Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/life/464dd44f9b71b/

Про вплив вибору авто на стан демократичного суспільства і навпаки

Олена Олійник | 18.05.2007 19:29

Що саме кожен із нас розуміє під особистою свободою? Різні – різне. І, на жаль, поки що небагато хто зважає при цьому на оточуючих.

Про вплив вибору авто на стан демократичного суспільства і навпаки
Демократія – це моя свобода, що не обмежує свободу сусіда, і свобода сусіда, що не обмежує мою свободу. І так з усіма сусідами включно, адже на Землі ми всі сусіди.

Але подекуди, в невіддалених місцях планети – дозволю собі процитувати російського (та ще й радянського) класика: "Каждый хочет, чтобы СОСЕД совесть имел."

"Що воно таке справжня демократична розкутість і справжня демократична толерантність, важко пояснити – це треба просто відчути, відвідавши міста зманіженого заходу" – цю фразу я написала для себе два роки тому. Як зазвичай за законом підступності, лише за кілька місяців по тому і саме в тому місті, що його я мала на увазі насамперед, одні сусіди почали злісно обмежувати свободу інших сусідів, тобто палити їхні авто, бити їхні вікна, а подекуди і їх самих.

Та незважаючи на це прикре співпадіння, розповім таки стисло про деякі свої враження. Чи часто щастить Вам побачити на українських вулицях, щоби водії поступалися пішоходам? О, тепер вже так, принаймні в Києві. Не знаю, чи то ДАІ навчила, чи загальнолюдський прогрес таки не пусте слово, і воно навіть нас стосується. От щоправда й досі дещо інакше в деяких інших містах, приміром в Сімферополі, Дніпропетровську. На "далекому сході" України – не знаю, бо не буваю там, може й даремно – треба ж таки хоч раз побачити. І ще відмінність – на заході прийнято супроводжувати такі акти ввічливості коротким привітним жестом, і так само одарений можливістю пройти зазвичай дякує – кивком, "зробивши ручкою", посмішкою тощо. До речі, пішоходи також поступаються дорогою один одному, бо тротуари зазвичай завузькі, і так само велосипедисти, ролери, скутери та інші учасники дорожньо-тротуарного руху, що їх там є велике різноманіття. І робиться воно так само привітно. Це до слова – про загальний дух трохи більшого піднесення, ніж той, що він панує у нас, але якщо дивитись трохи ширше...

Що саме кожен із нас розуміє під особистою свободою? Різні – різне. І, на жаль, поки що небагато хто зважає при цьому на оточуючих. На рідних, друзів, колег – ще туди-сюди доводиться, а от далі... Бува, поспішаєш кудись, і не можеш подолати бар'єр у вигляді шеренги з трьох чи більше тітоньок, дядьок, дівчат тощо, що йдуть собі повільно й базікають, начхавши на факт перекриття ними всього тротуару. А подолавши, зазвичай мимриш щось не вельми привітне, і відповідь отримуєш не той... Оце вам і загальний дух нашої вулиці. І це іще квіточки.

Не є секретом, що дорогих авто на наших вулицях хіба не більше, аніж на французьких або німецьких. Але річ навіть не у тім. Купуючи авто (облишимо зараз інші характеристики та естетичні категорії), середньостатистичний багатий західноєвропеєць зазвичай обирає якомога менше, а такий самий українець... що?... правильно. Бажано джип. Ні, звісно, у тих також є джипи, але ж для відповідних потреб – міжміських поїздок, відвідин дикої природи і таке інше. Не спадає їм на думку пертися на джипі містом кожного дня – адже це й тисняви, і загальна картина. Проте нашій людині й на голову не полізе, що забираючи тим джипом шмат простору особисто для себе, вона водночас відбирає цей простір у всіх решти. Такий вже наш, вибачте, жлобський егоїзм. От і маємо славнозвісні київські тисняви, й тротуари, якими просто неможливо пройти через скрізь натикані машини (а що робити – адже паркінгів нема). Так, нема, і це до совісті таких самих пузатих егоїстів – поколінь міської влади, але якби замість кожного джипу стояв припаркованим, скажімо, "Смарт" – місця все ж таки побільшало б. Я навмисне беру крайній варіант для підсилення уяви, зрозуміло, що "Смарт" дорогий та непрактичний, але ж який мав би бути ефект! Загальний настрій суспільних відносин складається з причин та наслідків, як і все решта. І деколи причинно-наслідковий зв'язок замикається у кільце.

Отже, відчуття справжньої демократичної свободи (на противагу хамському ігноруванню інтересів оточуючих) варто наполегливо виховувати кожному в собі.

Бажаю всім дожити до кращого стану речей у власній країні.

P.S. Щодо ілюстрації: знаю, що повторююсь, але більш доречної просто не маю:- (


© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua