Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Лист, що не буде почутий

Gruz | 27.09.2007 18:34

9
Рейтинг
9


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
2

Ти – лох! Ти чмо і лайно. Відчуй це глибоко. І зараз нема жодного вагомого аргументу, щоби довести протилежне. І ніякі слова не доведуть протилежного. Хіба за Тебе скажуть Твої справи.

Наші брати-росіяни ставлять пам'ятники своїм героям і нашим ворогам у нас на території (Одеса, Симферополь). Вони ж нахабно руйнують наші (Харків, Полтава, Хмельницький). Відповіді нема.

Виявилось, що досі малоактивне козацтво (важко розібратись яке саме), чи не єдине виступило з позиції честі. Воно не намагалось "сподобатись виборцям", а спробувало ствердити нашу, українську правду. І коли навіть з цієї спроби не вдалось, коли не відстояна справа, то хоча би відстояна честь.

Тепер конкретно до Одеси. Коли вже козацтво проявило себе там, то звернусь до нього, як до провідника процесу. Хоча не маю ілюзій щодо задтності командирів, лідерів, провідників та отаманів з гетьманами "йти неухильно, йти до кінця". Їм не потрібно ВСЕ. Їх влаштовує животіння.

Коли б ми вчились так як треба, то розуміли б:

1. Ситуацію із пам'ятником треба додавлювати. Треба кинути клич і стягувати людей з усієї України. Бо далі відступати вже нема куди. Свої ставлять, наші зносять.

2. Треба діяти безкомпромісно. Ніяких домовленостей з "мусорами" (міліцією їх давно не повертається язик називати). Розумію, що це "черевато боком" і репресіями. Але якщо ми цього боїмось – нащо звати себе козаками чи там націоналістами?

3. Якби ультра-супер-пупер-націоналістична Свобода кинула клич і звезла би людей в Одесу, то вона би пройшла в парламент. Хоча сам розгляд цього питання в такому ключі є ганебним для "націоналістичної" партії. Тут є питання честі України, а не електроальних симпатій. Пристосуванство – шлях до центризму. "Країні потрібен Литвин"?

Я переконаний, що в Україні є достатньо сильних молодих чоловіків (та і дівчат), які би відгукнулись на клич і докладно пояснили би всім, де і які пам'ятники можуть стояти в Україні. Найгірше, що може статися – здача без бою.

Вони ж граються в політику, тому "радикальними речами" не займаються – це може не сподобатись виборцям.

Козацтву доцільно було би звернутись з відкритими листами до лідерів цієї та схожих організацій (УНСО,МНК,НА,інших козацтв тощо) та вимагати або активізації в цьому питанні, або негативної відповіді, щоби було чітко названо хто є хто. І чим болючише буде названо, чим більше це вдарить по "іміджу" цих організацій – тим краще. Такі амеби мають або вмерти, або еволюціонувати в хижаків.

Я розумію, що нема гідних командирів. Ніхто з командирів не скаже натовпу "вперед", ніхто не ризикне прорвати кордони мусорів, пройти до пам'ятника і знести або хоча би пошкодити його. За це посадять. А може й ні. Ніхто з командирів не організує витягування своїх. Якщо посадили одного – то хай беруть всіх, або жодного. І навіть якщо візьмуть всіх, це краще, ніж нас опустять знову – один з нас сидітиме в кутузці, а решта по хатах.

Ви скажете, що таким чином ми "втратимо організацію" під репресивним апаратом. Та кому такі наші організації потрібні? Чого вони варті, коли не можуть навіть спробувати вступити в конфлікт за наші, українські інтереси? Ця позиція – позиція тих, хто не пішов воювати за Україну в 1917-му (бо навіщо гинути під Крутами, треба зберегти молодь для майбутнього нації), а потім їв дітей в голодоморах. Тому голодомор, як це не жорстоко, був справедливим. Це не означає, що він не кричить про помсту. Але це відступ від теми, вибачте.

Що нам втрачати? Все і так втрачено. Ми хіба можемо спробувати врятувати честь – свою і Нації. Може це дасть нам сили або народить нащадків на гідних прикладах. Мабуть, мізерна з погляду сучасноті, праця Міхновського народила Україну. Бо великі справи народжує чесніть перед собою і Богом. Чесніть у вчинках, а не в переконаннях на своїй кухні.

Клубок політичних компромісів і угодовства заради Великої Мети. Хто пішов таким шляхом, той став моральним виродком. Брудними руками Велике, Розумне, Добре, Вічне не побудуєш. Угодовське животіння напевно не має перспетив ні для нашого руху, ні для нашого сумління та Спасіння.

Ви скажете, що зараз вибори. А це провокація з метою отримання електроальної переваги синіми чи там помаранчевими. Зараз це не на часі. Але ж зрозуміло, що і після виборів ніхто в Одесу теж не поїде, так само як і до них.

Дуже зручно ворогам під час виборів стверджувати свою правду – це період вседозволеності. Бо українці, через вибори, опиратись не будуть. А після виборів теж не будуть. Нам нав'язали правила, за яких ми навіть теоретично виграти не можемо. І ми за ними граємо. Але ж на кону не гроші, не власне життя, навіть не власної сім'ї.

Може бути тільки три цінності – Нація, Справедливість і Честь. Хай буде проклятий той, хто скаже, що добро Нації може йти всупереч Справедливості. Чи що вчинки без Честі можуть йти на добро Нації чи Справедливості. Але це вже інша філософська проблема.

В Україні всі події відбуваються тільки в напрямку погіршення. Можна спробувати не допустити поставити пам'ятник Катерині ІІ. Знести його – неможливо. Така саме небезпека з двомовністю – якщо її приймуть, то це назавжди. Або до революції. При демократичних виборах і референдумах дороги назад не буде.

Ви спитаєте, чому я, такий крутий, правильний і радикальний сам цього всього не роблю. Бо писати легше, ніж робити. Бо сам лох.

Але те, що я не роблю сам того, про що говорю, не знімає відповідальності з усіх тих Мохників, Тягнибоків, Рогів, Медуниць, Іляшів, Гузів, Тополь, Карп'юків, Ярошів, Шкілів, Сердюків, Гірників, Сичів, Любомирів (вибачайте, кого забув) і десятків "інших, незнаних нам", на посадах середьої ланки. Панове, у вас є люди, у вас такі-сякі структури, такі-сякі кошти. Нема у вас лише Бажання, Жаги до Перемоги, Жаги до Правди і Справедливості. Вам не треба Революція. Ні, ви не погані. Просто ви – не ті. І ваш гріх не стільки в тому, що ви нічого не робите. Не в тому, що форма не відповідає змісту, а в тому, що ви не прагнете стати таким змістом, який би відповідав формі.

Проблема українського руху не в його слабкості і жалюгідності, а в тому, що він не шукає виходів з цього становища. Не здатний робити для цього надзусилля. Не здатний нести втрати. І не хоче бути здатним.

Коли я кажу "він", я маю на увазі Тебе конкретно. Бо Тобі конкретно відповідати перед сумлінням, Богом і онуками. І Ти конкретно боїшся робити Вчинки і нести втрати. Скажу пряміше – йти на кроки, за які можна отримати по зубах, сісти чи навіть бути вбитим. Зрештою таке ще треба заслужити. Ти навіть цього не гідний.

Неможна давати по зубах Злу і не отримувати ударів у відповідь. Не можна не давати по зубах Злу, бо інакше ти і є частиною цього Зла.

Ти – лох! Ти чмо і лайно. Відчуй це глибоко. І зараз нема жодного вагомого аргументу, щоби довести протилежне. І ніякі слова не доведуть протилежного. Хіба за Тебе скажуть Твої справи.

Олексій Кононеко

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua