Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/life/4a58536d33b5a/

Совість...

Улас Золотоноша | 11.07.2009 11:55

Ніколи не думав, що поховати гідно сьогодні людину, а ще до того ж і вельми поважну, так надзвичайно важко... І що пов'язано це із утратою елементарної совісті...

Останні три дні почувався, як на голках, бо померла близька мені людина – знаний на весь світ поет, перекладач, критик, літературознавець, сходознавець, лауреат різноманітних премій, заслужений діяч культури, мій дорогий земляк і фактично однодумець Микола Мірошниченко. Тож вважав за свій священний обов'язок хоч у чомусь допомогти нещасній і розгубленій дружині свого друга в організації похорону...

Слава Богу, поховали Миколу гідно й із належними почестями. Прийшло багато люду, щоб провести в останню дорогу Майстра, і розголос про цю трагічну подію блискавично розлетівся в усі кінці світу. Наприклад, у низці національних ЗМІ була розповсюджена вельми сумна інформація. А в Криму буквально весь маленький кримськотатарський народ глибоко сумує через цю величезну для нас та для нього величезну втрату, і з Азербайджану надійшла злива телеграм, у яких висловили свої найщиріші співчуття багато людей, серед яких був і вельмишановний Надзвичайний та Повноважний посол Азербайджану в Україні пан Тальят Алієв, народний поет Азербайджану Аббас Абдулла, інші високоповажні діячі, які чудово знають і цінують величезний внесок Миколи у зміцнення взаємозв'язку між двома великими братніми літературами – азербайджанською та українською...

Одначе мене все ще не полишає гіркий осад від існуючої вже традиційної...байдужості очільників нашої рідної Національної спілки письменників України до долі своїх спілчанців, до якої належав померлий мій друг Микола. Ні, на його похорон усе таки наважився прийти сам Голова спілки, красуючись перед людом у традиційній вишиванці. Одначе цього замало. Треба було б ще й елементарно попіклуватися про організацію похорону. Наприклад, коли я звернувся з проханням допомогти людьми, яких можна було б задіяти для доставки труни з тілом померлого від моргу до Будинку письменника, а також на місце поховання до Василькова, у відповідь...не отримав нічого. Перший заступник Яворівського Василь Шкляр, до якого я безпосередньо звернувся допомогти, десь заховався на...Черкащині, чим сам себе усунув від вирішення проблеми. І голова Київської організації Віктор Баранов також самоусунувся, навіть не прийшовши на похорон. Тож довелося мені самому шукати людей, які, на щастя, знайшлися, бо світ ще не без добрих людей...

Отже, виникає питання: чи проснеться колись елементарна людська совість у керівників Національної спілки письменників України?

ШАНУЙМОСЯ, УКРАЇНЦІ, БО МИ ТОГО ВАРТІ!...


© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua