Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Іван Сірко – нав'язаний герой


1
Рейтинг
1


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
6

По нього майже не згадували в радянському союзі, але тепер, коли Україна стала незалежною державою, його постать возвеличують до рівня "визначного полководця". Так хто ж ти, Іван Сірко, дійсно величний та визначний полководець чи кошовий гуляй-отаман, який жив лише для себе?

Іван Сірко – нав'язаний герой
I. "Герой нашого часу"

"В історичних документах зафіксована його участь у визвольній війні українського народу проти Речі Посполитої, зокрема в битві під Жванцем 1653 р.

1654 року він, разом з полковниками Іваном Богуном, Петром Дорошенком, та іншими, виступає проти підписання Переяславської угоди, і, як більшість запорожців, відмовляється від присяги московському царю Олексію Михайловичу. У другій половині 50-х років – Вінницький полковник. Після перемоги гетьмана Івана Виговського над московським військом під Конотопом 1659 року, він на чолі запорожців завдає поразки союзникам гетьманців – кримським татарам під Акерманом і плюндрує степовий Крим. А вже за кілька місяців він несподівано відмовляється ставити свій підпис, навіть за присутності гетьмана Юрія Хмельницького, під Переяславськими статтями 1659 року. Наприкінці 1660 року остаточно пориває з Ю. Хмельницьким і відправляється на Чортомлицьку Січ.

У 1660-1680 pp. дванадцять разів його обирали Кошовим отаманом.

Як політик, часто міняв орієнтацію. Виступав проти Івана Виговського, Юрія Хмельницького (якого колись підтримував проти Виговського) й Павла Тетері, яким закидав їх пропольську політику; однак, у цей же період був противником Москви.

Після Андрусівського договору 1667 зайняв виразно антимосковську (й разом з тим антипольську) позицію. 1680 року спільно з донцями він востаннє опустив свою переможну булаву в битві з ординцями" – бачите як помпезно написано. Ви вже здогадались про кого я веду мову?

Іван Дмитрович Сірома, який більше відомий всім під прізвищем Сірко, – "це герой, уособлення найкращих якостей запорозького козака". Принаймні такі слова пишуть в українських шкільних підручниках. Школярам розповідають, що ця історична постать брала участь у 55 військових битвах і жодного разу не отримала поразки, що він був обраний кошовим отаманом 12 разів і що його цілком справедливо можна вважати найуспішнішим оборонцем православної віри. Так дійсно можна вважати, якщо не брати до уваги його реальні "проколи", які дійсно залишили слід на українській історії.

II. Запорізький вітер

Козак був настільки "вільною людиною", що ввійшовши в кураж битви він сік і різав все що ворушилось... Він, козак, до останніх сил захищав свій край, свою Україну. Мабуть всі чудово знають, що козак здавна вважався вільною людиною. Ще відомо, що турки та татари називали козаків "шайтанами", тобто дияволами. Чому?

Запорозькі козаки здійснювали рейди на Крим та в Туреччину, щоб звільнити від турецької неволі своїх побратимів українців. Так було спочатку. Згодом ці походи формально почали називатись рейдами. Так стали звичайними набіги на татарські землі з метою грабунку та ґвалтування місцевого населення. Таким був і Іван Сірко, звичайним отаманом, який не поважав жодних правил, окрім "звичаєвого права козака".

Доречі, про "право". Воно не окреслювало чітких законів, в ньому говорилося лише про те, що козаки чинять самі суд, дозволи на походи проти "ворогів" Січі дають теж самі, а побратимству взагалі відписується більша частина закону (!). І якщо на початку утворення козацтва цього права дотримувались як "Отче наш", то згодом, щоб розширити вольності, козаки самі почали шукати прогалини в законі і таким чином обходити його так, щоб не порушити. Тобто через деякий час серце козацтва – Запорізька Січ, перетвориться на окреме банд-утвореня, яке буде використовувати ті самі гасла, але їхні методи нічим не будуть відрізнятися від методів тих же турків чи татар.

Ще Дмитро Яворницький писав, що улюблене прислів'я Сірка було таким: "Нужда закон змінює". Тобто формально закон існував до тих пір, поки не змінювалась нужда, поки козаку не хотілося "погуляти вільно в полі", як казав вустами Тараса Бульби Микола Гоголь. І як людину, життєве кредо якої іти за нуждою, можна називати військовим генієм та визначним полководцем? Які його заслуги? Участь у облозі та штурмі іспанської фортеці Дюнкерк?? Тоді ще 2500 козаків можна назвати героями! Чи його похід на Чигирин разом з Іваном Богуном проти Івана Виговського?? Тактика його битв не піддається жодній логіці, його політична нестабільність змушує думати про Сірка, як про політичну "розпусницю" у плані політики, або як про недалекоглядну та вузьколобу особу в плані звичайної, на той час, людини.

III. Воля України чи "нужда" отамана?

Іван Сірко – слабохарактерна та недалекоглядна постать. Я так думаю. Я не вважаю, що він абсолютний ворог України, але він не герой. Його несподівані демарші проти союзників України – татар, хоча б у Конотопській битві, змушують думати про те, що не "його" голова вирішила так чинити з союзниками. Напрошується думка про те, що певна третя сторона, якій був вигідний такий рух подій, стояла за цими "героїчними походами проти поневолювачів України". Відповідь очевидна – Москва. Їй це дійсно було б вигідно, бо битву під Конотопом її армія програла. Але це не так. Як я вже казав, Сірко "йшов за нуждою", а отже битва під Конотопом ні як не впливала на його становище, а от військовий похід Виговського на Москву просто змушував Сірка до таких дій. Особисто я вважаю, що Сірко навмисно влаштовував такі демарші, щоб провалити визначні військові кампанії за утвердження України як незалежної держави. Сірко не міг жити без постійних набігів на татар, а становлення України як держави означало становлення територіальних кордонів зокрема і з Кримським ханством, що заважало б сірковій банді здійснювати набіги на кримських сусідів. Отже як і в сьогоденній політиці так і тоді, – все впирається в гроші та привілеї. Це перша теорія.

В розповіді про Сірка Яворницький згадував про любов того до випивки. Сірко любив випити та напитися так, щоб потім "демонструвати всім свій козацький запал", тож можливо зелений змій і сприяв таким новим і зовсім протилежним думкам щодо своїх союзників та щодо України в цілому. Тобто в моменти державної зради він просто був дуже "підшофе". Це друга теорія. З іншого боку, з початком гетьманування Богдана Хмельницького, політичний центр України перенісся з Запорізької Січі до міста Чигирин, яке і стало резиденцією Хмельницького. Запорожців можна зрозуміти. Не дуже приємно, коли вчора посли ходили на Запоріжжя, а вже сьогодні ходять до Чигирина. І це третя теорія. Але неправильно було б через таку "адміністративну" образу наражати на небезпеку права та свободи молодої України, відомої тоді як Гетьманщина. Це було б егоїстично.

Особисто мені близька перша теорія. Я гадаю, що Сірко не піддався б на вплив Москви хоча б тому що її він не любив так само як Польщу та Туреччину. Тим паче за наказом московського царя Сірка зрештою відправлять до Сибіру, бо він захоче стати гетьманом. Це не логічно – відсилати власного шпигуна на "сибірський курорт". Подумайте самі: Сірка підмовили росіяни і він вплинув на хід антимосковської кампанії Виговського, чим зберіг московський трон. Я не думаю, що Москва "героя" відіслала б до Сибіру, а точніше до містечка Тобольськ, власного "героя". Він би або став гетьманом, або ж пішов на "пенсію" та жив собі спокійно на хуторі поблизу села Мерефи...

Тому, на мою думку, Сірко як подвійний агент – малоймовірно, а от Сірко як егоїстичний телепень, який на 342 роки (саме 342 роки, бо тоді початок української незалежності датувався 1649 роком – роком появи такої держави як Гетьманщина на чолі з Богданом Хмельницьким) відкинув становлення незалежної України – цілком правдоподібно.

IV. Уславлений козацький полководець

Чому ж тоді його так славлять? Невже люди не бачать фактів, які таврують Сірка як зрадника? Звісно не бачать! Справа в тому, що часи Гетьманщини та Руїни (період занепаду України, поділу її на Лівобережну і Правобережну) – це смутні часи. Тоді отаманів та полководців славили не за гострий розум та дипломатичні здібності, а за кількість вдалих походів та кампаній проти ворогів України. Сірко здобув собі таку славу дякуючи походам проти Туреччини та Кримського ханства. Мабуть тому сучасні історики і бачать Сірка взірцем козацтва, адже характеристикою історичної особи є пісні та думи, які про Сірка складали ще за його життя, а там він як завжди був героєм та уславленим козацьким полководцем.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua