Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Прапори України. Частина 1.

Leon | 31.03.2008 02:40

9
Рейтинг
9


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
2

Дещо з історії

Прапори України. Частина 1.
Прапор - це полотнище одного або поєднання кількох кольорів, форми й розміру з написом, прикрасою, часто з певним зображенням. Державний прапор – офіційна емблема держави, символ її суверенітету. Опис державного прапора фіксується в законодавчому порядку, здебільшого в конституції. Щодо своєї приналежності прапори поділяються на державні, міжнародні, територіальні, цивільних організацій, церковні, родові, службової особи та неофіційні прапори приватних осіб.

Стаття 20 Конституції України.

Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Новий державний прапор України (відновлений "старий") прийнятий постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 року. Ним стало синьо- жовте полотнище з відношенням сторін (довжини до ширини) 3:2. 24 липня 2000 року було офіційно встановлено державне свято – День прапора (в пам'ять про події 1990 року).

Вперше в новітній історії України синьо-жовте полотнище було піднято перед будівлею Київської міськради на Хрещатику 24 липня 1990 року. А поряд, як і раніше, тріпотів у повітрі червоно-блакитний прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки...

23 серпня 1991 року – після провалу путчу в Москві – група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. На наступний день Україна проголосила незалежність.



ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ.

Найдавніші русько-слов'янські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. На протязі 13-14 ст. з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найвживанішими кольорами були червоний, білий, блакитний, жовтий. Були кольорові поєднання. Найчастішими прапорними зображеннями були хребти, небесні світила та княжо-родові дво – і тризуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі був переважно червоний з золотим дво – тризубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства – блакитна з золотим левом.



Прапор Великого князівства Литовського у 15 ст. був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з 15 ст. – червоний із зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом.



За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або зі скошеним вільним кінцем. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви:

1- червона з зображенням білого Архистратига Михаїла,

2- з зображенням герба того чи іншого гетьмана.

Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалася у 17 ст. різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У 18ст. стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково іншими ознаками, як-от небесні світила, зброя, постаті Св. Михаїла, Юрія та ін.

Особистий прапор Богдана Хмельницького з традиційними козацькими символами – зірками та срібним хрестом над місяцем – аналогам якоря, давньохристиянського знаку надії. На прапорі присутня абрівіатура Б.ХГ.В.З.Е.К.МЛС. – Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, его королівської милості.



Загальний військовий прапор Війська Запорозького (ВЗ) часів Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був червоного кольору з Архистратигом Михаїлом, що попирає списом змія з одного боку, і коронованим білим орлом з двома православними хрестами з другого.



Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картині "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" І.Репіна, консультантом якого був відомий історик, археограф і етнограф Д.Яворницький.



Член Петербурзької Академії наук, академік Федір Корш (відомий знавець давніх пам'яток культури України) писав цареві Олександрові III: "Ваше Величество! Знамена козацкие, изображенные художником Репиным на его картине, не содержат по своєму цветовому набору никаких иностранных веяний, а отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих князей Киевских вплоть до роспуска запорожской вольницы согласно повелению Императрицы Екатерины Великой. Сказанному имеется предостаточно письменных подтверждений в отечественных источниках, а равно в ряде предметов материального искусства тех древних времен"

Лицевий бік полкових і сотенних хоругв і знамен був національною емблемою із зображенням козака у золотому і жовтому щитовому полі на блакитному та малиновому полотнищі, а зворотний – полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору зі встановленим зображенням.





Великий прапор Запорізької Січі був червоний. На лицьовому боці – білий Архістратиг Михаїл, а на зворотному – білий грецький хрест, оточений золотим сонцем, півмісяцем, зірками.

Прапори куренів і палаток були переважно малинові з зображенням Архистратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні Св. Миколи. З упадком Гетьманщини та приєднанням територій Центральної і Західної України до Росії та Австрії синьо-жовтий прапор не дозволено до офіційного застосування.

Після поділу Польщі 1772 року Галичина потрапляє під владу Австрії, давні синьо-жовті символи було скасовано, а для "королівства Галіції та Лодомерії" надумано нові герб та штандарт (спершу синьо-червоно-жовтий, потім синьо-червоний, а після виділення Буковини 1849 року-червоно-синій; для Буковини синьо-червоний).

У березні 1848 року в Австрійській імперії вибухнула революція, що дала поштовх і для українського національно-визвольного руху. Другого травня у Львові було створено Головну Руську Раду, яка займала лояльне становище щодо австрійської влади. І коли в червні на ратуші Львова з'явився синьо-жовтий прапор, члени Ради поспішили відмежуватися, заявивши, що "то не русини оучинили, й наветь не знають, кто тое оучинивь".

У квітні 1848 року австрійська влада дозволила створити Національну гвардію "для підтримання порядку". У 19-му параграфі її Статуту зазначалося, що "каждий баталіон масть корогву, а каждий швадронь штандарь, оздобленій колорами краю". Під час слов'янського з'їзду в Празі (2-16 червня) українська та польська делегації дійшли згоди, що загони Національної гвардії в Галичині "за відзнаки матимуть герби обох народів побіч себе".

Однак, насправді почалось активне створення загонів польської гвардії. Це спричинило опір українського населення. Так, селяни Старого Милятина відмовлялися вступати до гвардії "під знаком орла єдиноглавого" (тобто – до польської) й вимагали організувати "Руську гвардію" (18). 20 вересня Головна Руська Рада видає відозву до українського народу в справі організації загонів Національної гвардії. У Стрию, Дрогобичі, Яворові, Бережанах та інших містах і селах створюються такі загони, освячуються сині хоругви із золотим "Руським левом".



Звертаючись від сільських громад до Ради, "много депутованих просили, даби їм для села зараз штандар руський зо Львова спровадити, ібо тут нема добрих ремісльників, котрії би такий штандар чесно зділати могли" (19). Тому широкого вжитку набули прапори з двох горизонтальних смуг "у руських барвах" – синьо-жовті та жовто-сині (першою, за правилами вексилології – науки про прапори – зазначається верхня барва). Описуючи перший з'їзд українських вчених у Львові, Яків Головацький подає: "Дня 7/19 жовтня въ четверг. 1848 г. от-вореньш зоставь соборь ученыхь рускихь и любителей народного просвьщенія... О ІІ-й године сойшлися для отворенія собора все собраніи члены и многіи госте съ отзнаками русконародными до музеальной сали. Красно прибраніи стены поразили сильнымъ впечатлениемъ очи всехъ присутствовавшихъ.

Першій разъ Русины узрелися въ месци, гдє имъ все припоминало народность. – Под образомъ державного монарха спочило две, хоругви синожовти... окна и столпы украшени були народними барвами – при сихъ последнихъ стремели по паре прапоровъ тоже синожовтом барвы"... І далі пояснює символіку кольорів:... "народни барвы просвещали намъ и выображали не богатства, збытокъ, але сильную, щирую волю, благое намереніе. Синій цветъ, якъ чисте небо южной Руси, ясный, погодливый, якъ душа щирого не скаженого Русина, изьображавъ миръ и спокой, якого до розвитія нашого народного потреба. Золотый цветъ, якъ тіи зорницъ на ясномъ небе, изъображали ясное светло, до котрого намъ стремитися належить
"

На початку 20ст. у Галичині з'являвся жовто-блакитний прапор, який прийняли Українські січові стрільці. Сам прапор був блакитним полотнищем з золотистим обрамленням. На ньому з однієї сторони зображався Архистратиг Михаїл, з іншої – емблема УСС (Українських січових стрільців).





Жовто-блакитне поєднання кольорів було і на прапорі Української Народної Республіки. 18.01.1918 року Мала Русь затвердила проект українського прапору, вироблений Українською морською радою (складався з двох смуг: вгорі жовта, внизу синя; та синій золотий знак князя Володимира – Тризуб з хрестом угорі). За гетьмана П. Скоропадського порядок кольорів змінився. 13.02.1918 року був затверджений блакитно-жовтий прапор Західноукраїнської Народної Республіки.

Синьо-жовті прапори були і в проектах Конституцій УНР, розроблених 1920 року Всеукраїнською Національною Радою (у Кам'янці на Поділлі, 9-13 травня) та Урядовою Конституційною комісією Української держави (у Тарнові (Польща. – Ред.), 1 жовтня).

Поширилося й нове тлумачення барв: синьої, як чистого неба – символ миру, жовтої, як пшеничного лану – символ багатства України.

У міжвоєнний період на Західній Україні (окупованій Польщею) почалися дискусії про порядок кольорів на прапорі. Історично склався і був визнаний синьо-жовтий, однак прихильники жовто-синього (блакитного) обґрунтовували свою позицію тим, що за правилами геральдики зверху вміщується барва основного символу, а знизу – барва поля герба (герб УНР – золотий тризуб у синьому полі). Таке правило справді існувало в німецькій геральдиці для створення міських прапорів. Його використали поляки, узаконюючи в серпні 1919 року біло-червоний прапор. Але, скажімо, в Угорщині, Боснії та інших землях воно діяло навпаки. Оскільки українська вексилологія й геральдика з огляду на історичні обставини формувалися під різноманітними впливами й не мали (на відміну од польських) єдиних усталених правил, то зовсім не зрозуміло, навіщо було штучно переносити вимоги німецької геральдики на українських грунт, та ще й для національного прапора?

Незважаючи на ці дискусії, коли 1939 року було проголошено незалежність Карпатської України (після анексії Німеччиною Чехії й розпаду Чехословацької республіки), Перший Сейм Карпатської України 15 березня в Хусті ухвалив закон, ч. І, у якому, зокрема, зазначалося: "§5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня"

У березні 1939 року державний прапор Карпатської України став блакитно-жовтий стяг. Між 1945-1949рр. в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками блакитно-жовтого і жовто-блакитного порядку поєднання кольорів, що закінчилися постановою Української Національної Ради від 27.06.1949 року, яка відзначала, що до остаточного встановлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде блакитно-жовтий.

Перший прапор УСРР (встановлений у березні 1918) був червоний з золотими ініціалами "УСРР" у горішньому червоному накутнику з золотою облямівкою. Після входження до складу СРСР для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеними серпом і молотом, супроводженими ініціалами "УСРР".



У 30-ті роки ніхто не міг і думати про поширення жовто-блакитних прапорів. Павло Постишев писав: "Мы навсегда похоронили главную украинизацию и теперь будем внедрять на Украине червонизацию". Навіть слова "блакить", "блакитний" заборонялися. Замість них запроваджувалися російське – "голубой". В 1949 р. у зв'язку з наданням Українській Республіці статусу співзасновника ООН, світова організація поставила вимогу замінити прапор УРСР. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР ухвалила новий прапор: дві третини висоти прапора – червона, одна третина – блакитна, на верхній смузі – золоті серп і молот, над ними – п'ятикутна червона зірка, обведена золотом.



За часів відлиги і застою було кілька успішних спроб встановлення жовто-синіх знамен на будинках в Україні. Уночі,1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства в Києві замість червоного прапора з'явився синьо-жовтий. Полотнище зшито вручну з двох жіночих шарфів. Посередині нашито тризуб, вирізаний з чорної саржі (матерія, що йде на підкладки). Під тризубом напис друкованими літерами, чорнилом:

Ще не вмерла Україна,

Ще її не вбито!

ДПУ

За 9 місяців розшуків КДБ вийшло на 29-річного студента вечірнього відділу інституту Георгія Москаленка та його друга, 27-літнього робітника Віктора Куксу. Їх заарештували 21 лютого 1967 року.

Цей факт не поодинокий: Володимир Мармус з друзями теж вивісив уночі, 22 січня 1973 року 4 блакитно-жовті прапори та 19 листівок у Чорткові на Тернопільщині.

На сьогодні, крім Державного маємо інші прапори – штандарт Президента, прапори Збройних Сил і їх складових – Сухопутних військ, Повітряних і Військово-Морських Сил, штандарти Міністра оборони і командувачів, Бойовий Прапор військової частини (з'єднання) Збройних Сил України, з якими є можливість ознайомитись на офіційних сайтах.

В наступній частині буде більш детально розглянута "кольорова" складова прапорів.

P.S. Цікавий факт – на італійській мові прапор України пишеться "Bandiera dell'Ucraina"...

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua