Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Слава України

Ант. | 6.07.2008 18:12

18
Рейтинг
18


Голосів "за"
20

Голосів "проти"
2

Кілька слів до встановлення пам'ятника Сагайдачному в Севастополі

Слава України
...

14 червня 2008 року в місті Севастостополі був відкритий пам'ятник Петру Сагайдачному. На жаль, серед жителів та гостей міста встановлення пам'ятника знайшло не тільки підтримку...

...

Запорізькі козаки здавна були вправними корабелами та моряками. Вміння орудувати на морі було настільки важливим. що французький інженер і військовий картограф Гійом Левассер де Боплан вважав участь в морському поході однією з обов'язкових умов долучення до племені запорожців:

...найвідважніші з них подаються на Запорожжя, яке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши там певний час і взявши участь у морському поході, вони вважаються запорозькими козаками. (Гійом Левассер де Боплан, "Опис України")

Великі морські походи проводились козаками з самого початку 16-го століття. В 1575, 1576, 1578, 1582, 1586, 1590, 1593, 1595, 1599 роках козаки здобували славу і військову здобич та визволяли з полону своїх побратимів під Кафою, Стамбулом, Синопом, Трабзоном, Кілією, Варною тощо.

Починаючи з 1606-го року серед наказних гетьманів в морських походах стало широко відоме ім'я Петра Сагайдачного. Цього року запорізькі козаки здійснивши морський похід, піддали штурму турецькі укріплення Білгород та Килію, взяли на абордаж турецький флот з 10-ти галер і озброївши свої чайки захопленими на галерах гарматами, атакували й взяли штурмом фортецю Варна. Є відомості про те, що фортеця Варна була атакована запорожцями одночасно з моря і суходолу.

В 1607 році взяті Очаків та Перекоп, в 1608-му та на початку 1609-го років (*) під час великого морського походу на 16 "чайках" атаковані укріплення Кілія, Білгород та Ізмаїл. В 1612-му році взято Кафу (Феодосію), в 1614-му – Трапезунд (Трабзон) та Синоп.

У травні-червні 1615-го року запорожці на вісімдесяти чайках (близько 4000 тисяч чоловік) перетнули Чорне море, висадились на берег біля Стамбула, розгромили порти Мізевну та Архіоку і відправились у зворотній шлях. Султан вислав навздогін флотилію галер, які наздогнали козацькі чайки навпроти гирла Дунаю. Запорожці дали бій турецькій ескадрі, частину галер взяли на абордаж, інші розсіяли по морю. Кілька галер козаки привели до турецької фортеці Очаків і спалили їх на рейді порту на докір гарнізону. В морському бою був взятий в полон турецький адмірал.

Навесні 1616-го року в Дніпровському лімані біля 7000 запорожців на 150 чайках розбили турецьку ескадру Алі-баші, яку було вислано султаном на пересторогу запорожцям. Після цього, долучивши до свого флоту трофейні галери, запорожці вийшли в море, обігнули Крим і атакували Кафу (Феодосія), в якій розгромили 14-тисячний гарнізон і звільнили полонених. Після цього майже увесь турецький флот за наказом Сагайдачного було знищено.

Восени 1616-го року 2 тисячі запорожців вийшли в Чорне море і висадились біля міста Мінер, берегом дістались Трапезунда і захопили його, після чого приступом оволоділи містом Синоп. На зворотньому шляху запорожці розгромили турецьку флотилію Ібрагім-баші.

Відзначився Сагайдачний і на суходолі. Одним з найбільших його успіхів стала перемога сполученого 75-ти тисячного польсько-українського війська над 200-т тисячною турецькою армією під Хотином.

Морські походи проти Туреччини тривали і після смерті Сагайдачного в 1622 році аж до кінця 17-го століття з невеликою перервою часів війни 1648-1654 років. Саме з морськими походами пов'язана відома історія з написанням листа турецькому султану (**).



Освіта та хист дозволили Сагайдачниму винайти настільки вдалу тактику ведення морського бою, що відомий італійський мандрівник П'єтро дела Валле у травні 1618 року записав:

"Турки не мають на Чорному морі жодного місця, яке б не взяли і не сплюндрували козаки. В усякому разі вони сьогодні на Чорному морі така значна сила, що, якщо докладуть більше енергії, будуть цілком його контролювати."

Одним з основних елементів розробленої Сагайдачним морської тактики було широке використання невелеких маневрених суден для десантування та ведення бою проти важких кораблів. Ще одним тактичним прийомом було блокування кораблів в порту та нав'язування битви в умовах обмеженого маневрування. Подібні прийоми ведення бою були в подальшому використані видатними російськими флотоводцями: тактику одночасного штурму фортеці з моря і суходолу в 1799-му році застосував адмірал Ушаков в битві при Корфу, а адмирал Нахімов розбив турецький флот в умовах обмеженого маневрування в Синопській бухті в 1853-му році. Петро Сагайдачний практикував цю тактику проти турецького флоту за два століття до перемог російських адміралів.

...

Очаків, Ізмаїл, Синоп, Стамбул... Ці назви стали синонімами слави флоту Російської імперії, -малоймовірно, щоб вони нічого не говорили жителям Севастополя. Тим не менше, окремі з них виступають проти встановлення пам'ятника гетьману Сагайдачному, який своїм військовим талантом здобував славу на Чорному морі майже за 200 років до того.

В чому ж причина неприйняття? В тому що Сагайдачний був українцем? Чи може в тому, що росіяни в морських перемогах над Туреччиною не були першими? Можливо, але це не головне. Відповідь вдалось знайти в історії російсько-турецьких відносин:

""После воцарения в 1613 г. Михаила Федоровича Романова дипломатические отношения между Московским государством и Османской империей были восстановлены. Источники и современные научные изыскания свидетельствуют, что русско-турецкое сближение, пришедшее на смену конфронтации, было закономерным процессом, начавшимся за несколько лет до официального обмена посольствами, и нашло отражение в структуре штата Посольского приказа и делопроизводстве этого ведомства первой четверти XVII в.""

Ось вона, проста відповідь на здавалося б складне питання: перемоги Сагайдачного просто не вписуються в російську історіографію – в той час, коли між Туреччиною та імперією Габсбургів тривала війна, коли Туреччина розширила свої володіння на Іран і намагалась розширити свої володіння в Європі, саме тоді слабка Москва шукала з Туреччиною зближення, а український гетьман і флотоводець Петро Сагайдачний громив турків на суші і на морі. І будь яка згадка про це як для Москви так і для окремих "жителів і гостей" міста Севастополя, є неприємною. Ось тому вони і виступили проти...

В російську історіографію постать Сагайдачного не вписується, але ім'я Петра Конашевича Сагайдачного є сторінкою в історії України. І ненайгіршою сторінкою. А тому цей допис треба було розпочати так:

2008 року в українському місті морської слави, місті-герої Севастополі вдячні нащадки відкрили пам'ятник видатному українському гетьману і флотоводцю Петру Сагайдачному. Пам'ятники Сагайдачному також відкриті в містах...

-----------------------------------------------------

(*) – більша частина запорізького війська на той час перебувала під Смоленськом та в Московії

(**) – до речі, зверніть увагу на кольори списів: жовто-блакитний та червоно-чорний


Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua