Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Роман ГРИВА: ГОВОРИЛА НЕБІЖЕЧКА ДО САМОЇ СМЕРТИ

Ігор Бурдяк | 23.09.2017 13:47

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Про "співпрацю" бандерівців з німцями
[Передрук з підпільної газети "Вільна Україна", видання Організації Українських Націоналістів, р. 1, ч. 8, 1943 р., 22х14 им., стор. 304 Ориґінал: Архів ЗП УГВР; Б І; фотокопія: Архів "Літопису УПА"].


"Українського козацтва у відкритому бою не можна було побороти, і тому всі вороги перемагали нас тільки підступом та зрадою", – оце одинока правда, яку знайшли ми, читаючи нову провокаційну німецьку газету на українській мові, "Український доброволець" Ч. 6. Бо коли під ударами УПA прийшлось німецьким хижакам опустити терени, втікаючи та окопуючись у більших містах, і коли нічого не помогли спроби палення і мордування невинного населення, ані бомби, кидані німецькими літаками на голови українцям і коли, врешті, ніхто вже не хоче тратити часу на читання ґестапівських видань на українській мові – туполобі письмаки, з німецької пропаґанди, видумали ще один підступ – видавати провокативні газети: "Український доброволець" та "Клич", замасковані тризубами та кличами гетьмана Мазепи і т. п. І тут побачили ми безмежну безличність і забріханість німецьких головачів, а разом з тим і їх тупоумність. Чи не могла расова німецька мозгівниця видумати щось мудріше, як доказувати в цілому ряді статей схожість OУH з Комінтерном? Знов же, видаючи – начебто большевицьку – листівку на російській мові до українських партизанів Волині і Поділля, намагається німецька пропаґанда вбити в голови всім і вся, що УПА – це частина червоної партизанки і що "совітське правительство готове провідника і руководителя, Степана Бандеру, увести в свій склад". Це вже, на думку туполобих німців найпевніший засіб компромітації української справи в очах світу, мовляв, Бандера – сердечний приятель Сталіна. Тільки цей підступ ганебно німакам не вдався.

Невідомі редактори наводять в різних місцях деякі уривки з нашої преси, тільки бояться подати, що це з "Вільної України" чи іншої нашої газети, щоб не робити для нас ще більшого розголосу. А про "славетне українсько-німецьке братерство зброї" (Укр. добр. Ч. 6.) просто смішно читати. Хіба, що за братерство зброї уважати те, що німаки посилають для цивільного населення бомби, і то скидають їх просто з літаків. Ні, про братерство німецько-української зброї краще може розказати німецький старшина з "Чарівної України" Ю. Косача: "Так одного гарного дня ми збагнули, що ходимо по землі (українській – примітка ред.), наповненій динамітом, по землі, що дихає затроєним повітрям, що кожного з нас тут чекає смерть... Ми зрозуміли, що як не сьогодні, то завтра нас перестріляють (українці – примітка ред.) ось де всіх мов зайців – нашою зброєю!" Ось яке братерство ми признаємо, в нас воно тільки простіше називається – "кум не кум, а в нашу комору не лізь!"

Що "не погас козацький дух нації" – про те вже не треба нам писати, про це ми самі гаразд знаємо. Щодня маєте змогу переконуватися ви самі. Ось, що сказав про це солдат Вольтер Вільке, зловлений у бою 16-літнім юнаком-повстанцем 28. VI. ц.р. в Жуківських лісах біля Клеваня: "Був я на фронті у Франції, в Африці, парашутом злітав я на Керч, перейшов пекло Сталінґраду, а ще ніде так погано себе не почував, як у бою з вашими повстанцями".

Про "блискучі перемоги найновішої німецької зброї" (Клич Ч. 2.) ми чуємо вже протягом 4-х літ "блискавичної" війни. Це нам дуже нагадує стару знану пісеньку панни Ванди з творів Івана Франка – "Цідрім-цім-цім, цідрім-цім-цім, бодай ся когут знудив", яку співала панна Ванда і в травні, і в жнива, і восени, і як померла то її душечка продовжувала. Чому ж ту пісню всім небіжечка співає? "Цідрім-цім-цім, цідрім-цім-цім... бо іншої не знає".

Є й декілька запитів до OУH. На такий як: "Чому OУH проголосила Самостійну Українську Державу у Львові, а не в Києві?" – лишається тільки запитати: а чому Райхскомісаріат України вже два роки після влучення в склад Нової Європи міститься в Рівному, а не в Києві? А чому пан фон Кох радше просиджує в Кеніґсберзі, а тільки абтайлюнги (відділи) має в Рівному? Врешті шкода місця відповідати на всі безглуздя. Бо хто повірить таким німецьким теревеням, що УПА палить села, мордує і грабує народ та руйнує церкви. Чи німці думають, що своїм відкриттям масового большевицького морду українців у Винниці відвернуть увагу від своїх варварських і дикунських звірств? Чи думають, що ніхто не знає про масові їхні арешти й мордування неповинного українського населення та спроби цілковитого винищення української інтеліґенції по більших містах? Знають усі і про заїрський наїзд німецько-фольксдойчерської банди на села Туличів, Літин. Радовичі, Перковичі Турійського району, і про бомбардування на Рівенщині, і про кидання людей живцем в огонь на Луччині. Масове палення сіл в Житомирщині і Київщині. Знають про це добре й інші поневолені народи, що відчувши на собі расовий німецький кулак потворили окремі національні відділи при УПА: грузини, вірмени, осетини, узбеки й уже визначились в боях із німцями та з большевицькими партизанами.

Отже, коли високомудрі редактори запитують: "чи довго ще вона (OУH) намірена гратись долею нашої молоді і нашої батьківщини?" – Відповідаємо, що наша Батьківщина це не та Україна, на якій "мудрий німець картопельку садитиме", а та, за яку віками змагались хоробрі княжі дружинники, завзяті запорожці та геройські стрільці. Дим спаленого Батурина й червоне багро крові на крутянських полях кличе до помсти; дух виморених голодом в новоевропейських концлагерах сотень тисяч полонених братів оселився в нас, а руки помордованих героїв Революції міцно тримають наші кріси і гранати. Незнані автори з "Клича" ждуть з "нетерпінням" на "слідуючу сповідь OУH". Ця сповідь – це вже збройна сила, це УПА. А як УПА сповідає, про це міг би сказати заступник шефа ґестапо Гімлєра ген. Люце, та 4 ґестапівські старшини (як би жили), що згинули з рук УПA 26. V. ц. р. на шляху Б[е]рестя – Ковель. Не помогла їм охорона разом з панцирними автами. Таку сповідь УПА відчують на власній шкурівсі галапаси. Вони побачать таке братерство зброї, що на колінах благатимуть помилування. Але його їм не буде.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua