Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Париж   Ейфелева вежа   Київ   монумент Матері-Батьківщини

Такі різні більма на очах різних столиць

Олена Олійник | 10.05.2007 16:17

17
Рейтинг
17


Голосів "за"
18

Голосів "проти"
1

Лише коли їдеш із лівого берега на правий і милуєшся річковим краєвидом, то, зупинивши погляд на Печерських схилах, де поряд із величною Лаврою стовбичить ця не вельми граційна постать, мимоволі пригадуєш, як воно непогано було без неї.

Такі різні більма на очах різних столиць
Просинається одного разу Париж і бачить – з його пупа стирчить якесь кумедне довжелезне чудовисько.

- Хто ти, потворо? – питає.

- Я Ейфелева вежа. І не така вже й потвора, просто ти надто під впливом умовностей. Взагалі-то я – найвишуканіша металоконструкція. Тільки тобі поки що того не второпати, бо не тямиш. Але невдовзі я стану першим із твоїх символів, і мільйони й мільйони людей відкриватимуть для себе твою красу завдяки мені...

Так і сталося. Не буду втомлювати переказом відомого анекдоту про Гі де Мопасана та цю кляту вежу, але майже впевнена – якби я була Мопасаном, вона була б мені анітрохи не приємніша. Та й необов'язково бути великою особистістю, досить було просто жити у Парижі в той час і любити своє місто, щоб не дуже шанувати ту залізяку, що вона так не в'язалася зі звичним прекрасним обличчям старого міста. Проте минуло трохи часу, і от вам: кажемо – "Ейфелева вежа", розуміємо – "Париж", ну і навпаки майже те саме. І навіть якщо зовнішній вигляд самої вежі досі когось чомусь не влаштовує, ніхто таким не заважає вчиняти так само, як і Мопасан: здійматися на неї, і звідти вже бачити не її, а ні з чим не зрівняну панораму цього міста-свята. І таки варто це бачити. Якщо хтось матиме таку можливість – не раджу нею нехтувати, навіть за браком грошей, незважаючи на те, що квиток на третій рівень (верхівку) коштує більше за квиток до Лувру. Натомість це лишиться з Вами назавжди.

Але повернемось до рідних широт. В місті, яке мені й багатьом дуже дороге, є дещо таке, що може й нічим не нагадує Ейфелеву вежу, але чомусь викликає асоціацію з нею (принаймні – в мене). Я про монумент Матері-Батьківщини, що також неабияк надихав творців фольклору, щойно з'явився, та згодом до нього звикли й забули. Лише коли їдеш із лівого берега на правий і милуєшся річковим краєвидом, то, зупинивши погляд на Печерських схилах, де поряд із величною Лаврою стовбичить ця не вельми граційна постать, мимоволі пригадуєш, як воно непогано було без неї.

На щастя чи ні – але символом Києва вона не стала і, мабуть, не стане. Також заради справедливості слід сказати – вона на жаль не є єдиною річчю, що спотворює обличчя нашої столиці. До сорому нашого, подібного вистачає. Але все ж таки вона дещо єдина в своєму роді, бо дуже велика. Як і Ейфелева вежа. Тільки та служить людям – щонайменше для розваг, а ця мала служити ідеології, натомість чому або кому наразі служить – нехай кожен вирішує для себе. Тобто, якщо для когось вона таки служить світлим символом Перемоги – я нічого до таких не маю, нехай і вони спробують мене пробачити. Але чомусь сумнівно. Ото вчора вона, як і зазвичай цього святкового дня, потрапила до всіх об'єктивів, і тому я знову без жодного задоволення згадала про її існування, проте раптом згадала і таке ще: адже на її верхівку, тобто на вістря меча, також гіпотетично можливо дістатися. І спало на думку: а може, якби мені побачити своє місто з тієї точки, оте враження виявиться за силою таким, що нарешті примусить мене примиритися з існуванням тієї фігури, ба навіть відчути до неї вдячність. Може, таки варто було б зробити такий захід доступним хоча б для тих, хто ризикне?

А поки що, згадуючи дві дуже різні металоконструкції (з яких, до речі, одна мала бути явищем суто тимчасовим, інша ж навпаки – на віки, в напучення нащадкам, як все радянське, крім товарів широкого вжитку), мимоволі порівнюєш їх, як відбитки двох різних суспільств – західно-буржуазного і радянського. І не на користь другого.

Проте вітаю трохи спізніло з Днем Перемоги над фашизмом всіх і наших, і тамтешніх людей – носіїв обидвох моделей світосприйняття.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua