Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Несказане про Голодомор: десятиліття відкривають не тільки архіви

Тунік Євген | 3.01.2010 02:11

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
1

Більшість із нас сприймають Голодомор як особисту емоційну втрату, яка з роками все сильніше колихає наші серця, пробуджуючи в них сум та жалобу за мільйонами загиблих співвітчизників. Але в той же час Голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб.

Несказане про Голодомор: десятиліття відкривають не тільки архіви
Нині є очевидними, що події, які відбувалися у 1932-1933 роках були результатом спланованих системних заходів та виступали одночасно інструментом знищення соціальної бази народного опору Радянській владі в Україні, всесоюзної індустріалізації, застереженням Українському радянському урядові проти намірів проводити порівняно самостійну політику.

Кількість непрямих жертв Голодомору встановити на сьогодні досить важко. Між істориками тривають дискусії, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 мільйонів? Але так чи інакше йдеться про мільйони жертв. Для порівняння: сучасне населення Данії складає 5,2 млн. осіб, Австрії – 8 млн., Болгарії – 8,5 млн., Бельгії – 10 млн. Отже, можна констатувати той факт, що під час Голодомору зникла ціла європейська країна.

Дехто й досі намагається представити Голодомор 1932-1933 років як "збіг об'єктивних та суб'єктивних обставин": посухи та "перегинів на місцях". Але факти свідчать зовсім про інше. Насамперед, посухи дуже рідко призводять до голоду у таких масштабах. До того ж, посуха не може призвести до повного знищення врожаю, через посуху з селянських господарств не може повністю зникнути худоба та птиця, все, чим можна прохарчуватися.

"Наслідком теперішнього лиха в Україні буде російська колонізація цієї країни, яка призведе до зміни її етнографічного характеру. В майбутньому і, либонь дуже близькому майбутньому, ніхто більше не говоритиме про Україну чи про український народ, а то ж і про українську проблему, бо Україна стане де факто територією з переважно російським населенням".

Італійський консул у Харкові

Сержіо Ґраденіґо своєму послу в Москві

(за книгою Б. Ткаченка "Під чорним тавром")


Нажаль, деякі наші сусіди й до цього заперечують існування Голодомору. Тому хотілося б навести переконливу систему доказів (лат. аuctorita), які відповідають загальноприйнятим світовим правовим та ідеологічним традиціям і розставити нарешті всі крапки над "і".

Аuctorita 1. Масштаб та наслідки

Як було зазначено вище, кількість жертв Голодомору 1933-1933 рр. досі не встановлено, хоча йдеться, безумовно, про кілька мільйонів людей.

Тогочасні втрати населення України можна було б вивести наближено з порівняльної таблиці приросту і втрат населення СРСР, Росії, Білорусії та України з даними переписів 1926 і 1939 років, що подавались у радянських джерелах незалежною Міжнародною комісією юристів (створена у 1988 році, склад: Швеція, Бельгія, Великобританія, Канада, Франція, Аргентина, США).

Приріст і втрати населення СРСР за даними переписів 1926 і 1939 років



Якби в Україні не було втрат населення, що стали наслідком спланованих владою заходів, передусім, безумовно, Голодомору, а також політичних репресій, масових виселень тощо, і припускаючи, що приріст населення в Україні з 1926 року до 1939 дорівнював, як в середньому по СРСР, то кількість населення України у 1939 році становила б приблизно 36 млн. осіб, а не 28, 11 млн., як зафіксовано у переписі 1939 року.

Аuctorita 2. De facto

1 січня 1933 р. Сталін надіслав селянам України телеграму, в якій попереджав: "Щодо колгоспників, колгоспників та одноосібників, які вперто продовжують приховувати розкрадений і прихований від обліку хліб, застосовуватимуться найсуворіші заходи покарання, передбачені постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р." (Джерело: Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів).

Це означало, по-перше, що до боржників по хлібозаготівлях, у яких виявили хліб, мали застосовуватися найбільш суворі санкції ("Закон про п'ять колосків" передбачав розстріл або десятирічне ув'язення). По-друге, відбувалося проведення подвійних обшуків, тому що тільки таким способом можна було знайти хліб. Сталін не вказував, які санкції чекали на тих, у кого хліб не знайшли. У ньому й не було потреби, оскільки прийняті під його диктовку постанови ЦК КП (б) У і РНК УСРР передбачали натуральне штрафування у випадку відсутності хліба. Але селяни штрафувалися не лише м'ясом чи картоплею. Сотні свідків глоду в один голос твердять, що у січні і в першій половині лютого на території України в селян забирали все продовольство, прирікаючи їх на голодну смерть.

22 січня 1933 року Сталін власноруч (автограф зберігся) написав директивного листа ЦК ВКП (б) і РНК СРСР (підпис голови уряду Молотова з'явився у передрукованому примірнику): "До ЦК ВКП і Раднаркому дійшли відомості, що на Кубані й Україні почався масовий виїзд селян "за хлібом" в ЦЧО, на Волгу, Московську обл..., Західну обл..., Білорусію". У листі вимагалося негайно заблокувати Україну і Кубань. (Джерело: Трагедия советской деревни). Відповідно до цієї директиви продаж селянам проїзних квитків на залізничних і водних шляхах припинявся. На ґрунтових шляхах за межами поселень з'явилися загони з чекістів, міліції та місцевих активістів.

Кремль свідомо відрізав голодуюче українське село від Росії, Білорусії і міст в самій Україні з цілком очевидною метою: змусити вмирати тих селян, які вже не могли працювати в колгоспі, у себе вдома, а не на людях.

Але тема замовчування голоду не потребує документальних підтверджень через факт своєї очевидності. Навіть у суворо секретному діловодстві партійних комітетів тему голоду дозволялося порушувати тільки в "особливих папках" з особливим режимом зберігання. Це робилося цілком зрозуміло, не з метою приховування інформації, а для того, щоб виключити можливість допомогти тим, кого влада прирекла на повільну смерть.

Аuctorita 3. Голодомор і світ

Голодомор 1932-1933 рр. як явище геноциду народу підпадає під означення геноциду, поданого в Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року "Про попередження злочину геноциду і покарання за нього". Так, стаття 2 цієї конвенції визначає геноцид "як будь-яке з діянь, які вчинюються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу, а саме:

1. вбивство членів групи;

2. заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам групи;

3. умисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення її;

4. заходи, розраховані на недопущення дітонароджування в середовищі групи;

5. насильницька передача дітей з однієї групи до іншої".


Голодомор 1932-1933 років відповідає ознакам геноциду передусім відповідно до третього пункту.

Він був спричинений навмисними діями тоталітарного радянського режиму. Суть злочинних дій влади полягала насамперед в:

1. Жорстокому придушенні устремлінь українського народу мати незалежну державу.

2. Знищенні існуючої структури сільського господарства шляхом:

a) масового "розкуркулювання селян;

b) насильницького впровадження колективізації селянських господарств;

c) накладання на райони України, окремі селянські двори непомірно високих планів хлібоздачі.


І, мабуть, найпереконливішим фактом мають слугувати висновки спеціальної комісії Конгресу США з питань дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні, яка дала реальну оцінку ситуації в Україні на початку 30-х років XX століття та опублікувала її. Деякі із поглядів американської адміністрації хотілося б подати нижче:

1. Немає сумнівів, що велика кількість населення Української РСР та Північної території Кавказу померли від голоду протягом 1932-1933 років через голодомор спонуканий людьми, шляхом конфіскації врожаю 1932 року Радянською владою.

2. Жертви українського голодомору налічують мільйони осіб.

3. Офіційна заява Радянської влади про "диверсію куркулів", яка стала причиною усіх "труднощів" протягом Голодомору, не має підстав.

4. Голодомор не був, як часто заявлялося, пов'язаний з посухою.

7. Неспроможність Радянської влади в Україні виконати граничні норми поставок зерна змусила їх вжити надзвичайно жорстких заходів, аби забрати у селян максимальну кількість зерна.

9. Голодомор в Україні в 1932-1933 роках був наслідком максимальної конфіскації сільськогосподарських продуктів у населення села.

11. Вже в кінці 1932 року Сталін знав, що в Україні люди помирали від голоду.

14. Голодомор також відбувався і в басейні ріки Волга та на території північного Кавказу, але такі наслідки і масштаби, як в Україні, він мав в місцевостях, де проживали етнічні українці.

15. Робилися заходи не допустити переїзд голодуючих в регіони де харчі були більш доступні.

16. Й.Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців в 1932-1933 роках.

17. Американський уряд мав достатню та вчасну інформацію про голодомор, але не здійснив жодних кроків для полегшення ситуації. Навпаки, Адміністрація США надала дипломатичне визнання Радянського уряду у листопаді 1933 року, відразу ж після голодомору.

18. Протягом голодомору деякі члени американського корпусу преси співпрацювали з Радянським урядом, заперечуючи існування голодомору в Україні.

19. Останнім часом в дослідженні голодомору є значний прогрес як на заході, так і меншою мірою, в Радянському Союзі. Хоча радянські історики та промовці ніколи не давали точного та адекватного звіту, значний прогрес був досягнутий останніми місяцями.


Такі заяви американських високопосадовців дійсно заслуговують на повагу. Бо, на відміну від наших "давніх братів по крові", вони не злякалися міжнародного осуду та визнали після десятиліть антидипломатичного мовчання неправомірність своїх дій щодо України у ті далекі 30-ті. Шкода, що приклад Штатів не наслідують й інші країни, які брали участь у винищенні українського народу.

Аuctorita 4. Таїна невтайна...

І справді, десятиліття відкривають не тільки архіви, а й людські серця, бо час вказує на неправоту та помилки, які колись зробило людство. "Час минає", – звикли казати ми. Час стоїть – минаємо ми. Минають наші думки, погляди, вподобання... Та найважливішим є те, щоб не минула пам'ять народу, його історична душа. Тому відкриваймо таємниці та пробачаймо один одному. Бо життя таке коротке...










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua