Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Имена России" по коліна залиті українською кров'ю

Гетьман | 6.10.2008 20:10

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
7

Російський телевізійний проект обирання найзначніших історичних постатей Росії, перебравшись з попереднього голосування в Інтернеті, стартував власне на ТБ. Двадцятку "Імен Росії" вже обрано і залишилось виявити переможців. Кому росіяни присвоять "Имя России" цікаво не менше ніж те, з кого його оберуть.

В минулу неділю 5 жовтня 2008 року о 20:00 піп Московського Патріархату представляв найпопулярнішого за попередніми опитуваннями Олександра Невського. Хвальбі і постійним згодам усіх адвокатів кандидатур на "Имя Росси" не було меж. Хоч бери й одразу конкурс зупиняй і оголошуй Невського переможцем.

Це мабуть такий стиль московський-хвалити всіх кого треба та свого потім найбільше. Змагання кому кращу оду заспівають розпочалось. Представителі кандидатур, обговорюючи Невського наче змовились між собою, коли коментарі на висловлювання один одного віддавали якоюсь заготовленістю.

Примітно, що часи слави Невського, припадаючі на часи занепаду Русі від татаро-монгольського іга, представителями були трактовані по своєму. Україна тут помітною була тим, що зовсім не згадувана. Таким чином Русь весь час намагались приліпити до России з словами "тогдашня Россия" і "Невский спасал Русь". Блюзнірство полягало в тому, що таким чином Руссю називали лиш Московію, що під Ордою на себе це ім'я намагалась натягти.

Вдале союзничання з оплатою данини то одній групі монголо-татар то інший виставлялось як спасіння Русі. Зрозуміло для московитів це був час стрибка. Честі і приниження гідного русичів вони не відчували, борсаючись під ханами всякими, і завдяки цьому стали потужнішими за справжніх руських людей.

Згадати при Невському про Данила Галицького і Галицько-Волинське Князівство, прямого і справжнього наслідника Русі було принижуючим Невського. То ж і не згадували. А навіщо росіянам задаватись зайвими питаннями. Наприклад, що можна було то і не улещувати Орду, а як Данило раз заплативши дань, відчувши приниження, взятись до спротиву. Як і сталось, коли Орда лиш формально володіла значною частиною нинішньої України. І що в Галичі зостався справжній наслідний Патріархат Православ'я, а не перенесений політичними інтригам під владу Орди і в наслідку в Москву.

Замість незгадування України часів Русі, щоб росіянам сумнів не посіяти в модній колись їх причетності до руських, а не просто московитів, цю логічну тему замінили іншою. Грузія і Західний Світ виявилась до речі. З першою Невський зробив би так само, як Путін з Медведєвим, а другий весь хоче вкрасти їх ідентичність і тому треба, як Невський, зговорюватись з Азією і тоді розмовляти з Заходом. Границі володінь слави Невського в такій інтерпретації опинились світовими, а Українська територія щезла.

Наступної неділі посол Росії в Україні Чорномирдін вслід за Невським представлятиме Петра Першого. Подивимось, як відкручуватимуться від України тут представителі номінантів на "Имя России". А це ж той Петро, що козацтво запряг на будівництво Петербурга і костями осушив болото. Українською кров'ю він рубав вікно в Європу, посилаючи наших людей на війну з турками "во славу России".

Те саме й Катерина й Ленін і Сталін. Від Української тематики росіянам в обраній двадцятці не відкрутитись. Бо всі їх лідери, що приводили Росію до розквіту від Московії до СССР, здійснювали це за рахунок українців. Німецька проститутка Катерина, що стала російською царицею, цілі села українські вирізала і Січ зруйнувала, щоб кріпацтво завести ладне на Україні, щоб малоросіянин кланявся при виді москаля і голови підняти не смів при виді господ.

Найбільше ж прислужились Росії наступні в естафеті по винищенню українців за Катеринами з Петрами, Леніни зі Сталінами. Це ті Імена Росії, що справді принесли найбільші території сучасній Російській Федерації. Звільнили життєвий простір півдня і сходу України для москалів голодоморами, висилками і репресіями. А тих що зостались змусили мову рідну забути і знати своє місця при москалю. Живим фактом тут є зникнення української мови з часу 1918 років, що лунала аж на Дону й на Кубані. А тепер?

Попадання всіх цих особистостей в двадцятку найперших, свідчить про незмінність Росії. Їм хочеться ще. Грузія вже відчула радість мати в сусідах Московію. Україні ж пора давно робити висновки з того, що російські герої-це українські кати. "Имя Росси" яскраво це демонструє. Час поетів пройшов, Пушкіна забули в другий десятці, а вірші третього Сталіна в моду знову виносять. Зробімо так, щоб ми їх на Україні прочитати не дали.

6 жовтня 2008

17:31

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua