Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
гуманізм   людська душа   педагогіка

Гуманізм – у маси!


8
Рейтинг
8


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
2

Якось мимоволі почала дивуватися, що такі важливі, здавалося б теми, як освіта – зовсім непопулярні на електронних сторінках. Бракує масштабних фахових дискусій з найголовнішого питання сьогодення – якими будуть наші діти в майбутньому, що вкладатимемо ми у їхні довірливі і світлі голови?

Гуманізм – у маси!
Підштовхнула мене до написання статті моя дипломна робота – вже котрий рік працюю над темою гуманізму в освіті. Цьогоріч вирішила поблукати в інтернеті у пошуках чогось нового. Якось мимоволі почала дивуватися, що такі важливі, здавалося б теми, як освіта – зовсім непопулярні на електронних сторінках. Бракує масштабних фахових дискусій з найголовнішого питання сьогодення – якими будуть наші діти в майбутньому, що вкладатимемо ми у їхні довірливі і світлі голови?

Перегортую сторінки найвідвідуваніших сайтів – і натрапляю на політику, скандали, продажність, смакування особистого життя відомих осіб і... просто несмак обступає звідусіль, немов чіпкі реп'яхи. Споживацька культура...Для нас стало найважливішим неважливе, для нас стало цікавішим низьке і плинне. Нам, виявляється, цікавіша політика і футбол за майбутнє наше і наших дітей...Замість того щоб згадати про політиків лише раз у чотири-п'ять років ми щодня псуємо собі і комусь настрій згадуванням про мільйони і мільйони вкрадених народних грошей, ревнуємо одного політика до іншого, сваримося вдома і на роботі через заяву "Юльки" і т. д. Скажіть – чому ми не перебиваємо один одного в запальній дискусії на предмет того, чи варто нашій дитині вчити релігієзнавство чи ні, чи варто занадто рано вчити її читати і писати? Невже наші діти для нас менш важливіші за те, що сьогодні сотворив якийсь політик?

Ми нізащо не поділимося зі своїми друзями враженнями про вчорашній красивий захід сонця – натомість ми похвалимося новими обновками, які завтра потьмяніють в світлі обновок наших друзів. Чому нами керує тлінне? Але ж небо – вічне, ідея – вічна, слово – пам'ятається віками. Ми легко відвертаємося від старенької бабці на лавці – бо це "НЕГЛАМУР"...Але саме вона – справжня, це проекція нашого майбутнього, а не придумана кимось краса для мас...

Знаєте, я – майбутній педагог. Мені доводилося зустрічати різні рейтинги популярності професій, чути думки знайомих, для багатьох з яких професія педагога – це непрестижно. Престижно зараз бути юристом, економістом, банкіром... А я вам скажу – що виростити достойну людину набагато важче, важливіше і почесніше ніж брехати в суді, ховати податки від держави... Знати, як відкрити маленькій людині цей великий і складний світ – набагато важливіше, ніж знати відповідну статтю, коли у тебе проблеми із законом.

Мені здається, ми не завжди знаємо, що сказати нашим дітям... коли вони ще чують нас і хочуть знати від нас більше. Як привити їм любов до землі, до життя, до природи, любов до себе врешті решт...справжню любов до себе, самоповагу, а не егоїзм. Якщо б ми знали, що сказати нашим дітям – вони б не шукали себе на непевних дорогах, вони б не сиділи у комп'ютерних клубах, де з 5-ти років вони "мочать" до крові різних потвор і злодіїв...

Мені чомусь здається, що ми втратили і втрачаємо вже не одне покоління українців-людей. Люди, яки мислять категоріями хом'яків, інстинктами тварин і вподобаннями магазинних поличок нічого не збудують – вони лише споживають. Ми – майбутні педагоги, відповідальні за те, якими виростуть наступні покоління. Ми відповідальні за те, щоб разом із науковим прогресом РОЗВИВАЛАСЯ ЛЮДСЬКА ДУША. Скільки ми можемо побачити графіків із розвитку економіки, видобутку вугілля, приросту населення, росту маси мозку і продовження людського життя за останні століття? А хто намалює графік розвитку людської душі?

Ми плекаємо наші тіла, робимо собі все досконаліші манікюри і форму нігтів, щораз модніше одягаємося і забуваємо про нашу духовну одежу, яка перетворилася в лахміття. Ви знаєте, люди дорослішають, але чимало залишаються духовними немовлятами.

Коли я прийшла в колектив маленьких людей – найперше чому дивуєшся – як важко зістикувати теорію і практику в педагогіці. Як легко піддатися спокусі "робити як легше" а не так, як собі це уявлялось. Як важко виховувати гуманною маленьку людину, якщо вона неслухняна або неконтактна. Але лише тоді, коли ти любиш дітей, коли ти поважаєш себе, вчися отримувати задоволення від спілкування з ними і ні – не перевиховувати їх – а допомагати їм адаптуватися до правил цього світу – розумієш, що це найтонше мистецтво, -майстерність. Це були непросто висловлювання класиків про магію слова. Слово – це найпотужніший засіб до формування навколишнього світу. Слово, сказане в дитинстві, супроводжує людину усе життя. Ні одне слово не вилітає з голови безслідно. Ось чому педагоги – це великі творці, які формують цілі покоління, задають тон розвитку держави, цілої цивілізації. Я думаю, що найважливіше завдання педагога – усвідомити своє призначення. Без цього педагог може працювати багато років, отримувати пошану, визнання але так і не зрозуміти, що він був чимось більшим. Він був для дитини першим другом на все життя...

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua