Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

"І дитина переконається, що без віри в себе жити не можна..."

Юрій Самсон | 9.08.2007 10:44

12
Рейтинг
12


Голосів "за"
18

Голосів "проти"
6

Я навіть не кажу про "реформування", необхідна повна перебудова всієї системи освіти. Навіть правильніше сказати – побудова. Бо те, що ми нині маємо, не є ні системою, ні освітою: Українською, національною, сучасною, відповідальною, продуманою, спрямованою на виховання особистостей у вільному демократичному суспільстві...

''І дитина переконається, що без віри в себе жити не можна...''
"Прагніть виховати в дитини віру в себе. Поставте її в таку ситуацію, щоб вона самостійно виконала якусь хорошу справу і любувалася її успішним завершенням. І скажіть їй: "Дитино, все, що ти бачиш, все, що тебе хвилює своєю красою, величністю, принадою, мудрістю, створила та людина, яка вірила у сили свої, яка вчилася думати і сліпо не потрапляла під вплив всього баченого і почутого". І дитина переконається, що без віри в себе жити не можна" Лев Силенко, "Мага Віра"

На превеликий жаль, у сучасній українській педагогіці (про совєтську взагалі не згадую), проблема психічного розвитку дитини не є визначальною. Разом з тим, психічний розвиток – це абсолютно особливий, відмінний від інших процес, який де термінується не знизу, а згори, тобто зумовлюється тими формами практичної і теоретичної діяльності, які існують на даному рівні розвитку суспільства.

Фактично у спадок від совєтів нам дістався непорушний постулат тієї системи, коли школа лише контролювала, як батьки вдома навчають і виховують своє чадо. Що само по собі є абсурдним. І це добре, коли батьки всупереч системі намагалися всебічно розвинути дитину, не пустивши її на самоплив комуністичної освіти. Але ж більшості було не до того. Важливішими були значно інші проблеми.

Наприклад, ні для кого не є секретом, що переважна більшість радянських людей займалась крадіжками (навіть приказка така з'явилась: "Скільки у держави не кради, все одно свого не забереш"), обдурюванням одне одного і незчисленної армії начальників, постійним пошуком "кому дати", щоб вирішити свої поточні проблеми тощо. Звісно, що діти, які не мали альтернативи у шкільному вихованні, переймали цей "передовий досвід" лицемірства, брехні та злочину від батьків. Так сформувалось не одне покоління. Наслідки чого ми пожинаємо й понині...

Але проблема ще й в тому, що сьогодні ці люди, про психологічний розвиток яких у дитинстві взагалі важко щось сказати, не мають бажання подивитися на світ сучасними очима, скинути внутрішнє ярмо, подолати кордон власної обмеженості та закомплексованості. І це є велика біда для України.

Та ще більша проблема, на яку наші можновладці разом із більшістю батьків в уже незалежній Україні не звертають уваги, це та сама практична педагогіка. У школах відсутня як така система виховання. Адже величезна кількість вчителів дісталась нам у спадок від тієї спотвореної системи. Випускники педагогічних "вишів" вже після 1991 року майже нічим від них не різняться. І це велика трагедія для України.

Коли я сьогодні приходжу в школу, де я навчався, то бачу повну деградацію. Інтелектуальний рівень педагогів здебільшого геть низький. Поведінка деяких вчителів просто абсурдна, зважаючи на те, де вони працюють. А те, що об'єднує й учнів і педагогів – майже повна байдужість до того, чим вони займаються: у вчителів до викладання, в учнів до навчання.

І ніхто цією проблемою серйозно не переймається. Ні батьки (виховані в совєтах), ні держава, керманичи якої так само ще з тієї епохи, ні суспільство загалом. Усім глибоко байдуже. Хоча, на мою думку, найперше цим би мала турбуватись держава. І міністерство освіти, яке очолював то есдепеушник, то нині вірний ленінець Ніколаєнко, переймається далеко не тими проблемами. Шкода, що й Президенту так само байдуже.

Їм до розвитку дитини, майбутнього нашої нації (як дуже люблять заявляти вони на "тематичних зібраннях"), просто байдуже. Але це надзвичайно складний процес, в якому змінюються одночасно, системно та нерівномірно різні сфери людського буття: почуття, інтелект, поведінка, свідомість. І неуважність чи небажання чиновників сьогодні виконувати свою роботу матиме катастрофічні наслідки у майбутньому, якщо нічого не зміниться.

А міняти треба практично все! Я навіть не кажу про "реформування", необхідна повна перебудова всієї системи освіти. Навіть правильніше сказати побудова. Бо те, що ми нині маємо, не є ні системою, ні освітою.

Батькам же радив би побільше звертати уваги на своїх дітей. Не цуратися віддавати їм свою любов. Подумайте, наскільки важливою є сьогоднішній день. Не відкладайте на завтра добру пораду, красиве слово, розумну дію. Дітям у сучасному світі вкрай важко, можливо навіть більше ніж нам. Допомагайте формувати в дитини віру в себе! У власні сили! Бо у школах України, на жаль, ніхто цим не займається...

Далі буде.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua