Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
політика   церква   рпц мп   старообрядництво   покора

Наслідки відміни "стоглавого Собору" 1551 р. московським Собором 1656 р. (никонівська реформа)

Ігор Бурдяк | 20.11.2014 13:37

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

"Слухайтесь наставників ваших і коріться їм, бо вони постійно дбають про душі ваші, за які вони дадуть звіт, щоб вони робили це з радістю, а не з зітханням, бо це не корисне для вас" (Євр.13:17)

Наслідки відміни ''стоглавого Собору'' 1551 р. московським Собором 1656 р. (никонівська реформа)
Покора (підпорядкування, слухняність) – поведінка людини, що характеризується залежністю від авторитету і виконанням розпоряджень авторитетної особистості. У багатьох традиційних культурах розглядається як чеснота.

Святе Письмо закликає християн коритися своїм парохам (настоятелям, наставникам). Покора для них у справах віри – не просто норма релігійної етики. Це чеснота, нехтування якою вважається гріхом.

Згідно з наукою Василія Великого "покора є чеснотою, яка дозволяє людині жити в правді. Християнин не може вивищуватися над іншими, а має усвідомлювати, що все, чим володіє, отримав від Бога як дар – не за заслуги, а тому, що Бог любить його. Отже, християнин не має привласнювати собі те, що йому дано"... ⇰ далі тут.

Буває так, що ми на словах, часто вимушено, виявляємо готовність бути покірними Богу, та коли йдеться про підпорядкування служителям Божим – ми проявляємо невдоволення та бунт. (Хто він? – людина, як і я. Чому ж він має бути мудрішим, взагалі, чому рацію має він, а не я???)

Особливо важливою чеснота покори є для монахів. Пропоную подивитися фільм на цю тему:

https://www.youtube.com/watch?v=5KUJVx6EuqY

Та й наші наставники повинні бути покірні. Для них ця чеснота має особливе значення. Бо їхні неправильні рішення можуть часто призвести до катастрофічних наслідків. Адже християнська наука особлива. Багато речей там сприймається на віру. Вважається, що правди посвяченим, "уповноваженим" служителям відкриває святий Дух. І їх не можна до кінця логічно зрозуміти чи пояснити. Тому, ще раз, вони повинні бути особливо уважні і обережні.

Тут, як завжди, добрим прикладом для них і для нас є Христос:

"4 майте на увазі користь не власну, а радше інших. 5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної." ⇰ (Послання Ап. Павла до Филип'ян, 2)

Прикладом такої "Великої Помилки", яка мала катастрофічні наслідки для Церкви і для суспільства, є історія РПЦ у ХVІ – ХVІІ столітті.

Перший російський цар Іван Грозний у 1551 р. скликав Собор РПЦ, який назвали "стоглавим" (його постанови оформлені у 100 главах, розділах). У цей час РПЦ не мала спілкування із вселенським православієм, і тому обрядові і догматичні зміни ухвалювалися на "власний розсуд".

У 1589 році РПЦ відновила спілкування з вселенським православієм. Тоді ж було виявлено значні розбіжності між православними церквами, які перебували у постійній єдності, і РПЦ.

Патріарх Никон із царем Олексієм вирішили у 1651 р. почати реформи у "своїй Церкві". З ними незгодна була частина єрархії РПЦ і бояр. Влада стала їх жорстоко переслідувати.

1664 – протопоп Аввакум засланий в Мезень, де він продовжив свою проповідь і підтримував своїх прихильників, розкиданих по всій Росії, посланнями, в яких іменував себе "рабом и посланником Исуса Христа", "протосингелом российской церкви".

29 квітня 1666 – цар Олексій Михайлович виголосив перед Великим Московським церковним собором промову, в якій говорив про те, що на Русі Православна віра насаджена апостолами через Кирила і Мефодія, Ольгу та Володимира. Цю віру цар назвав чистою пшеницею. Далі він перераховував омани противників реформи ("розкольників" або "диявола насіння"), котрі "хулили Церкву".

Листопад 1671 – верховна палацова бояриня, представниця одного з шістнадцяти вищих аристократичних сімейств Московської держави Феодосія Морозова, тверда прихильниця старого обряду, була перевезена в Чудов монастир у Кремлі, звідки після допитів була взята під варту на подвір'ї Псково-Печерського монастиря.



У листопаді 1675 – Феодосія Морозова була заморена голодом в земляній в'язниці, 14 слуг Феодосії Морозової і Євдокії Урусовой були спалені живцем в зрубі.

Тисячі вірних горіли у зрубах. Багато із них самі запирали себе у них і спалювалися живцем. Та цар Олексій "закусил удила", і ні на йоту не хотів поступитися.

Імператриця Катерина ІІ:

"Никон – личность возбуждающая во мне отвращение. Счастливее бы была, если бы не слыхала о его имени...Никон внёс смуту и разделения в отечественную мирную до него и целостно единую церковь. Триперстие навязано нам греками при помощи проклятий, истязаний и смертельных казней... Никон из Алексея царя-отца сделал тирана и истязателя своего народа"звідси.

Проте старообрядців переслідували і "після Катерини". Аж до указу "Об укреплении начал веротерпимости", який імператор Микола ІІ видав у 1905 році.

Питанням зняття клятв на "дониконівські обряди" РПЦ займається до тепер.

Ось як описує це керівник Наукового центру вивчення церковнослов'янської мови в інституті російської мови при Російській Академії Наук А. Кравецький:

До історії зняття клятв на дониконівські обряди

У більш живій, емоційній формі на основі документальних фактів ці події зображені у фільмі "Розкол" – 20-серійний фільм режисера Миколи Досталя. Серіал знімався з жовтня 2009 року по квітень 2011:

http://pravfilms.ru/load/filmy/khudozhestvennoe_kino/film_quot_raskol_quot_2011_smotret_onlajn/3-1-0-26

До речі, під час підготовки матеріалів до Собору у якості консультанта у складі Вселенської Патріархії брав участь і єпископ київської митрополії.

У фільмі показано, як "консультанти" у своєму колі дивувалися незрозумілому "напору" царя і патріарха, намагання поміняти абсолютно все. Наприклад, така "стрижнева" "реформа".

"Двоеперстие", яке символізує: прямі пальці вказівний і середній – Божу і людську природи Ісуса Христа; три решта зігнуті пальці – Святу Трійцю, замінювалося на "троеперстие" – три прямі пальці (вказівний, середній і великий) символізують Святу Трійцю; решта два зігнуті – Божу і людську природи Ісуса Христа.

Я кажуть "від перестановки доданків сума не змінюється". Тобто питання суто обрядове, нікого стосунку до віровчення не має.

І за це були пролиті ріки крові!

Цар і патріарх розуміли, що це лише обрядова річ, та їм йшлося про "ПОСЛУХ". Так, це важлива чеснота у християнстві, але повторюся: вона стосується всіх, у т. ч. найвищої церковної влади, яка повинна враховувати, що є зерно, а є й полова.

До речі, у своєму запалі "реформатори" дійшли аж до такого абсурду: прокляті були й ті визнавці "стоглавого собору", які уже померли, тобто починаючи з 1551 р. А серед них були й проголошені церквою святі!

Нині всі клятви з старообрядців зняті.

А РПЦЗ і покаялася у 2000 "за грех 1666 года" ⇰ див. тут.

Соборного покаяння архиєреїв РПЦ МП поки-що не було.

Та й їм сьогодні не до того. У державі і церкві інші, важливіші проблеми.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua