Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
боротьба УПА   гітлерівці   більшовики   перемоги   всенародний рух   справедливий опір   УПА

Взнай правду про УПА! Розгортання Українського Повстанського Руху в Армію Опору

Гетьман | 22.09.2007 17:02

14
Рейтинг
14


Голосів "за"
16

Голосів "проти"
2

Продовження циклу "Взнай правду про УПА!". Підбір цих уривків з праць істориків про Український Повстанський Рух присвячений ще одному етапу діяльності УПА-це перехід від місцевих осередків опору до Загальноукраїнського Антиокупаційного Руху, перетворення в потужну Армію. Саме цьому періоду "дісталось" найбільше від ворожої брехливості.

У викладених матеріалах присутні не тільки формальні аспекти творення Загальноукраїнської Повстанської Армії, а й інші важливі чинники, що неодноразово ставали предметом оббріхування з боку ворожої пропагандиської машини. А інакше без цієї "машини зомбування" не можливо їм було б приховати правду про їх "опікунську" діяльність щодо українського народу (всіх хто вмів розмовляти цією мовою та думати за Україну) і її наслідки, що даються взнаки моральними і фізичними травмами й досі. Зокрема можна виділити наступне: реальні бої та їх хід; чисельність і організація УПА; справедливий і усвідомлений спротив; жертовність вояків Української Повстанської Армії.

Петро Мірчук. Українська Повстанська Армія 1942-1952 рр:

"...В подібному положенні як Полісся була й сусідня Волинь. Тому й тут вже осінню 1942 р. повстає сотня Української Повстанської Армії під командою сотн. Довбешки-Коробки (правдиве назвисько Перегійняк, уродженець Волині, визначний член ОУН).

Характеристичним для тодішньої ситуації на Поліссю й Волині є факт, що перші місяці боротьби обох відділів УПА, Остапа й Коробки, присвячені повністю ударам по червоних партизанах та польських пляцуфках. Командир Остап став швидко відомим большевицьким партизанам та їхньому командуванні, придбавши собі в них своєю твердістю в боротьбі псевдо "Серьожа Садіст". І щойно відібравши большевицьким та польським бандам охоту до грабіжницьких гулянок по українських оселях, оба відділи скеровують свою боротьбу проти німецьких окупантів.

Перший бій з німцями звів відділ кр. Коробки 7 лютого 1943 р. У зв'язку з наступом сотні УПА на містечко Володимирець. (з огляду на те дехто, як от М.Лебідь у своїй праці "УПА" вважав сотню Коробки-Перегійняка першим відділом УПА). Дедалі, бої обох відділів УПА з німцями починають переважати їх бої з большевицькими партизанами. В бою з німцями впали й оба перші командири УПА: кр. Остап загинув 10. березня 1943 р. в бою при наскоку на німецький магазин зброї й амуніції в Оржеві, а кр. Довбешка-Коробка впав 22 лютого 1943 р. в бою біля Висоцька...

Таж книжка:

Офіціоз ОУН "Ідея і Чин" підсумовує осяги перших місяців боротьби УПА:

..."Вже перші бої УПА з большевицькими партизанськими бандами та каральними відділами німецької поліції принесли новосформованим частинам гарні осяги.

В тяжких і численних боях розбила УПА численні бази большевицьких партизан та очистила від їхніх банд Рівенщину, Житомирщину, Луччину, Косгопільщину, Ковельщину, Крем'янеччину, південну Сарненщину та Берестейщину й, користаючи з цілковитої прихильности та помочі населення, звільнює крок-за-кроком все нові терени Волині, Полісся, Поділля, Житомирщини й Київщини.

Від березня 1943 р. починаючи, українське село розправилося з сотками ляндвіртів та інших п'явок народу, провчило не один грабіжницький відділ німецької поліції і СС-ів. Постійно, Яполоть, Чудви, Бічаль, Велика Любаша, Іванова Долина на Костопільщині; Березні, Новостав на Крем'янеччині; Смига, 3амчисько, Білогородка, Студінка на Дубенщині; Цумань, Колки на Луччині; Жуків, Сергіївка, Бугрин на Рівененщині; Турійське, Доротинь на Ковельщині; Дружкопіль, Горохів на Горохівщині і ще десятки й сотки назв сіл Волині, Поділля, Полісся, Житомирщини, Кам'янець-Подільщини, Київщини, в обороні яких, або в околиці яких бойові відділи УПА звели бій з німецькими загарбниками, проречисто свідчать про волю українського народу боронити свій край перед ворогом. А здобуті в боях на ворогах кріси, фінки, кулемети, гранати, гранатомети, гармати, авта – вірно служать вправній руці українського повстанця у його боротьбі із захланним московсько-большевицьким та гітлерівсько-німецьким імперіялізмами".

("Ідея і Чин", ч. 5, 1943 р. – ст. 17.)...

Та ж книжка:

...Вже перші бої УПА з німецьким окупантом та з большевицькими й польськими бандами викликали в українського населення Полісся й Волині захоплення. В ряди УПА стали масово напливати поліщуки й волиняки так, що вже в лютому 1943 р. крім відділів Остапа й Коробки діє на терені Полісся й Волині три нові сотні УПА: сотня командира Дороша, сотня к-ра Крука і сотня к-ра Гонти. В березні 1943 р. до УПА переходить багато станиць української допоміжної поліції, згл. міліції. Завдяки тому, згадані сотні перетворюються в курені, крім цього повстають нові сотні й курені УПА, як от: курінь командира Голобенка з трьома сотнями (сотня к-ра Байди, сотня к-ра Кубіка й сотня к-ра Залізняка), курінь к-ра Щуки, курінь к-ра Яреми. Цілість приймає офіційну назву УПА-Північ, головним командиром її стає Клим Савур-Охрім, Провідник ОУН на Північно-Західніх Українських Землях. (Правдиве прізвище Роман Клячківський; згинув в бою з большевиками на Оржівському Хуторі, Клеванського району, Рівненської области в дні 12 лютого 1945 р.)

В травні і червні 1943 р. відділи УПА в постійних боях з німецькими поліційними, а то й військовими частинами, опановують все Полісся та Волинь, обмежуючи панування німців на тих теренах виключно тільки до міст, головних шосейних шляхів та залізничних ліній. Одночасно УПА унешкідливила польські "пляцуфкі" та звузила терени, опановані большевицькими партизанами до окремих, невеличких лісових просторів.

В травні 1943 р. згинув в сутичці з УПА шеф гілерівських спецвідділів СД Люце з цілим своїм штабом, наткнувшись на відділ українських партизан на шляху Ковель-Рівне при повороті з інспекції своїх працівників у "райхскомісаріяті" України.

Німецьке командування пробує прийти німецьким поліційним частинам на допомогу і висилає для ліквідації УПА на Волині й Поліссі дивізію війська, що складалася з полку СС-ів, двох полків мадярів, полку козаків і відділу німецької жандармерії. Та це підприємство скінчилося повною невдачею. Зручно маневруючи повстанчими відділами, командування УПА заставило німців розділити дивізію на менші боєві частини, а тоді в низці боїв нанесла УПА тим частинам нищівні удари. Так, наприклад, в бою під Вербами згинуло 120 німецьких вояків, біля села Шумське – 30, в Острозі – 32, в Мізочі – 11. Мадярські полки розлетілись зовсім, а частина козаків перейшла до УПА.

Весною 1943 р. починають стихійно організуватися відділи УПА на Правобережжі. В Холодному Ярі починає діяти відділ УПА під командуванням командира Костя, наддніпрянця, кол. старшини Червоної Армії, а в Уманьщині відділ під командуванням к-ра Остапа, теж наддніпрянця. Душею того руху був 60-літній Дід Тарас, шеф штабу відділу Холодного Яру, колишній учасник повстанських боїв у Холодному Ярі після першої світової війни. На допомогу тим відділам відходить з Волині 6 сотень УПА під командуванням к-ра Енея. Так приходить до створення другої частини УПА щодо терену дій "УПА-Південь" під командуванням к-ра Батька, Провідника Генеральної Округи ОУН на Осередньо-Українських Землях. (Дійсне прізвище – Омелян Грабець, родом з Чесанівщини, загинув в бою з большевиками на Вінниччині 10 червня 1944 року.)

Літом 1943 р. починає переорганізовуватись в повстанську армію Українська Народня Самооборона в Галичині. Цією справою керує полк. Шелест, недавній шеф штабу УПА-Північ, який по остаточному переорганізуванні й поширенні УНС на "УПА-Захід" стає її командиром. (Справжнє ім'я полк. Шелеста – Василь Сидор, уродженець Сокальщини, Краєвий Провідник ОУН в Карпатському Краю. від 1943 р., Головний Суддя ОУН; згинув в бою з большевиками в перегінському районі, станиславівської области в дні 17. квітня 1949 р.).

В зв'язку з цим територіяльним поширенням дій УПА та повстанням двох нових військових груп УПА-Захід і УПА-Південь для керівництва цілости повстає Головна Команда УПА, що її зав'язком стає КВШ – Краєвий Військовий Штаб Проводу ОУН під керівництвом сот. Романа Шухевича, переіменований у зв'язку з цим на ГВШ – Головний Військовий Штаб. Осінню 1943 р. рішенням Головного Командування УПА твориться пост Головного Командира УПА, що ним стає Роман Шухевич під псевдом Тарас Чупринка (зразу в ранзі підполковника, а від 22. січня 1946 р., постановою УГВР, в ранзі генерала).

Осінню 1943 р. повстають перші повстанські відділи на Буковині й Бесарабії, що приймають тимчасову назву БУСА – Буковинська Українська Самооборонна Армія.

В травні 1944 р. відділи БУСА переймають загальну назву УПА й об'єднавшись, стають територіяльно-адміністраційною складовою частиною УПА-Захід...

Таж книжка:

Велика збройна акція проти Української Народньої Самооборони (таку офіційну назву мали галицькі повстанські відділи до часу влучення їх в УПА, до кінця 1943 р), акція, що мала завдання на порозі зими цілковито зліквідувати зародок повстанської сили в Карпатах, натрапила на рішучий спротив так збройних відділів, як і народніх мас, і у висліді принесла ворогові велику невдачу.

...Дати 27.ХІ. та 4.ХІІ.1943 є для західньо-українських повстанських відділів, зокрема для відділів карпатського простору, історичними датами великої ваги. Молоді, слабі ще збройні частини українського народу рішилися в цих днях сміло виступати проти жорстокої дійсности та в одвертих, повних героїзму боях дати відповідь "бути чи не бути". Розгромлюючи ворога, вони не тільки заломили його офензиву проти себе, але у великій мірі відвернули мариво терору, яке грізно зависло над українським народом.

У висліді цієї великої перемоги повстанські відділи сходять частинно з гір та розташовуються по селах Підкарпаття. Вони дають почин до творення великих тривких "республік" УПА, та до пізньої весни вдержують т. зв. "Зимову республіку" в галицькому районі між Дністром і Лімницею. Розпорошені по селах Долинщини, Калущини, Станиславівщини та Коломийщини вони вишколюють нові курені, що в недалекому майбутньому мали сповнити великі завдання".

(До зброї", ч. 7-8, ст. 17-18.)...

Таж книжка:

Характер Української Повстанської Армії як збройного рамени всего українського народу та принципове й фактичне ідейно-політичне тісне пов'язання УПА з українським населенням зобов'язували УПА не ограничуватись до боєвих дій. Тому побіч власних боєвих дій та ідейно-політичної пропаганди, УПА звертає належну увагу теж на організування господарського й культурного життя українського населення та його оборони, перед ворогом. В кожному поодинокому випадку після ліквідації даної клітини ворожої адміністрації, відділи УПА помагають тамошньому українському населенні організувати свою власну адміністрацію, якій сітка УПА впарі зі сіткою революційної ОУН запевняють всесторонньо піддержку. В висліді цього скоро витворюється стан, який один із керівників німецького політичного апарату в Галичині характеризує так:

...1943 р. Галичина мала подвійне обличчя. В день правила як і досі, німецька адміністрація, що все ще мала наявні успіхи, якщо мова про політичну безпеку і безпеку кожного окремого німця... Але вночі весь край – поза містами, немов островами був опанований Українською Повстанською Армією: по лісах – вправи в стрілянні та будова сховищ, на шляхах – транспорти боєприпасів, перемарш з'єднань, постійні контролі і патрулі, по селах – постої війська, яке годувала людність...

У вогні національного підйому танули основи німецької адміністрації. Українська поліція, залізнича і лісова охорони, служба праці ("бавдінст") ставали "політично ненадійними" і переходили до рядів УПА. Функціонарі самоврядування, солтиси, війти, волосні писарі, члени комісій для хлібоздачі, службовики кооператив почали таємно, а то й явно, ставати прихильниками УПА та її піддержувати, бо для них ближча була власна сорочка, ніж чужий кожух, тобто в нашому випадку – їм ближчий був місцевий командир УПА, ніж німецький жандарм...

Таж книжка:

...Завдяки щирій співпраці всього українського населення з УПА, командування УПА одержувало докладно інформації про час і про шлях відставлення поодиноких транспортів новітнього ясиру. В догідних лісових місцевостях відділи УПА часто організують засідку і здержавши поїзд, ліквідують німецьку поліційну охорону та звільняють робітників. Так звільнено багато транспортів українського робітництва з східніх та осереднїх українських земель, які переходили через терени Волині, чи Полісся. Звільнені робітники повертаються в рідні сторони з пропагандивною літературою українського самостійницького підпілля й розносять вісті про боротьбу УПА по всіх закутинах України. Багато звільнених юнаків залишається в УПА...

Таж книжка

...Один із тодішніх провідників українського підпілля М. Лебедь у своїй праці "УПА" пише про це так:

"Український повстанський рух, керований Головною Командою УПА, розгортається все ширше по українській землі. В кількох випадках постали з ініціятиви окремих одиниць повстанські загони, щоб на власну руку вести боротьбу. Спочатку ніхто їх не спинював. Україна велика і місце для боротьби з ворогами найдеться для всіх, хто з ними захоче боротися. Одначе з другого боку, Головна Команда УПА, маючи перед очима ще не такий давній досвід невдачних повстанських рухів в Україні в рр. 1920-24 була свідома того, що головною причиною їх невдач були – розпорошеність різного роду повстанських загонів, брак одного центрального керівництва цілого повстанського руху, прояви отаманії та анархії. Тому завданням Головної Команди було координувати й такі самочинні виступи окремих осіб, щоб не допустити до анархізації української визвольної боротьби, що дозволило б ворогам у скорому часі розправитися з окремими повстанськими загонами. Трагічні роки 20-24 не сміли повторитися. Отаманські виступи залишали навіть легенду по собі, але з погляду цілости визвольних змагань, як відірвані, центрально не керовані й не координовані, були безуспішні. Зокрема, в таких рухах криється небезпека анархії та зведення українських визвольних змагань на манівці.

Одним із таких рухів був загін у силі 150-300 вояків Тараса Бульби-Боровця, що іменував себе отаманом. Тому, що довкруги його особи й організованого ним загону заіснували різні версії, доводиться дати по змозі об'єктивне насвітлення цього питання на підставі збережених звітів і протоколів.

Тарас Бульба-Боровець з приходом німців на українські землі творить за відомом, згодою та інструкціями адміністративних властей, що діяли в той час в імені українського правління, в місті Олевську відділ поліції і називає його "Поліська Січ". Спочатку діє за інструкціями і напрямними Української Державної Влади, пізніше щораз більше усамостійнюється, виступаючи як отаман "Поліської Січі"...

Таж книжка:

...В початках 1943 р. Бульба з гуртом однодумців творить нову партію, під назвою "Українська Національна Демократична Партія" і приступає до творення збройного відділу, що нараховує до 150 вояків. В березні-квітні 1943 р. Бульба веде переговори із Штабом УПА-Північ, одначе пропозицію Штабу, включити себе в загальний український повстанський рух і ввійти до Штабу УПА, Бульба відкинув.

На початку серпня, коли дії УПА охопили цілість терену, отаманії довше толерувати не було можна, бо дані райони не могли творити окремої, "республіки"; цього вимагала безпека терену і непевність, чи Бульба не схоче відновити розмови з окупантами. Тому в серпні 1943 р. сотня УПА під командою Дороша оточила цілу групу Бульби і перебрала її без одного пострілу. Група складалася з трьох полковників, кількох старшин і сотні стрільців у складі 63 осіб. Це були люди, що припадково попали до Бульби, ховаючись перед німецьким терором. На їх просьбу всіх їх прийнято в ряди УПА. Сам Бульба з групою 30-40 людей утік...

Та ж книжка:

...Треба додати, що найближча рідня Бульби була й залишалася карними членами Організації. Жінка Бульби, з походження чешка, жила, за даними очевидця, в районі Тучин (Рівне). Ніколи не була ні переслідувана, ні суджена якими небудь чинниками Організації чи УПА.

Були спроби диверсії. Повстає партійний відділ з ініціятиви людей приналежних до групи Мельника. Коли його акція почала зводитися до переловлювання зв'язків УПА й ширення анархії, він був також роззброєний. І в цьому випадку стрілецтво в більшості залишилося в рядах УПА. Друга частина незабаром явно перейшла до німецьких допоміжних частин та створила групу, що назвала себе "Українським Легіоном Самооборони". Командантом цього "легіону" був німець штурмбанфюрер СД (майор) Бігельмаєр, а адютантом гавтштурмфюрер СД (сотник) Вайхельт.

В Україні, по обох берегах Дніпра, діяли ще самостійні партизанські групи, зложені з українців, що формально виступали під червоною зіркою, щоб дістати від Сталіна поміч. Вони робили спроби нав'язати контакт: УПА із зрозумілих причин відмовляла, тримаючись осторонь, бо була небезпека провокацій та й населення могло утотожнювати українських повстанців з большевицькими партизанами..."

Далі буде...

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua