Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Полювання на меч революції

Віктор Тригуб | 27.05.2007 09:33

-2
Рейтинг
-2


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
11

Політики буквально збожеволіли, дізнавшись про існування чудо-меча. Чомусь, у нас, дрібні чиновники та крупні олігархи, поголовно вважають себе героями... Меч розібрали і сховали. Герой ще не прийшов... Революція ще не почалася.

Полювання на меч революції
Політики буквально збожеволіли, дізнавшись про існування чудо-меча. Чомусь, у нас, дрібні чиновники та крупні олігархи, поголовно вважають себе героями... Меч розібрали і сховали. Герой ще не прийшов... Революція ще не почалася.

Детективи розгортаються у нас на очах. Історія, про яку ми розкажемо, почалася з схованки зброї, яку так і не забрали 2500 років тому. Потім виникли люди, які знайшли скарб. Інші – розгадали древні знання. Зробили фантастичний меч, який журналісти назвали Мечем Революції. Тут почалася і Революція. Вибори. Розпочалося справжнє полювання на символічний меч. Та, про все по порядку.

"Кілька років тому в Криму, чорні археологи знайшли неймовірний скарб. Прадавню ритуальну зброю, наділену якоюсь магічною силою!

Мечам і кинжалам – кілька тисяч років! За великим рахунком, вони прекрасно збереглися. Виявилося, що древні ковалі, працювали з металом, який майже НЕМОЖЛИВО створити навіть на найсучасніших металургійних підприємствах! Вчені так і не змогли зрозуміти цієї таємниці.

Один з мечей – акінак, випадково потрапив до рук звичайної людини, повністю змінивши її життя. Простий інженер, несподівано зацікавився політикою, філософією, відкрив для себе таємниці всесвіту, розробляє власні концепції суспільного устрою...

Акінак – містичний меч, що не знає поразок. Це давня зброя скіфських часів. Використовувався у ритуальних і бойових цілях.

Аттила, цар гуннів, озброївши армію акінаками, завоював половину Європи. Акінак буквально рве тіло ворога. Навіть легкі рани, можуть стати смертельними, довго не загоюються.

Скіфські жреці і слов*янські волхви, використовували меч у таємних обрядах. За допомогою спеціальних процедур, медитацій, меч заганяли у кам*яний олтар... Після того суспільне життя різко змінювалося...

Зброю робили з спеціальної сирцевої сталі, отриманої шляхом навуглецьовування (цементації) залізних смуг з чисельною проковкою. Майстри використовували спеціальні молотки з вузьким носом, оригінальні підставки...

Цей метал, навіть пробувши у землі 2000-2500 років, не іржавіє. Тримає форму! Провівши аналізи, вчені не змогли нічого зрозуміти. Ця технологія чимось нагадує процес виготовлення зварного булату. На жаль, сучасне інформаційне суспільство, майже втратило навики виготовлення булатної сталі, і відповідно, зброї.

В обстановці суворої секретності, кілька фанатів організували виробництво прадавньої зброї, зробленої з використанням всіх містичних обрядів пращурів.

Ось так єдина річ з древнього скарбу, знайденого чорними археологами, змінила життя кільком людям, які своєю діяльністю, змінюють долю народу...

Меч, що не знає поразки створено! Є олтар! Хто загонить меч в камінь, змінивши історію?"

Зрозуміло, що діяльність людей, які змогли розгадати древні секрети, розпочали виробництво холодної зброї за втраченими технологіями, не могла залишитися непоміченою журналістами часописів "Нова Січ" і "Музеї України". Після специфічних пошуків, ми на них вийшли, переживши справжнє емоційне потрясіння, ознайомившись з роботами сучасних зброярів. Люди роблять дуже багато чого цікавого. Нас вразив звичайний ніж, яким можна спокійно стругати стальний арматурний прут, різноманітна ритуальна зброя древніх слов*ян... І акінак – справжня окраса колекції. Був написаний короткий текст, який ми подали вище. Журналісти напівтаємно зустрілися з творцями чудо-зброї, аби узгодити матеріал. Коли закінчили, пролунав дзвінок мобільного – Ющенко розпустив парламент, що дало старт революції. Не довго думаючи, ми назвали її Булатною Революцією, а щойно створений меч, який не знає поразок – акінак, нарекли Мечем Революції. Матеріал моментально зазвучав.

І текст і фото, ми розмістили на кількох своїх сайтах, зробили розсилку для преси і діаспори.

Тут все і почалося.

Справа в тому, що в Україні діє десь 130, здається, різноманітних політичних партій. І кожен з лідерів цих утворень, вважає себе чи не єдиним супергероєм, спроможним врятувати не тільки Україну, а й увесь світ, при належному фінансуванні, звісно. А тут, на очах у всіх, виникає така суперлегенда! Меч революції, олтар, герой, початок нової ери... Іншими словами, ми навіть не зрозуміли, що породили. І головне, в який момент!

Автор цих рядків неодноразово публічно повідомляв, що у свій час, активно займався виборами, піарами, іміджами, різноманітними політичними процесами... В якийсь момент, все те набридло, захотілося чогось світлого, спокійного, вічного. Ми розпочали програми підтримки і популяризації українських музеїв. Історія, культурологія, розшук культурних цінностей, легенда одного експонату... Що може бути спокійнішим? Ага, відпочили! Спецслужби, спецнази, якісь розвідки, міжнародні шпигунські скандали, карколомні міжконтинентальні пригоди, архіви ЦРУ і КГБ... Зрозуміло, здійснюється професійний моніторинг всіх наших сайтів. Уявіть собі стан серйозних людей, коли буквально через кілька годин після початку революції, ми даємо їй назву БУЛАТНОЇ, повідомляємо, що вже є і МЕЧ РЕВОЛЮЦІЇ, фактично оголосивши розшук супергероя, який то все очолить і переможе! На додаток, бахнули матеріал про одного українського супершпигуна, який проник в оточення Єльцина, написав книгу і зник у США. Ще щось там натякнули про ймовірні сценарії!

Аналітиків переклинило.

Що роблять нормальні українські журналісти, створивши сенсацію? Правильно, збиваються у зграї, виступають у прямих ефірах на радіо, дають інтерв*ю колегам, дегустуючи різноманітні спиртні напої.

Тут мене і знайшли. Перша зустріч відбулася у якомусь фешенебельному ресторані на Печерську. Давній напівзнайомий "випадково" наштовхнувшись на мене в центрі, покликав на пиво, ненав*язливо познайомивши з дипломатом однієї великої країни. Після пива, текіли, і ще чогось, розмова плавно перейшла на теми Булатної (!) Революції і Меча Революції. Сер хотів би придбати меч. Тисяч за двадцять. Мене ввічливо попросили поговорити з творцями акінаку. Творці категорично відмовилися.

Наступного дня зателефонував старий знайомий, який працює в ближньому колі відомого лідера відомої партії. Меч Революції. Як отримати? Потім були інші дзвінки.

Політтехнологи пояснили клієнтам, що на вибори треба йти на чолі потужного списку, розмахуючи Мечем Революції. Клієнтам ідея дуже сподобалася. Креатив, ексклюзив...

Через кілька днів вийшли і на творців. За Меч Революції пропонували ДУЖЕ солідну суму і місце в прохідній частині списку.

Чесно кажучи, особисто я б погодився... Творці залишилися непохитними. Вони не побачили в сучасному політикумі ГЕРОЯ, спроможного взяти до рук Меч Революції!

Враховуючи всілякі несподіванки, було прийнято ЄДИНЕ правильне рішення.

Меч Революції розібрали. На дванадцять нерівнозначних частин. Кожна дісталася одній перевіреній людині. Скажу зразу, що ні в автора цих рядків, ні в творців акінаку, нічого нема. Тому не питайте. Вирішили виставити меч на одній з виставок, яка відбудеться найближчими днями, і знову розібрати.

На жаль, поки що, вже зрозуміло. Це не НАША Революція! Ще не прийшов Герой! Час меча не настав. Хоча, зібрати його можна за кілька годин.

Було б бажання... І герой...

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України" і "Нова Січ" для газети "SecondUSA"

необхідний коментар: довкола Меча Революції і його творця Володимира Остаповича, що очолює науковий центр "Булат", тривають дивні інтриги. Остання ціна Меча – 150 тисяч доларів! Меч не продається! Це – символ!!! Хоча, під час нової виборчої кампанії може трапитися чимало несподіванок...

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua