Нам слід забути слово "примусити"...

Нагадалося шоу Шустера кількамісячної давності, в якому показували як в одній з Львівських шкіл учні виробляли перед учителем препаскудні речі (навіть описувати бридко). А учитель тільки: "Тихіше, заспокойтеся, прошу вас, що ви робите..." А був би страх дістати вовчий білет, з яким потім не можливо було би продовжувати навчання – такого і близько б не було. А тут, бач, батькам і повідомити не можна про поведінку учня.
Таке враження, що автор став заслуженим учителем працюючи виключно з малюками, яких можна привести до порядку тільки грізним прізвищем Громовий і строгим поглядом.

Продовжу. Як буде змалку дисципліна – то потім і поліцейських в школах не буде потрібно. Чи ви дійсно думаєте що вони там для прийняття скарг на батьків? Якщо так, то чи не логічніше було би поставити скриньку чи книгу скарг, замість постійного скаргослухача?
Звичайно, ідеально ростити плодоносне деревце потрібно легкими скеруваннями напрямку росту саджанця ("гни гілку поки молода"). Але як це було занедбано, або садівник спочатку був не вмілий, то не застосовувати пилок і тросів-противаг було би нерозумним.

Взывание к идеальному – пустая трата времени.
Это когда на каждого ученика по педагогу, тогда можно и по-хорошему, добротой. Ну, а если два студента у одного учителя, то пожалуй одной добротой не обойтись – нужны принуждения. Учиться-то сложно и трудно! Как не принуждать себя!

Мене також здивував автор. Дивна логіка,коли батьки будуть в курсі поточних подій, то палиця почне гуляти спинами учнів! А авторові не спало на думку, що процес виховання дітей включає також і їх безпосередню участь,а саме, пан директор навіть не припускає, що учні,відчуваючи що вони під контролем і школи і батьків – просто почнуть краще вчитися! Дивно, що директор цього не розуміє. З другого боку, чому автор, як "стимул" розглядає тільки примус? А заохочення? Хіба гарний відпочинок чи екскурсія не можуть стимулювати процес навчання. Про Канаду, це взагалі ідіотизм і не більше. Автор не усвідомлює,що дитина може з пустощів чи бездумно зателефонувати 911 і після цього сімю чекає справжнє горе

Цей напрямок не є новим в історії педагогіки. Але, наскільки мені відомо, він давав добрі результати тільки в окремих випадках і в руках талановитих педагогів. Може, автор і є таким унікальним педагогом, який вміє працювати з дітьми, забувши слово "примушувати".
Але, на мою думку, без примушування неможливо ні навчання, ні виховання. Недаремно ж сказано "Корень ученья горек, но плод его сладок". А хто з нас чи в дитинстві, чи в зрілому віці без примушування буде гризти гірке коріння!

Добре: примус – це зло.

Перше – до якого віку? Пожиттєво?
Відсутність примусу взагалі неминуче породить
безкарність і абсолютний егоїзм.
Хай не у всіх – але смердітиме вся діжка,
а не тільки ложка.

І друге – а той поліцай батьків як виховує
після дитячих скарг? Штрафами?
А якщо батьки відмовляються платити?

Хоча, як привід для роздуму,
стаття цікава.

А щастя – це короткочасний стан душі,
ні насадити, ні скасувати якого
не зможе ніхто.
В тому числі і Александр.

"Битиё определяет сознание!"

Ми всі живемо змушеними виконувати не те що хочеться, а те що потрібно. Часто це за щастя – займаєшся любимим ділом а тобі за це ще й гроші платять. Ну а коли хочеться їсти, коли на тобі відповідальність за свою сім*ю, то погодишся на будь-яку роботу, аби гроші. Не завжди подобаються явно дебільні закони, але знову ж через відповідальність перед суспільством, змушений їх виконувати. Щоби стати зразковим громадянином, дитина повинна навчитися підкорятись якимсь правилам, якимсь законам, навіть коли вони їй здаватимуться несправедливими.
Батіг і пряник – ось емпіричний спосіб виховання, а ви, як я розумію, пропонуєте виховувати дітей навіюванням, так як Кривоногов.

Відносно гри на скрипці.
Колись в дитячій музичній школі я будучи ледачим і невдобним до цього мистетства чув від учителя таке. "Он Паганіні (здається він) теж не хотів виконувати музикальні вправи, так батько його запирав на цілий день і малий Паганіні з примусу мусив вчитись. Потім в нього стало получатись, а потім розігрався так, що тільки смерть зупинила".
Це я до того, що поки дитина не попробує себе в чомусь, не напружиться в оволодінні майстерністю, вона не знатиме на що ж вона здатна. А без примусу в дитині виросте не сила волі, а самодурство.