Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Нам з Тобою буде, що згадати..."

Юрій Самсон | 12.10.2007 16:07

11
Рейтинг
11


Голосів "за"
16

Голосів "проти"
5

Я люблю Україну в собі, люблю Україну в Тобі – і Ти знаєш це...

''Нам з Тобою буде, що згадати...''
Ми вийшли на нічне подвір'я... Останні теплі дні неспокійного літа проминули у тривожному передчутті якихось невідворотних змін. Проте ніжна й лагідна українська осінь, здається, не поспішала відбирати у нас брехливу й пристрасно оманливу,та таку спокусливу, надію. Надію на знову й знову сонячні ранки, застиглі між двох Світів дні, тихі й спокійні вечори...

Дивно, як багато може сказати саме мовчання. Наші обличчя такі промовисті, хоч свого я не бачу, але відчуваю – Ти мене розумієш. Я люблю Україну в собі, люблю Україну в Тобі – і Ти знаєш це. Власне, Україна нас і поєднала. До болю просто – бо ми удвох живемо на цій благодатній землі, та до нестями складно – бо наші стежки в якусь мить перетнулися...

Ти кажеш, що так мало статися. І ми обоє жалкуємо, що не зустрілись раніше. "А якби я Тебе зовсім не зустрів? Ніколи?," – думаю я. Ловлю Твій погляд і читаю у ньому: "Якби не любили України, то й не зустрілися..."

Дивно якось виходить. Ми ж люди, такі самі,як і всі навколо. Але начебто й не зовсім такі. Бо наше знайомство без отієї любови ніколи й не відбулося. І що нас єднає сильніше: любов до України, чи кохання поміж нами?

Ми здатні пробачити одне одному багато безглуздих речей, негідних вчинків. Але ніколи не змогли б вибачити зраду Батьківщині, лихе слово на Її святі кольори життя. Чи усвідомлюєш Ти, як нелогічно відбудеться наш розрив?

Здається, Ти не усвідомлюєш. Ми обоє підемо у теплу осінь, зникнемо у світанкових туманах Великої України. Але ж так само любитимемо Україну в собі, Україну в комусь... І хто той "хтось" – не знаєш Ти, не знаю я. Далебі. Це питання тепер виглядає таким ницим й убогим, що хочеться посміхнутися. І я бачу, як з Твоїх солодких вуст злітає така мила посмішка. "Я теж намагатимусь", – подумав. Але від цього гіркота розлуки набуває нестерпних розмірів...

Отже, ми підемо. Принаймні я знатиму, що у Тебе все гаразд. Бо любити Україну – це значить мати майбутнє, мати стрижень прагнення до життя... А ще це означає, що ніколи Твоя красива душа не буде самотньою...

Нам з Тобою буде, що згадати. Йди, моє Кохання. І нехай на дворі вже глупа ніч, але Ти все ж розумієш. Правда? Я бачу таке необхідне розуміння знову у Твоїх очах. Це так добре, що нам не треба слів.

Я згадуватиму цю нашу осінь завжди. Я пам'ятатиму Тебе. Бо забути людину, у якій кохаєш Україну так само як і в собі, просто не можливо...

Ніжні обійми. Тремтячий поцілунок. І ми віддаляємось. Але таке відчуття, що серце у цей момент розірвалося навпіл. Невже ми змогли поділити все, та любов до України так і житиме у нас нероздільною?

А значить, Сонечко, нам з Тобою буде, що згадати...



Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua