Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
милосердя   мораль   формальна віра

А якщо Катерина народила б Ісуса?

Beware | 6.03.2008 16:27

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
9

"Никита:
Геннадий:
Татьяна – вымышленный персонаж. А Вы обсуждаете её, как реальную девушку.
Все мы тут в некотором роде вымышленные персонажи. Так что нам можно."
(http://narodna.pravda.com.ua/life/47cd1061c296e/view_comments/page_8/)


Раз НП не поспішає мене винищувати як нік (хоча я вчора про це ввічливо попросила у приватному повідомленні), скажу, що продовжувала сама з собою обігравати тему статті Володимира Павловича "Про толерантність у "Катерині" Т.Г.Шевченка" *http://narodna.pravda.com.ua/life/47cdbd9d859d9/) і от до яких єресей додумалася.

А що б сталося, якщо Катерина народила б Ісуса? У тому самому описаному Шевченком селі, при тих самих обставинах. Село, як стрверджує автор, було високо моральним. Хоча всі всіх знають, як ми тут на НП, і ту Катрусю і батьків її, так діяти не гоже (плутатися з москалями). Продивись випадок, і всі дівчата почнуть від москалів народжувати. Нікому і на думку спало, знайти їй якогось чолов*ягу, вдовця, якогось скромного працівника, якому така файна молоденька панночка у сто років не світить, та підрядити його бути чоловіком Катерині та батьком Ісусику. І дядько б жив би довше та щасливіше, і Катерина була б йому вдячна за сина, та берегла б його і любила. Але ми ж не якесь дике плем*я довбаних індейців, які так би і зробили, ми ж Європа, цивілізація, справжня мораль! Тут же треба проявляти людську СОЛІДАРНІСТЬ, а ми не навчені. Москаль – чужак, і чужих дітей ми не виховуєм. Це тільки у кіно у нас можна народжувати і чорненьких і жовтеньких, а у житті ми не занадто кольоро-толерантні інтернаціоналісти. Слава богу, хоч москаль той був білої раси.

Та вже, припустимо що взяв Катерину якийсь чолов*яга і став Ісусу батьком. Але село ніколи б не вибачило того невірного кроку Катерині. Всі б "куми" добре пам*ятали, хто звідки взявся і не забували б про те нагадувати при любій нагоді.

А хлопець той виріс та почав так по-людськи ставитися до повій! Всім знайомо, яблуко від яблуні далеко не падає. І взагалі почав поводитися як якийсь хіпі. Волосся довге, речі підозрілі. До церкви ходить тільки бешкетувати, міси не відвідує, попів не любить. Волелюбний занадто.

Зато коли його розп*яли, тих односельчан навкруги, напевно, багато стояло. А церква, як завжди, зробила merchandasing (за те її і критикував Ісус у свій час), як після вдалого фільму, поставила розп*ятого Христа у натуральну величину на своїх алтарях, навипускала хрестиків, дарма що це споруда для катування Ісуса, і почала їх продавати у великих кількостях, щоб любий бажаючий міг повісити його собі на шию, як сувенір і спогад про назабутнє шоу.

На днях ходила на концерт прощального туру найкращого кубінського барда Сільвіо Родрігеса. Він свій виступ почав з пісні, яку я хочу привести, хоча вона і іспанською мовою. Але ви можете її перекласти автоматичним перекладачем (жахливо, напевно, буде, але у мене починається робочий день і немаю часу). Вона співзвучна темі, з неї він почав свій концерт. Цей співак відмовився співати одну пісню, яку написав багато років тому для сандинистської революціі у Нікарагуа, яка так же бездарно провалилася, як наша помаранчева. Публіка образилась. Побільше б таких принципових людей. Якби Богатирьова відмовилась тоді працювати з Ющенко, я тільки б за це їй багато чого вибачила і почала б навіть хоч якось поважати.

"El Necio" Silvio Rodríguez

http://www.youtube.com/watch?v=Q_hbAxpApBA (правда, я не знаю, хто так жахливо записує)

Para no hacer de mi ícono pedazos

para salvarme entre únicos e impares

para cederme un lugar en su parnaso

para darme un rinconcito en sus altares

Me vienen a convidar a arrepentirme

me vienen a convidar a que no pierda

me vienen a convidar a indefinirme

me vienen a convidar a tanta mierda

Yo no sé lo que es el destino

caminando fui lo que fui

halla Dios que será divino

yo me muero como viví

Yo quiero seguir jugando a lo perdido,

yo quiero ser a la zurda más que diestro,

yo quiero hacer un congreso del unido,

yo quiero rezar a fondo un "Hijo nuestro".

Dirán que pasó de moda la locura,

dirán que la gente es mala y no merece,

mas yo partiré soñando travesuras

(acaso multiplicar panes y peces).

Yo no sé lo que es el destino,

caminando fui lo que fui.

Allá Dios, que será divino:

Yo me muero como viví.

Dicen que me arrastrarán por sobre rocas

cuando la revolución se venga abajo

que machacarán mis manos y mi boca

que me arrancarán los ojos y el badajo

Será que la necedad parió conmigo

la necedad de lo que hoy resulta necio

la necedad de asumir al enemigo

la necedad de vivir sin tener precio

Yo no sé lo que es el destino

caminando fui lo que fui

allá Dios que será divino

yo me muero como viví.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua