Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Про те, як московити тиснули у "братських" обіймах українців (ч.3)

Володимир Передрук | 25.07.2007 10:44

28
Рейтинг
28


Голосів "за"
33

Голосів "проти"
5

Перелік злочинів московського імперіалізму в Руси-Україні фактично є відповіддю на запитання, чому частина українців дійшла до такого ганебного стану, що забула свою мову, культуру, почала зневажати своє, рідне, українське, як і на те, чому Русь-Україна і досі, після проголошення незалежності в 1991 році, знаходиться під "сапогом" окупанта.

Джерело: А.Куліш "Книга пам'яти українців"




"Жаль нам вас, як людей військових, пропадете ви скоро, коли будете держатися того народу московського", – говорив ханський візир козацькому послові.

Так воно і сталося.

1800 р. – Наказ царя Павла І про заборону будівництва церков в Руси-Україні в дусі Козацького бароко, а лише у московському синодальному стилі (бані церков такого стилю нагадують монгольські шатри).

1811 р. – Закрито Києво-Могилянську академію.

1812 р. – Пообіцявши козакам повернути самоврядування, московіти закликали їх виступити проти Наполеона. Українці сформували 15 кінних полків, які поповнювали і забезпечували своїм коштом два роки. Але після перемоги над французами московити не виконали своїх обіцянок і повернули козаків у підневільний стан. (На сусідніх землях донські козаки мали певні свободи. А отаману Платову було дозволено збудувати нову столицю війська Донського – станицю Новочеркаську).

1830 р. – Під час польського повстання москалі звернулися до козаків, знову даючи їм надію на повернення автономії. Українці сформували 8 кінних полків. Польське повстання придушили, а козаків знову обдурили. Більше того, їхня готовність іти на жертви заради повернення давнього устрою викликала підозру. Два полки після придушення польського повстання відправили на Кавказ, але розселили не на Кубані серед українців, а серед московитів.

1830 – 1835 рр. – Жорстоке придушення москалями руху українців Поділля, Київщини та Бессарабії на чолі з Ус. Кармалюком проти московської кріпацької системи. Підступне вбивство українського народного героя 22 жовтня 1835 р.

1833 р. – Московські солдати за наказом з Петербурга в один і той же день в усіх мечетях Криму конфіскували всі письмові документи, книги, історичні манускрипти татарською, турецькою та "арабською мовами, серед яких було багато матеріалів, що стосувалися Руси-України та її відносин з південними народами. На центральних площах запалали багаття. "...В ХVІІІ столітті Дике Поле затопило Крим новою хвилею варварів... Ці варвари – московити..." (Максиміліан Волошин).

1839 р. – Ліквідація української греко-католицької Церкви на окупованих Московією українських землях.

1847 р. – Розгром колоніальною владою Кирило-Мефодіївського братства – першої української громадсько-політичної організації на підмосковних землях. Наказ цензорам суворо слідкувати за українськими письменниками, "не давая перевеса любви к Родине над любовию к отечеству".

1847 – 1857 рр. – Десятирічна солдатська каторга із "забороною малювати і писати" геніального поета, маляра і мислителя Тараса Шевченка.

1862 р. – Закриття українських безоплатних недільних шкіл для навчання дорослих, організованих українською інтелігенцією.

1863 р. – Таємний циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для читання та релігійні книжки українською мовою, якої "не было, нет и быть не может".

Заборонено ввіз і поширення в імперії львівської газети "Мета".

1864 р. – Статут про початкову школу, навчання має проводитись лише московським наріччям.

1869, 1886 р. – Видано Укази, згідно з якими "в десяти Південно-Західних губерніях особам московського походження надавати доплати та пільги". Пільги московіти мають і по сьогоднішній день.

1870 р. – Вказівка міністра освіти Московії Д. Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців, що проживають в межах нашої вітчизни, має бути змосковщення". Отже українців відносили до "інородців".

В умовах постійного протиукраїнського терору багато талановитих українців (зокрема, М. Гоголь, В. Короленко, А. Чехов, П. Чайковський) змушені були своєю творчістю загачувати чужу культуру. Інших московіти приписали собі (математик М. Остроградський, маляр І. Рєпін та багато інших), як і нашу історичну та культурну спадщину.

1876 р. – Указ про зобов'язання "прийняти як загальне правило", щоб в Руси-Україні призначати вчителів московитів, а українців посилати до Петербурзької, Казанської і Оренбурзької округ. Це "загальне правило" діяло і за правління комуністів до проголошення Україною незалежності в 1991 р.

1876 – 1880 рр. – Українських учених та педагогів М. Драгоманова, П. Житецького та багатьох інших звільнили з роботи за наукові праці з українознавства, а П. Лободо цього – лише за переклад одного речення з Євангелія українською мовою.

1876 р. – Таємний Емський указ (був підписаний царем Олександром ІІ під час його перебування в м. Емсі, що в Німеччині) про заборону ввозу до імперії, друкування творів і перекладів українською мовою.

1881 р. – Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. Українські театральні вистави ставити в "зависимости от усмотрения высших местных властей в каждом отдельном случае", а українські словники друкувати московським правописом. Місцева влада зобов'язана контролювати публічне виконання українських пісень, дозволених цензурою.

1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1892 р. – Заборона літературних перекладів українською мовою.

1895 р. – Заборона видавати українські книги для дітей, "...хотя бы по существу содержания и представлялись благонамеренными".1899, 1903 рр. – Заборона користуватися українською мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з'їді у Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському у Полтаві.

1900 р. і наступні роки – Цензурою виключаються такі слова як "козак", "москаль", "Україна", "український", "Січ", "Запоріжжя" та інші, які мають український національно-символічний зміст.

1905 – 1912 рр. – Міністерство освіти Московії закрило 12 приватних гімназій, звільнило 32 директорів та 972 учителів, 822 учителів "перевело" до інших шкіл за намагання вводити у викладання українознавчу тематику.

1905 р. – Ректор Київського університету відмовив 1400 студентам відкрити 4 кафедри українознавства з українською мовою викладання, заявивши, що університет – це "загальнодержавна інституція", і в його стінах не може бути жодної мови, крім московської.

1906, 1907 рр. – Закриття колоніальною владою "Просвіти" в Одесі та Миколаєві.

1908 р. – Указом Сенату Московської імперії українська культурна і освітня діяльність оголошувалась "вредной, могущей вызвать последствия, угрожающе спокойствию и безопасности".

1910 р. – Указом П. Столипіна виданим циркуляром зарахував українців до "иноверцев" і заборонив будь-які українські організації. Боротьба з рухом за відродження Руси-України є історичним завданням московської державності вважав Столипін.

1910, 1911, 1914 рр. – Закриття колоніальною владою "Просвіти" у Києві, Чернігові, Катеринославі (нині Дніпропетровськ).

1914 р. – Указ московського царя Ніколая ІІ про заборону української преси.

1914 р. – Заборона московською владою святкування на окупованій Московією частині Руси-України 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.

1914 р. – Зайнявши Львів під час Першої світової війни, москалі негайно послали команду козаків, які спалили бібліотеку Наукового товариства ім... Т. Шевченка.

Новопоставлений губернатор Галичини у своїй окупаційній програмі відверто заявив про наміри московітів: "Я буду тут запроваджувати московську мову, закон та порядки".

1914 р. – Московська військова адміністрація та за прикладом давно окупованої москалями Східної України, заборонила Галичині і на Буковині всю українську пресу, навчальні заклади, громадські організації, але не чіпала німецьких (з німцями воювали!!!), польських та єврейських установ. "...Український рух є для Московії більш небезпечним, ніж усі інші національні рухи, взяті разом" (газета "Киевлянин", 1914 р.).

1914 р. – Доповідна записка полтавського губернатора фон Боггоута (мабуть німця, бо після Петра Кривавого усі московські царі та значна частина адміністрації були німцями) міністрові внутрішніх справ Московії, яка дає найбільш повне уявлення про ставлення московітів до української проблеми в Руси-Україні:

1. Призначати на посади вчителів, по можливості тільки московитів.

2. На посади інспекторів і директорів народних училищ призначати виключно московитів.

3. Усякого вчителя, котрий виявив схильність до українського, негайно звільняти...

7... на чолі єпархій ставити архієреїв винятково московитів, причому твердих, енергійних, виявляти найкрутіший тиск на священників, заражених українофільством; парафіяльних наглядачів з школами призначати виключно московитів.

8.Звернути особливу увагу на семінарії і ставити ректорами виключно московитів, усуваючи інших; навчальний персонал має бути тільки з московитів; за семінарії треба взятись і викорінити дух українства, що гніздиться в них.

9.Необхідно субсидувати деякі газети в Києві, Херсоні, Полтаві, Катеринославі та ін... з метою боротьби проти українців.

12. Узагалі на різні посади не допускати людей, котрі коли-небудь, хоча б і в далекому минулому, мали стичність з українським елементом.

13. Усілякими способами викорінювати назви "Україна", "український"...

Ці настанови діяли за царів, генеральних секретарів і фактично діють по сьогоднішній день за адміністрації сучасних місцевих адміністрацій Сходу та Півдня "незалежної" України.

"До 1917 р. всім чиновникам в Україні платили 50% надбавки до заробітної платні за "обрусєніє края". (Г. Коваленко, "Світло Оріяни", N6, 1996 р.).

(далі буде)

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua