, додав:

- Я вас не затримую.

Чорна дівчина, почервонівши і закусивши губу, знімала наручники.

- Вибач. Я сама винна. Начальник не казав цього робити. Просто я тебе боюся.

- Йди геть, чорна!

- Навіщо ти мене ображаєш?! Я така біла, як і ти!

- Зніми чорне і будеш білою. Зараз ти для мене чорна. І не клей мені расизм. Я африканців поважаю, вони вміють постояти за себе на революції. В Африці поліція тричі подумає, перш ніж напасти на людей.

- І рівень життя в Африці деінде вище, ніж у нас, - додав Степан.

- Поїзд відправляється! Сторонні, покиньте вагон! – донеслося з коридору попередження провідника.

Чорна дівчина прожогом вискочила з купе. Вагон здригнувся. Поїзд плавно рушив. Залишився позаду і старший чорний за товстим вікном, який в оточенні підлеглих кричав та лаявся по мобільному.

- Ще два чаю? – запропонував Степан.

Ніна промовчала, задумливо дивлячись у вікно. Вона проводжала поглядом недружнє містечко, що гналося за поїздом стаєю диких руїн та сміттєзвалищ.

- Я кажу, зігрітися чаєм не завадило б. Чи тобі каву?

- Віддай снайперку. Ніхто, крім тебе, не міг взяти.

- Ніно, ми познайомилися з тобою лише сьогодні, але я не перестаю тобі дивуватися. Навіщо ти їдеш у столицю зі снайперською гвинтівкою?!

- Не пхай носа, куди тобі не слід.

- Балакаєш, як чорна!

- Ти не міг її далеко сховати.

- Точно. Твоя снайперка загорнута в матрац на третій полиці. Але ти не відповіла на моє питання. Мабуть, тобі соромно зізнаватися. Ти ж сама знаєш, що пристрелити президента – дурна ідея.

- Що ти собі дозволяєш!

- Ну, я палив біля туалету і випадково почув, як в тамбурі провідник базікає по телефону з чорними та погоджується бути понятим. А коли ти виходила, потихеньку сховав твою снайперку. Але погодься, якщо ти пристрелиш президента, будь-яка сволота з його оточення займе місце головного мерзотника і продовжить грабувати народ та морити голодом трудящих. Індивідуальний терор ні до чого не приведе. Треба підірвати бомбою все збіговисько еліти, щоб почалася революція!

- Що ти розумієш, ідіоте! Постраждають невинні люди! Поряд з президентом на церемонії будуть лідери національно-визвольного революційного руху!

- Невинні люди? Ці холуї в камуфляжі?! Вони винні, що мої батьки живуть у злиднях! Вони винні, що мої товариші сидять без роботи – ті з них, які ще живі! Повірити не можу, що ти закохана у кровопивць, які розв'язали безглузду війну!

Степан поклав свою руку на руку Ніни. Вона схилилася до нього і кричала йому в обличчя:

- Як ти смієш називати війну безглуздою, коли стільки моїх побратимів загинули за славу нації?! Нам потрібна перемога! Президент – боягуз, і ти разом з ним?! Таких, як ти, треба відстрілювати!

- Заспокойся, ніхто нікого не відстрілюватиме. Після добрячого вибуху це вже буде зайвим.

Вони гнівно дивилися один на одного, мало не впершись носами, і тут... поцілувалися.

І поцілувалися ще.

І продовжували цілуватися, коли провідник приніс чай.

- Я не дозволю тобі пристрелити президента і зробити з олігарха народного мученика, - сказав Степан, підсипаючи цукру в стакан.

- А я не дозволю тобі перебити всіх лідерів нації, бо ти ненавидиш одного боягуза, - заявила Ніна, обережно відсьорбуючи гарячий чай.

- Тоді що будемо робити?

- Поживемо разом.

- В цій країні? З такою владою?!

- Хіба це має значення? Коли ми разом, ніяка влада не вкраде у нас щастя.

Вони вийшли на наступній зупинці, так і не доїхавши в столицю.

Урочисту церемонію, на яку вони їхали, було скасовано з міркувань безпеки.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua