Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
война   дельфины   жизнь   медиа-эксперт Николай Сухомлин   море   Николай Сухомлин   пловец   смерть   спасательный жилет   спасение

ЯК ДЕЛЬФІНИ ПАРАШУТИСТА РЯТУВАЛИ


3
Рейтинг
3


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
4

З Петром Семеновичем Калашниковим ми познайомились в Одесі, під час мого "південного відрядження". Сидимо, розмовляємо, він згадує про війну. Одна з воєнних пригод його життя мені запам'яталася – у роки війни він був стрільцем-радистом бомбардувальника.

ЯК ДЕЛЬФІНИ ПАРАШУТИСТА РЯТУВАЛИ
Микола СУХОМЛИН, Харків

З Петром Семеновичем Калашниковим ми познайомились в Одесі, під час мого "південного відрядження". Сидимо, розмовляємо, він згадує про війну. Одна з воєнних пригод його життя мені запам'яталася – у роки війни він був стрільцем-радистом бомбардувальника.

- Це сталося у польоті 4 серпня 1944 року, – розповідає майор запасу Петро Калашников. Ми цього дня бомбили фашистські кораблі в окупованому гітлерівцями болгарському порту Бургас. На бойове завдання вилетіло 12 бомбардувальників та шість винищувачів супроводження. У задній кабіні одного з бомбардувальників був він, 18-річний стрілець-радист Петро. Гвардії лейтенант Луньов і гвардії старший сержант Гончаров вели свої машини так близько, що було видно зосереджені обличчя пілотів. Калашников здогадався: зустріч з ворогом буде гарячою.

Щоб забезпечити надійний захист бомбардувальникам, вирішив умовним сигналом ракети звернути увагу наших винищувачів на ФВ-190, що наближалися. Схопив ракетницю і... натиснув на спуск трошки раніше, ніж націлив ствол у проріз турелі.

Ракета, бризкаючи іскрами, шалено гасала в тісній кабіні повітряного стрільця-радиста. Гвардії матрос Петро Калашников намагався схопити її або затиснути колінами. Та, на жаль, марно. Врешті-решт, йому вдалося, притиснути її до жилета руками, захищеними шевретовими рукавицями. Він одразу відчув страшенний біль в обпечених пальцях. У голові промайнуло: "Швидко викинути!" Рвонув червону скобу кришки люка. Ураганний потік повітря, що ввірвався, викинув його з кабіни...

Вивалившись з літака, Калашников ні на мить не забував про ворожі винищувачі. Тому кільце парашута рвонув не відразу, а через кілька довгих секунд.

Приводнився Петро благополучно, хоча одна з ножних лямок на час розкриття парашута перервалася – її було пошкоджено вогнем. Горезвісна ракета пропалила також у кількох місцях комбінезон, рукавиці та рятувальний жилет. У воді нестерпним болем нагадували про себе опіки на руках і животі (глибокі шрами залишилися на все життя). Місце приводнення знаходилося кілометрів за сто від Кримського берега.

У перші хвилини Калашников почувався непогано. Рятувальний жилет хоч й прогорів, але тримав на плаву добре, – він був комбінованим, частково наповненим морською травою. З продірявленої вогнем гуми виходило повітря, але висушена трава мала достатню плавучість. Хвилини складалися в години. Настав вечір. Калашников продовжував пливти, орієнтуючись тепер за зірками. Серед ночі раптом почув слабкий свист і відчув, що у воді вже не сам...

Першої ночі дельфіни – близько десятка – оточили плавця, і це додавало йому бадьорості. Ні, вони не підтримували його своїми спинами – чого не було, того не було. Зате зробили дещо більше. В безпосередній близькості від людини, яка потрапила в біду, аборигени моря били хвостами по воді, водночас було чути характерний, лише їм властивий свист. Цими діями вони надали йому не лише моральну підтримку.

Плаваючи навколо Петра, дельфіни "взяли в оточення" і табун камси. Дрібні рибинки завдовжки не більш як палець самі лізли в кишені комбінезона, за комір, у рукави. "Камса – їжа та питво", – здогадався підбадьорений Петро. Наповнюючи рот дрібною рибою, він жував і ковтав її. Настав ранок. Калашников продовжував пливти на схід.

Дуже ослабши, але не втрачаючи надії на порятунок. Вірив, що його розшукають літаки і наведуть який-небудь катер чи інше судно. Година за годиною тягнувся час. Болісно довгий день наближався до кінця, а літаки, хоча зрідка й з'являлися неподалік, вочевидь не знаходили його. Петро дедалі слабшав, але продовжував мляво працювати руками й ногами. До вечора дельфіни знову оточили його – знову з'являлася камса. Уночі плавець кілька разів непритомнів. Почалися галюцинації...

Рано-вранці 6 серпня Калашникова підібрав баркас євпаторійських рибалок. Петро був непритомним. Судячи з того, що його знайшли за двадцять кілометрів від берега, він проплив від місця приводнення з парашутом не менше 80 кілометрів. Звичайно, таку велику відстань за 40 годин, проведених у морській купелі, йому б не подолати. Допомогли попутна течія та вітер.

Майже бездиханного хлопця привезли до Ялти. Тільки тут, у шпиталі, Калашников прийшов до тями. Лікарі ціною великих зусиль повернули його до життя. Видужавши, молодий авіатор повернувся у стрій, відзначився у ратному труді і був нагороджений медаллю "За бойові заслуги".

Закінчуючи свою розповідь, Петро Семенович, посміхаючись, сказав: "Врятували мене не лише люди в білих халатах і євпаторійські рибалки, а й дельфіни".

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua