Як майбутній народний депутат Нестор Ш. історію вивчав (бувальщина)

Люблю, знаєте, понад усе дивитися передачі за участі Савіка Шустера, який по-майстерному зводить докупи усяких там рідкісних негідників та покидьків із числа "слуг народу"... А ще для мене його передачі нагадують чергове й неперевершене дійство на сцені театру, коли там задіяний мій талановитий приятель Богдан Бенюк...

Ця історія з "нашим" народним депутатом та дипломованим "істориком" Нестором Ш., що родом із сонячного Закарпаття, мені пригадалася сьогодні вночі через оте ток-шоу неперевершеного Савіка Шустера "Свобода-life", чи як там воно, бісове, зветься і де йшлося між іншим про Полтавську битву. Був там присутній віртуально і такий собі пан Марков, депутат Государствєнной Думи Росії та за суміцництвом також "гисторик", якого ми бачили, завдячуючи російському сателітові-супутнику. А як він задоволено аплодував, псяюха, своєму рідному братові Нестору, коли той розповідав свою "версію" Полтавської битви!...

Зізнаюся вам, любі друзі, по секрету, що мені завше на думку спадає вона (історія-придибенція), як тільки-но побачу в телевізорі незабутню пику симпатяги Нестора, не дивлячись навіть на те, що в нього очиська...поросячі. Отож розповім я вам урешті-решт про ту давню придибенцію, як Нестор колись сам історію вивчав.

...Було це ще майже за царя Панька, коли наш капосний Нестор навчався в університеті на рідній землі закарпатській, не мріючи про депутатство. А я там щоліта тоді працював у своїй археологічній експедиції, шукаючи і вивчаючи палеолітичні пам'ятки в мальовничому сонячному краї. Ось і того літа працював, коли мали до нас приїхати на свою практику студенти з місцевого університету. З ними мав бути й Нестор, але не прибув, псяюха – уявляєте?...

А тоді, як і багато років поспіль, незмінним керівником археологічної практики майбутніх закарпатських істориків був знаний професор і мій близький приятель Еду-бачі (Царство йому Небесне!). Він залюбки давав нам своїх студентів для нашої експедиції, адже між нами існувала вже роками тверда домовленість.

Пройшло з того пам'ятного дня багато років. Наш герой Нестор несподівано встиг стати народним депутатом. Приблизно тоді ж професор Еду-бачі завітав до нашого археологічного табору, що звично розташувався на березі Тиси неподалік розкопок у гігантському кар'єрі, де ми розкопували та досліджували найдавнішу в Європі унікальну багатошарову стоянку первісних мисливців – наших пращурів. Професор любив понад усе поніжитися в холодній гірській воді, тож і того дня не зрадив своїй традиційній звичці – скупався з насолодою у річці. Я зібрав нашвидкуруч сяку-таку закуску й до закуски, як буває в таких випадках, і ми сіли на сонечку погомоніти й заодне перехопити. Тож, як годиться, пригубили й улюблений закарпатський коньячок, і розмова наша сама собою потекла звичним руслом...

Дійшло в нашій розмові і про політику. Як же без неї, клятої! Українець у нас не може вже без політики й дня прожити. Така вже планида наша. Так от, само собою з пам'яті нашої професійної вигулькнув і наш Нестор – як з'ясувалося, незабутній "ученичок" професорів. Еду-бачі надзвичайно пожвавився, коли я назвав серед інших політиків і Нестора.

- Боцмане (так мене кличуть серед найближчих моїх колег-друзів), а ти знаєш, що цей Нестор у мене навчався? – повідомив нам професор. – Він навіть мав проходити у Королево археологічну практику.

- Еду-бачі, любий, щось я не пригадую такого колоритного студента, – відповів я, посміхаючись. – Ось Олеся Л. чудово пам'ятаю, і його батька-письменника та живописця пригадую, а Нестора Ш. – ні...

- І не можеш пам'ятати, адже він туди не доїхав! – розсміявся професор, сьорбаючи каву по-мадярськи.

- Як це?

- А так!... Він відкупився тоді...двома ящиками "Тиси"... Нестор завжди вдавався до таких нестандартних дій, коли треба було здавати екзамен чи залік з археології або історії. Отак і отримав диплом твій спритний депутат, – повідав мені Еду-бачі, хитро посміхаючись, не забувши вщипнути мене за мою незнищенну любов до політики й політиків. Адже я через свою наївність тоді перебував у лавах НДП, якою заправляли політики-лицедії Пустовойтенко та Толстоухов і з якої вийшов, на щастя, під час Майдану-2004...

Ось такі в нас горе-політики з недовчених істориків ходять у депутатах і які нами незмінно керують. Одним словом, "багатостаночники". Вони й міністрами-еменесниками можуть, якщо захочуть, і істориками, і депутатами, і артистами-лицедіями – будь-ким...