Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Шлях до Євроінтеграції

Ігор Бурдяк | 17.03.2015 18:19

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Про що стаття "Галицька митрополія в XIV столітті"?

Шлях до Євроінтеграції
Текст статті.

Коментатор: "...знову взявся за Церкву? До майдану в центрі Донецька стояв храм УГКЦ, а зараз щО ви досягнули* Були храми УГКЦ в Криму...Ви тими майданами розвалили не тільки Державу, але Церкву валите!

От зараз хочуть заборонити "проплачені" мітинги, хоча всі знають, хто проплатив майдан! Пробують приспати, лукавії!"


Стаття не про храм УГКЦ. І, до речі, Галицька митрополія в XIV столітті була не унійною, тобто східною і за обрядом і за віровизнанням. Йдеться не про віру, а про релігійну політику, якою у східній Церкві зазвичай займається і церковна, і світська влада.

Наприклад, теперішній московський патріарх розказує про своє дитинство. Під час набору в піонери він сказав: коли стану піонером, то буду до церкви з піонерським галстуком ходити. У піонери його, звичайно, не прийняли. Єдиного із усього класу. Можливо, так і було, і він дотепер зберіг, і поглибив віру в Бога. Та водночас він як патріарх разом із світським правителем перебуває у парадигмі візантійства (російський імперський міф "Москви – Третього Риму"). І коли віра – жертовна і ірраціональна, то релігійна політика візантійства раціональна, максимально прагматична і цинічна, готова не жертвувати собою, а приносити в жертву все, що сприяє досягненню мети.

Стаття про те, як Візантія використовувала структуру руської Церкви для укладення політичної угоди з Золотою Ордою. Це було їй потрібно для протидії Заходу. А протидія Заходу – протидія Русі. Візантію союз із Ордою не врятував. Вона впала під натиском турків. Перенесення митрополичої кафедри із Києва до Залісся сприяло "піднесенню ваги" Володимиро-Суздальського, згодом Московського князівства у Золотій Орді. Воно було наче посередником, зв'язуючою ланкою між Візантією і Ордою. Митрополити виконували делікатні доручення цих двох імперій. Москва ментально все далі і далі віддалялася від Європи.

А грунт був уже добре підготовлений. Ще у домонгольський період, як говорив історик Ключевський, на історичну арену вийшов "первый великоросс" – Андрій Боголюбський. Він ненавидів Київ із її "вічевою демократією". І та держава, яку він започаткував, виявилася "успішним проектом". Бо його ідею розвинув "ординський фактор" і політичний "візантійсько-золотоординський антивестернізаційний союз".

А у Європі – відродження. В 1215 році в Англії король Іван Безземельний скріпив своєю печаткою Велику хартію вольностей (Magna Charta) Це перший правовий документ, в якому закладено основи концепції прав людини. У цьому ж 1215 році за підтримки краківського князя Лешка I Білого 14-літній Данило став князем у Володимир-Волинському.



Аналогом Великої хартії вольностей, виданої в Англії в 1215 році, була підписана у сусідній Угорщині королем Андрашем ІІ Золота булла 1222. Вона засвідчила компроміс між королівською владою, з одного боку, і великими землевласниками і дворянством в цілому, з іншого, і встановила недоторканність привілеїв магнатів, а також їх право не підкорятися королю, якщо той порушить положення цього документа.

Автор дорікає, і як на мене, справедливо, спадкоємцям короля Данила, що вони не використали Ліонської церковної унії 1274 року, і не посприяли висвяченню унійного митрополита для Галицької митрополії. У разі успішної реалізації цього заходу євроінтеграція Русі-України була б забезпечена.

Та на жаль, цієї ситуації і досі не розуміють і деякі ніби-то українські патріоти. Автор наводить конкретний факт: "Наскільки несприйняття королівського титулу ввійшло в кров і плоть православного духовенства, свідчить один курйозний випадок з недавнього минулого. Коли 2001 року у Львові був відслонений пам'ятник Данилові Галицькому з написом "Король Данило", православні попи з галицького Підгір'я зібралися у місті Самборі, де солідарно (від імені УАПЦ і УПЦ КП) висловили "рішучий протест" проти величання Данила королем: мовляв, королі – то в поляків, а в нас, українців, мають бути тільки князі... O sancta simplicitas! [Див.: Прикарпаття: Народний часопис Старосамбірщини. – 2001. – N98 (26 грудня) ]".

Не розуміють того, що розуміла Велика Княгиня Ольга, тому намагалася охрестити Русь у західному обряді: король – незалежний володар, а князь – васал імператора.

До речі, 28 лютого 2014 Митрополит МЕФОДІЙ (Кудряков), тодішній предстоятель УАПЦ дав інтерв'ю кореспонентці РІСУ Тетяні МУХОМОРОВІЙ: Україна – багата країна, їй тільки бракує державного розуму:

"...я проти Європи. Мудрі люди дивляться в історію. На цьому шляху народ приєднувався до кого тільки міг, хоч і виніс одну правду – будь-яке поєднання приносить горе та рабство..."

Мабуть тому він і не підписав Звернення Церков і релігійних організацій до українського народу у вересні 2013 року, коли (так тоді здавалося) вирішувалася доля асоціації, і де сказано: "На нашу думку, майбутнє України природно обумовлене нашим історичним корінням – бути незалежною державою в колі вільних європейських народів".

А Предстоятель "московської УПЦ" підписав. І після того влада посилила гоніння на нього, та він наполіг: це позиція Церкви:

"Вірянам і духовенству церкви не заборонено мати свою точку зору щодо політичних питань. У Церкві панує демократія, ми вище від політики, що й підтверджує поява цього листа. Однак дивно говорити, що підпис Митрополита Володимира – це приватна ініціатива. Глава Церкви виступає від імені Церкви і більшості віруючих", – запевняє прес-секретар УПЦ (МП) протоєрей Георгій Коваленко. Зрештою ця напруга між УПЦ, РПЦ і "державою Януковича" звела достойного митрополита у могилу.

У теперішній Європі Церква не має такого вирішального значення у державному житті. А у нас поки-що як у середньовічні. Придивляємося до нового Предстоятеля УПЦ. На жаль, немає у нього такої твердості, яка була у попередника наприкінці його життєвого шляху.

Паславський: "Якщо в другій половині ХІІ ст. Андрій Боголюбський (так "любив" Бога, що викрав ікону Вишгородської Богородиці, і вивіз її до своєї отчини) домагався від Константинополя створення окремої для Владимира митрополії, незалежної від Києва, то вже через сто років його спадкоємці повели активну боротьбу за підпорядкування собі назви і осідку Київської митрополії. Їм манила очі назва "Київська", а ще більше додаток "і всея Русі", яким володіла київська митрополича кафедра. Колишні суперники Києва, ставши його епігонами, добре усвідомлювали, що, заволодівши монополією на назви "Русь", "руська" у церковній сфері, легше буде привласнити собі ці назви в державно-етнічному плані."

А сьогодні йдеться уже не лише про назву. Самої назви для відродження імперії замало...та ми не одні.

До теми.

Зіткнення цивілізацій, стародавньої і сучасної.

Громадська організація "Майдан чи Орда?"

Відеозаписи у двох частинах:

http://rufabula.com/articles/2014/05/24/maydan-or-horde










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua