Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Роль Івана Франка в національному відродженні України

Лучик Юлія | 27.10.2009 21:23

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
4

Висвітлює вплив творчості Івана Франка на суспільно-політичні події України ХІХ століття

Роль Івана Франка в національному відродженні України
"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь...Це вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя", – писав той, хто висвітлив цим вогнем найтемніші куточки життя свого народу, змалював їх перед цілим світом. Той, хто збагатив своєю працею багато галузей європейської науки... Іван Якович Франко...

Народився майбутній письменник, критик, перекладач, публіцист, політик, учений в с. Нагуєвичі (нині Дрогобицького р-ну Львівської обл.) 27 серпня 1856 р. Франко завжди говорив про себе як про "сина селянина, мужика". Так, батько, коваль, заробляв не тільки на власну сім'ю, але й на всю рідню, дуже хотів дати синові Івану хорошу освіту. Мати – Марія Кульчицька походила із зубожілого польського роду Тобто це був не зовсім бідний селянський рід, як нам здавалось.

Свого часу Іван Якович пропонував свою кандидатуру на посаду професора української літератури Львівського університету. Він блискуче прочитав пробну лекцію, здобув більшість голосів вченої ради, але...Його кандидатуру відхилили "зверху", бо "мужик" і "соціаліст" не мав права називатися професором цісарського університету... До того ж, Франкові належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви "українці" замість "русини" – так традиційно називали себе корінні галичани. В "Одвертому листі до галицької української молодежі" Франко писав: "Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів..."

Ще кажуть, що Іван Якович був поліглотом, знав 20 (!) мов.

Франко був прогресивною людиною та патріотом своєї держави. Ідея соборності так боліла йому, що він свідомо хотів одружитися з дівчиною із Сходу України. Так і сталось. Року 1886 у Києві відбулося вінчання Івана Яковича з Ольгою Хоружинською. На весіллі всі говорили, що цей шлюб – символ єдності Заходу і Сходу України.

Та подружнє життя тривало недовго. У його житті з'являлися нові жінки: Ольга Рошкевич (перша дружина), Юзефа Дзвонковська, Уляна Кравченко, Климентина Попович, Ольга Білецька, Целіна Журовська...Сам Іван Якович визнавав: "Значний вплив на моє життя, а, значить, також на літературу мали зносини мої з жіноцтвом..."

Період останнього десятиліття життя Франка – дуже складний, досі майже не вивчений і свідомо замовчуваний. За розповідями сина Андрія: "у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках..."

"Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю" – писав Іван Якович. Ось за таких обставин, за неповний рік до смерті Франко і творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків! Тому й зараз окрім 50-томного видання творів Франка, з його рукописів можна видати ще з 25 нікому не відомих томів (!)

Помер же великий Каменяр на самоті 28 травня 1916 р. Через два дні відбулося кількатисячне урочисте прощання на Личаківському кладовищі. Поховали Івана Яковича...в чужому склепі (!). Лише через 10 років останки Франка були перенесені на вічний спочинок в окрему могилу, відому світу завдяки пам'ятнику, на якому Франко-каменяр "лупає сю скалу". Кошти на цей пам'ятник збирала вся Україна...

То ж посмертна доля Франка не була світлою, так само, як і його життя...Іван Якович був радикалом, переосмислював багато того, до чого суспільство вже традиційно звикло, що стало для нього нормою поведінки, через те мав складну долю...Він був прапором національного відродження України...Цим усе й сказано.

У 2008 році, за результатами конкурсу "100 відомих українців", Іван Франко посів почесне 10 місце, що свідчить про його непересічну роль в історії нашої держави.

Юлія Лучик

студентка I курсу

Інституту журналістики

КНУ ім. Тараса Шевченка










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua